... Найбільше успіхів ми досягаємо у тому, до чого маємо найліпший хист (Античний вислів) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 06.10.2016 - Секція №6
Як показує реакція українського суспільства на новели законодавства у сфері судочинства, прийняті зміни сприймаються неоднозначно. Найбільшу тривогу серед суддів, призначених президентом вперше на посаду строком на п’ять років до набрання чинності 30.09.2016 року змін до Конституції України та новим Законом «Про судоустрій та статус суддів» і строк призначення яких спливає після цієї дати, викликали норми перехідних положень щодо їх подальшої долі. 
Відповідно до внесених змін до Конституції України підпунктами 2-4 пункту 16-1 Розділу XV «Перехідні положення» передбачено, що «з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)»: …
2) повноваження суддів, призначених на посаду строком на п’ять років, припиняються із закінченням строку, на який їх було призначено. Такі судді можуть бути призначені на посаду судді в порядку, визначеному законом;
3) судді, які обрані суддями безстроково, продовжують здійснювати свої повноваження до звільнення або до припинення їх повноважень з підстав, визначених Конституцією України; 
4) відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом» (Розділ XV «Перехідні положення» Конституції України доповнено пунктом 16-1 згідно із Законом № 1401-VIII від 02.06.2016).
У свою чергу пунктом 17 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій та статус суддів» №1402-VIII від 2 червня 2016 року визначено, що «повноваження суддів, призначених на посаду строком на п’ять років до набрання чинності цим Законом, припиняються із закінченням строку, на який їх було призначено. Судді, повноваження яких припинилися у зв’язку із закінченням такого строку, можуть бути призначені на посаду судді за результатами конкурсу в порядку, встановленому цим Законом». 
Згідно ст. 125 нового Закону припинення повноважень судді означає звільнення з займаної посади та ставить під загрозу наміри багатьох молодих суддів, вперше призначених президентом на посаду строком на п’ять років, продовжувати свою суддівську кар’єру, до якої вони йшли роками шляхом наполегливої праці, навчання, конкурсного відбору та іспитів. А таких налічується близько 1500 осіб, які вже подали заяви про бажання працювати далі на посаді судді [1].
Очевидно, що наведена норма перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» №1402-VIII від 2 червня 2016 року не відповідає міжнародним стандартам в галузі прав людини, на що вже звертали увагу науковці та практики у своїх виступах у пресі [1, 2]. Приєднуючись повністю до такої оцінки, вважаємо за необхідне навести наступні додаткові аргументи. 
Наведені вище норми, крім вже названих у виступах міжнародних стандартів, порушують визнані європейською спільнотою принципи справедливості та визначеності (стабільності). Зокрема, починаючи з 1992 року – з часу прийняття Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року №2862-ХІІ держава Україна понад 20 років на законодавчому рівні (ч.2 ст. 9 Закону України №2862-ХІІ, ст.ст.76-77 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-VІ) гарантувала право суддів, п’ятирічний термін повноважень яких на посаді судді скінчився, бути обраним на посаду професійного судді безстроково шляхом звернення із заявою про таке обрання без складання конкурсних (кваліфікаційних) іспитів. Більш того, всі новопризначені судді пройшли процедуру складання конкурсних іспитів (тестування, виконання практичних завдань, написання реферату) започатковану в Україні з 2012 року під наглядом міжнародних спостерігачів, які підтвердили їх серйозність, прозорість та ефективність. 
До набрання сили положень пункту 17 розділу ХІІ Закону №1402-VIII, які передбачають припинення повноважень суддів, призначених на посаду строком на п’ять років, та допускають можливість продовження суддівської кар’єри тільки в конкурсному порядку на загальних підставах з особами, які претендують на посаду судді, в законодавстві України не існувало подібних правил, а відтак, закінчення п’ятирічного строку перебування на посаді судді за відсутності інших передбачених законом підстав не може тягти за собою звільнення суддів, призначених на п’ятирічний строк згідно з положеннями Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-VІ, оскільки такі судді вже набули право на обрання їх безстроково по закінченню цього терміну за умови успішного виконання ними своїх посадових обов’язків (принцип «правової визначеності») шляхом подання заяви та інших визначених законом документів до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Працюючи на посаді судді в перші п’ять років, такі судді мали законні правомірні очікування отримати задекларовану державою гарантію в подальшому безстроково працювати на займаній посаді без повторного проходження іспитів. Приймаючі нові норми Законом №1402-VIII, законодавець лише в червні 2016 року виключив право таких суддів на продовження суддівської діяльності без повторного проходження конкурсного відбору та іспитів , яке існувало в українському законодавстві понад 20 років, тим самим позбавивши суддів раніше задекларованої державної гарантії на працю та порушивши гарантію незалежності суддів, проголошену ст. 126 Конституції України.
Згідно практики ЄСПЛ принцип правової визначеності є складовою частиною верховенства права. У широкому сенсі в основі принципу правової визначеності лежить ідея передбачуваності (очікуваності) суб’єктом відносин правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає існуючим в суспільстві нормативним принципам. Отже, стійкість (стабільність) нормативних орієнтирів має значення для створення чітких, зрозумілих та довготривалих правил поведінки. Діючи за такими правилами особа повинна мати впевненість в реалізації цих норм у життя і повинна бути реально захищеною від негативних наслідків. 
Отже, очікуване право бути обраним на посаду судді безстроково, якщо відсутні визначені законом обставини, що перешкоджають цьому, після спливу п’ятирічного строку без проходження заново конкурсів, що було гарантовано державою у ч.2 ст.9 Закону України №2862-ХІІ та ст.ст.76-77 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-VІ, відповідно до практики ЄСПЛ є правомірними «законними» очікуваннями в розумінні Конвенції, стаття 17 якої встановлює заборону будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції».
Статтею 22 Конституції України закріплено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Тобто, виходячи із вищезазначених положень, зміст та обсяг досягнутих суддями соціальних та правових гарантій не може бути звужено або скасовано шляхом внесення змін у законодавство чи прийняттям нових норм, що фактично скасовують (звужують) попередні.
З огляду на тривалість існування законодавчої норми щодо права судді на обрання безстроково по закінченню п’ятирічного терміну його призначення без проведення будь-яких повторних конкурсів та складання заново кваліфікаційних іспитів, повне скасування проголошеного та набутого суддею права на обрання (призначення) безстроково свідчить про невідповідність такого втручання держави у права особи за критеріями пропорційності, правової визначеності та недотримання справедливого балансу між загальними інтересами суспільства і набутими згідно із законом правами особи.
Приймаючи зазначену норму перехідних положень, законодавці керувалися виключно політичними інтересами, не рахуючись з правовими принципами та правами людини. Подібний шлях веде не до реформування, а скоріше до руйнування судової влади України. 
Зазначене вище дає підстави для висновку, що пункт 17 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №1402-VIII є протиправним, суперечить Конституції України та міжнародним нормам. Крім того, вказані положення Закону фактично дискримінують суддів, призначених на посаду строком на п’ять років до набрання чинності цим Законом, оскільки ставлять можливість їх працювати і надалі в судовий системі на займаних посадах в залежності від часу їх призначення – під час дії Закону України ««Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-VІ» (за політичною ознакою). Заборона дискримінації визначена в ст. 14 Конвенції, а саме «користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою – статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою».
Отже, право суддів бути обраними на посаду судді безстроково після закінчення п’ятирічного строку за результатами їх професійної діяльності не може бути поставлено в залежність від політичних змін у суспільстві, які потягли за собою прийняття іншого законодавчого акту, що позбавляє такого права або звужує його. 
Згідно зі ст. 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Однак, пунктом 17 розділу ХІІ Закону України №1402-VIII вперше призначених суддів поставлено в нерівне становище як з тими суддями, що раніше призначалися на п’ятирічний термін та вже були обрані на ці посади безстроково, так і в порівнянні із суддями, в яких п’ятирічний строк повноважень до набрання чинності Законом від 02.06.2016р. сплинув та матеріали щодо їх обрання на посади безстроково наразі перебувають на розгляді в Верховній Раді України, оскільки відповідно до пункту 30 Закону №1402-VIII «матеріали та рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про обрання суддів безстроково, щодо яких на день набрання чинності цим Законом Верховною Радою України рішення не прийнято, направляються Верховною Радою України до Вищої ради правосуддя протягом десяти днів з дня набрання ним чинності. Вища рада правосуддя на своєму засіданні у пленарному складі вирішує питання щодо кожного судді про його призначення або відмову у призначенні з одночасним поверненням матеріалів Вищій кваліфікаційній комісії суддів України». 
Варто відмітити, що подібний стан речей є неприпустимим, нелогічним та несправедливим, оскільки з першого ж дня призначення на посаду судді на п’ятирічний термін надходить така сама кількість справ та такої самої складності, як і суддям, обраним на посаду безстроково, що свідчить про наявність певного рівня професіоналізму, який із досвідом роботи зростає. 
Також необхідно зазначити, що внаслідок тривалого не обрання Верховною Радою України суддів на посади безстроково частина судів опинилася майже в паралізованому становищі, оскільки кількість суддів, які мали повноваження розглядати справи, виявилася незначною, особливо це стосується діяльності окружних адміністративних судів. Вказане потягло за собою порушення як прав громадян на вирішення спору протягом розумного строку, так і прав суддів на відпочинок, оскільки судді, які мали повноваження, змушені були працювати щодня до глибокої ночі, у вихідні та святкові дні, а також і під час відпусток з метою забезпечення якості розгляду справ.
Нелогічність та несправедливість наведених вище норм новоприйнятого Закону проявляється серед іншого і в тому, що особи, які не працювали жодного дня на посаді судді та не розглянули жодної справи, відразу ж вважаються такими, що обрані безстроково, натомість ті, що пропрацювали п’ять років та розглянули величезну кількість справ, вважаються чомусь непридатними до цього без з’ясування будь-яких обставин щодо якості їх діяльності. Не важко передбачити, що у разі звільнення суддів у зв’язку із закінченням п’ятирічного строку призначення вони будуть вимушені звертатися за захистом своїх законних прав до Європейського суду з прав людини. 
Тому ми підтримуємо точку зору тих правників, які пропонують негайно змінити редакцію пункту 17 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 р. №1402-VIII, а саме повернутися до первісної редакції проекту цієї норми, яка передбачала, що «повноваження суддів, призначених на посаду строком на п’ять років до набрання чинності цим законом, припиняються із закінченням строку, на який їх було призначено. Судді, повноваження яких припинилися у зв’язку із закінченням такого строку, можуть бути призначені на посаду судді після підтвердження їх відповідності займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності за результатами кваліфікаційного оцінювання, що проводиться в порядку, встановленому цим законом». Наведена редакція повністю відповідає міжнародним стандартам та Конституції України.
 
Список використаних джерел:
1. Потапенко А. Неоцінені кадри або як однією нормою можна довести систему до колапсу, а суддів – до Страсбурга / А. Потапенко // Ділова та юридична газета «Закон і бізнес» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zib.com.ua/ua/125422-neocineni_kadri_abo_yak_odnieyu_normoyu_ mozhna_dovesti_siste.html
2. Чубар. Т. Ще один погляд на проблему припинення повноважень суддів- «п`ятирічок» / Т. Чубар // Ділова та юридична газета «Закон і бізнес» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zib.com.ua/ua/125594-sche_odin_poglyad_na_problemu_pripinennya_povnovazhen_suddiv.html {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
July
MoTuWeThFrSaSu
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція