... Найбільше успіхів ми досягаємо у тому, до чого маємо найліпший хист (Античний вислів) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 06.10.2016 - Секція №5
На сучасному етапі розвитку держави, в умовах зростання кількості та ускладнення змісту психологічних проблем як наслідку економічної нестабільності та недостатнього рівня соціального захисту громадян, особливої уваги потребує вивчення осіб, що здійснюють неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об’єктів власності, природи та механізмів такої поведінки.
Статистичні дані в цій сфері засвідчують, що з десяти злочинів даного виду дев’ять вчиняються чоловіками. Щодо віку злочинця, то найбільшу кількість таких злочинів вчиняють особи віком від 16 до 45 років [1].
Особа злочинця характеризується безвільністю, нестриманістю, схильністю до необдуманих вчинків. Нерідкісним явищем є вчинення цього злочину в стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння.
Загалом неправдиві повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об’єктів власності можна умовно розподілити на ситуативні та «професійні».
Перші вчиняються без заздалегідь визначеного плану та відповідної підготовки, під впливом певних обставин чи нагальної потреби, в тому числі в стані алкогольного сп’яніння та наркозалежними особами в період абстиненції.
«Професійні» посягання плануються й реалізуються на основі попереднього досвіду вчинення аналогічних злочинів, тобто їх можна вважати формою кримінального промислу. Частіше вони групові, хоча досить значною є кількість одинаків-професіоналів, які попередньо спеціалізувалися на конкретному виді злочинів (наприклад, здирники, шахраї тощо).
Загалом “професійні” делінквенти, що схильні до здійснення неправдивих повідомлень про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об’єктів власності, мають переважно сильний тип нервової системи, емоційну рухливість та низьку статичну витривалість; характеризуються високою концентрацією уваги, розвиненою пам’яттю при середньому інтелекті, високим рівнем активності; вони схильні до демонстративності, що проявляється в частих змінах настрою, надто емоційному реагуванні на різні життєві ситуації, хоча насправді це слугує лише маскуванню власної замкнутості, нетовариськості та недовірливості навіть до найближчого оточення. Негативне ставлення до соціальних норм та цінностей визначає байдуже ставлення до свого соціального статусу, але в побутових стосунках такі особи прагнуть до нейтральних відносин, чи, навіть, до позитивної оцінки, достатньою мірою контролюють свою поведінку.
Особистісний профіль таких злочинців подібний за формою, але у них відповідні властивості більш виразні. Вони є достатньо однорідною групою, що характеризується рухливістю нервової системи, агресивністю, афективністю при недостатньому рівні соціальної адаптованості та гнучкості поведінки; імпульсивність обумовлена труднощами в засвоєнні й усвідомленні соціальних норм, їх зневажанням. Значна відчуженість від соціального середовища знижує можливості адекватної оцінки ситуації, причому за наявності підвищеного рівня тривожності імпульсивна реакція виникає майже на всі нестандартні або неочікувані ситуації. Тому ворожість стосовно оточення та асоціальні вчинки поступово стають типовою формою поведінки.
З урахуванням суттєвих психологічних відмінностей між різними категоріями осіб, схильних до здійснення неправдивих повідомлень про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об’єктів власності, можна виділити наступні їх типи:
1) адаптивний із переважанням мотиву самоствердження – особи, сенсом протиправної поведінки яких є ствердження себе на соціальному, соціально-психологічному та індивідуальному рівнях. Самостверджуючись, делінквент намагається відчувати себе володарем ситуації (чи, навіть, життя). Корисливий мотив тут також присутній, але володіння одержаним майном чи коштами (як постфактум) не має самостійної цінності: це лише засіб для підкреслення самоствердження особистості. Найбільшу кількість представників цього типу знаходимо серед правопорушників молодіжного віку, які прагнуть вчинити аналогічне діяння, щоб бути прийнятим до певного неформального угрупування або підвищити свій статус в очах товаришів.
Так, наприклад, 19.05.2015 двоє підлітків вирішили відвідати нічний клуб «МІЛЛЕНІУМ», розташований в місті Херсоні по вул. Ілліча, 60. Проте охорона клубу не впустила їх до приміщення, вказуючи на недостатній вік. Намагаючись реабілітуватися в очах один одного, вони зателефонували до Комсомольського відділення поліції міста Херсона та повідомили, що приміщення клубу заміноване, у якому знаходиться 1,5 кг тротилу. Згодом правопорушники були ідентифіковані та затримані;
2) дезадаптивний – особи, виключені з нормальних соціальних зв’язків та стосунків, які ведуть асоціальний, часто бездомний спосіб життя, не мають постійного джерела доходів, не зареєстровані за місцем постійного проживання чи навіть не мають документів, що підтверджують особу. Серед них значна частка раніше засуджених та психічно-неповноцінних. Соціальні контакти, що збереглися, мають поверхневий характер. Окремою категорією таких суб’єктів є деякі демобілізовані учасники антитерористичної операції, які без належних заходів реабілітації та психологічної допомоги немов би «пливуть» за течією, прагнуть жити поза суспільством, поза соціальною активністю, байдужі до своєї долі, не думають про майбутнє. Об’єкти посягання обираються найдоступніші: розважальні заклади, заклади торгівлі, інші громадські місця тощо.
Соціально-психологічним механізмом такої дезадаптивної поведінки, як правило, є особистісна невизначеність: відсутнє стійке уявлення про себе та ідентифікація (уподібнення) з певною людиною, групою, соціальним середовищем у цілому, немає прагнення до них належати, навпаки – наявне підсвідоме бажання відгородитися від будь-якого проникнення в свій внутрішній світ. Дефіцит активного соціального спілкування призводить до втрати раніше існуючих соціальних ролей, пізніше – до ігнорування чинних соціальних норм;
3) адиктивний (залежний) – близький до попереднього, але не співпадає з ним, оскільки метою здійснення злочину, передбаченого ст. 259 КК України, тут є одержання засобів для придбання психоактивних речовин. Для таких злочинців характерні істотні зміни особистості, і насамперед, її мотиваційно-потребової сфери. Психоактивні речовини стають основним мотивом поведінки, мірилом усіх цінностей і відносин, підпорядковуючи собі всі інші мотиви. У зв’язку з цим мотиваційна сфера цілком перебудовується. Несприятливі наслідки не завжди беруть до уваги, а реабілітуючі мотиви втрачають свою колишню спонукальну силу. Змінюється і коло спілкування, його центр переміщується на групи асоціальної чи антисоціальної спрямованості, що підсилює дезадаптацію особи в соціальному середовищі.
Суб’єкти здійснення неправдивих повідомлень про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об’єктів власності адиктивного типу не становлять підвищеної суспільної небезпеки. Найчастіше повідомлення здійснюються примітивними способами, без попередньої підготовки, не вживаються заходи до знищення слідів. В окремих випадках, за умови виникнення стійких особистісних змін під впливом тривалого вживання психоактивних речовин, дані злочини набувати яскраво виражених корисливо-насильницьких проявів.
Так, у листопаді 2015 року громадянин Т. телефонував мешканцям міста Рівне та направляв їм СМС-повідомлення з погрозами про мінування торгівельного центру, готелю та житлового будинку. У повідомленні було зазначено, що у вказаних громадських об’єктах закладено саморобні вибухові пристрої з тротилом, котрі неодмінно вибухнуть, якщо він не отримає кошти у розмірі, який він визначить згодом. Інформація про закладену вибухівку не підтвердилася. Упродовж кількох годин співробітники СБУ спільно з поліцією встановили особу аноніма;
4) «ігровий» – особи з вираженою потребою в ризику, пошуку «гострих відчуттів», пов’язаних із небезпекою, включенням в емоційно збуджуючі ситуації, прагненням брати участь у різного роду діях, несподіваних контактах тощо. Корисливі спонукання, як правило, мають місце поряд із «ігровими», оскільки однаково значимими є як матеріальна вигода, так і ті емоційні переживання, що спричиняються самим процесом вчинення злочину; зустрічаються навіть випадки, коли процес стає більш важливим, аніж результат (наприклад, підлітки прагнуть зухвалими та ризикованими крадіжками звернути на себе увагу). Остання обставина істотно відрізняє «ігрових» злочинців від представників інших типів;
5) «сімейний» – його представники вчиняють злочини не стільки для самих себе, скільки для досягнення необхідного, на їхню думку і думку близьких та значущих для них людей, рівня забезпеченості родини матеріальними і духовними благами. У деяких випадках інтереси самого злочинця взагалі не беруться до уваги, і він може вести навіть аскетичний спосіб життя.
Також заслуговує на увагу зв’язок підозрюваного із потерпілою стороною, що дозволяє висувати та відпрацьовувати різноманітні слідчі версії. У цьому сенсі можна виокремити такі групи правопорушників:
1) місцеві жителі чи жителі з інших регіонів;
2) особи, що проживають неподалік від об’єкта потенційної небезпеки;
3) особи, які працюють (-вали) чи навчаються (-лися) на «замінованому» об’єкті;
4) особи, у яких родичі чи знайомі працюють (навчаються) на об’єкті посягання;
5) особи, діяльність яких до «замінованого» об’єкта не стосується.
 
Список використаних джерел:
1. Аналіз стану здійснення судочинства судами загальної юрисдикції (за даними судової статистики) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/ {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
August
MoTuWeThFrSaSu
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031    
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція