...Дискусія–спосіб зміцнити опонента в його помилках (Амброз Бірс)...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 06.10.2016 - Секція №5
Розшуком і затриманням осіб, котрі вчинили суспільно небезпечні діяння були зацікавлені держави починаючи з кінця ХІХ – початку ХХ століття і присвячено цьому не один десяток міжнародних конференцій. Так, в 1889 р. на установчому засідання Міжнародного союзу кримінального права вперше учасники прийшли до висновку про появу міжнародної злочинності й закликали поліцейських різних країн до об’єднання з метою подолання цього негативного явища. У 1905 р. були представлені доповіді видатних на той час представників правоохоронних органів: урядового асесора Лінденау, представника кримінальної поліції м. Гамбург – Гопфа, начальника першого дивізіону поліцейської префектури м. Париж – Гоннора, котрі акцентували особливу увагу на трактуванні поняття і класифікації міжнародних злочинців. Протидії і боротьбі з міжнародною злочинністю присвячено конгреси та конференції: 1905 р. – Буенос-Айрес; 1912 р. – Сан-Паулу; 1913 р. – Вашингтон; 1914 р. – Монако; 1923 р. – Відень (Австрія). Так, у вересні 1923 р. проходить Міжнародний поліцейський конгрес в якому приймають участь криміналісти, кримінологи, дипломати усіх континентів за виключенням Австралії, всього 138 представників 20 держав Європи, Азії і Америки. Результатом проведення даного конгресу і за ініціативи доктора Йоганнеса Шобера, президента віденської поліції, було прийнято рішення і створено Міжнародну комісію кримінальної поліції (МККП) зі штаб-квартирою у Відні (Австрія). І в 1924 р. МККП приймає резолюцію щодо створення банку даних міжнародних злочинів і злочинців; розробки системи доказів, міжнародного розшуку та ідентифікації осіб на відстані; створення програми з попередження і виявлення фальшивих документів і грошових знаків; видання газети міжнародної поліції. 
Міжнародна комісія кримінальної поліції вперше у 1926 р. пропонує створення в структурі національної поліції Центрального пункту зв’язку – попередник Національного центрального бюро Інтерполу, а в 1935 р. виключно для обміну інформацією між органами кримінальної поліції на національному рівні створюється незалежна телекомунікаційна система. 
Після тривалої підготовчої роботи на 25-тій сесії Генеральної асамблеї МККП у 1956 р. було прийнято рішення про трансформацію Міжнародного комітету кримінальної поліції в Міжнародну організацію кримінальної поліції. Офіційна назва – Інтерпол закріплюється у ст. 1 Статуту цієї організації. 
Одним із стратегічних пріоритетів Інтерполу є поповнення безпечної глобальної інформаційної системи поліції, що дозволяє з’єднуватися всім Національним центральним бюро Інтерполу (НЦБ Інтерполу) з іншими уповноваженими правоохоронними органами. Для миттєвого доступу до отримання й обміну найважливішими даними в Інтерполі у 2002 р. була запроваджена інформаційно-телекомунікаційна система «І – 24/7». Ця система надає змогу державам-учасницям: оперативно реагувати на кризові та надзвичайні ситуації (інциденти пов’язані із заходами безпеки під час масових заходів й ідентифікації жертв стихійних лих); проводити інноваційні дослідження; розвивати співробітництво держав-учасниць щодо підготовки кадрів для правоохоронних органів, підвищення міжнародних стандартів безпеки поліцейських, надання технічної допомоги використовуючи передовий досвід і ресурси; надавати допомогу у виявленні злочинів і злочинців, шляхом створення якісної аналітичної бази даних про місце знаходження та арешт осіб, котрі переховуються від кримінального покарання і транскордонних злочинців; вдосконалювати інформаційні бази даних підтримуючи їх інтеграцію.
Користувачами даної системи є: Генеральний секретаріат Інтерполу та національні центральні бюро, що організують роботу національних правоохоронних органів під час досудового розслідування, а також національні правоохоронні органи держав-учасниць Інтерполу: підрозділи поліції, прикордонної служби та інші підрозділи, що безпосередньо здійснюють розшук осіб, які скоїли злочин та проводять досудове розслідування. 
З метою вироблення шляхів співпраці, узагальнення відомостей та вирішення проблем міжнародного кримінального розшуку система І – 24/7 бере до уваги окрему непов’язану між собою інформацію, а також можливості злочинців і злочинних угруповань до тісної багаторазової взаємодії. Дана система поліцейського зв’язку дозволяє, користуючись прямим доступом до баз даних, через НЦБ Інтерполу знайти та отримати подвійно перевірену інформацію, протягом кількох секунд, щодо підозрюваних осіб у терористичній діяльності; осіб які знаходяться у розшуку (за скоєння злочинів, безвісті зниклих); ДНК профілів; дані дактилоскопічної десятипальцевої реєстрації; загублених, вкрадених, підроблених документів, що ідентифікують особу та інші відомості котрі потребують термінового з’ясування. Цей ресурс забезпечує поліцію держав-учасниць Інтерполу потенційно важливою інформацією чим спрощує проведення розшуку підозрюваного. 
Інформація, що зберігається в базах даних НЦБ і передається каналами Інтерполу через систему Інтернет, забезпечена максимальним рівнем безпеки і захищена найвищим можливим на цей час рівнем шифрування за допомогою віртуальної електронної мережі (VPN). Дана електронна мережа проводить багатоступеневе кодування даних, а після досягнення адресату автоматично розшифровує їх. Водночас, безпека передачі інформації забезпечується системою розпізнавання кінцевих користувачів тим самим контролюються канали передачі інформації від зовнішнього втручання і потрапляння інформації до сторонніх осіб. Відповідальність за доступ до мережі солідарно несуть співробітники Генерального секретаріату організації і конкретний офіцер зв’язку за системою І – 24/7 у кожному НЦБ держави-учасниці.
Отже, основними завданнями які були покладені на систему І – 24/7 це: забезпечення цілодобового оперативного обміну інформацією між національними центральними бюро Інтерполу держав-учасниць Організації, а також з Генеральним секретаріатом Інтерполу; надання підрозділам поліції та іншим правоохоронним органам держав-членів Інтерполу on-line доступу до банків даних Генерального секретаріату Інтерполу. За своєю масштабністю та ефективністю міжнародного співробітництва дана система не має аналогів у світі і являє собою захищену від зовнішнього втручання мережу з обмеженим колом користувачів. 
 
Список використаних джерел:
1. Тимченко Л.Д. Міжнародне право: навч. посіб. для дистанційного навчання / Л.Д.Тимченко // Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна». – К.: Університет «Україна», 2007. – 224 с.
2. Interpol: Connecting Police for a Safer World [Electronic resource]. – Uniform Resource Locator: http://www.interpol.int/ {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
August
MoTuWeThFrSaSu
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031    
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція