... Таємниця успіху у тому, щоб бути готовим скористатися зі слушної нагоди, коли вона настане (Б. Шоу) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 06.10.2016 - Секція №1
Актуальність теми дослідження пов’язана з важливістю опрацювання причин, що зумовлюють розвиток демократичних засад розвитку суспільства. Адже нині чинна національна Конституція закріпила основні риси соціального розвитку, а саме, що Україна є соціальна, демократична правова держава. Тому найважливішим завданням українського державотворення є розвиток демократії, розуміючи під цим закріплене всеохоплююче народовладдя. Хоча інститут демократії є не досконалою формою суспільного розвитку, але позитив від нього в тому, що він максимально залучає до участі в управлінні суспільними справами народу. 
Стан дослідження. Дана тема у певній мірі досліджена у працях таких вчених як: М.Бессонова, О. Бірюков, С. Бондарук, Л. Климанська, І. Краснощок, А. Колодій, Я. Космина, М.Кравчук, М. Страхов, В. Харченко, Н. Хома, О. Шевченко та інші науковці.
Предметом розгляду у даній статті є інститут демократії та його взаємні зв’язки із студентським самоврядуванням. Метою роботи є проведення загальної характеристики окремих рис та передумов демократії; оцінка взаємовпливу демократії та студентського самоврядування. 
Виклад основного матеріалу. Прийнята у червні 1996 р. Конституція проголосила Україну демократичною і правовою державою. Політико-правові ідеали, до яких прагнули кращі науковці України упродовж попередніх століть, набули конституційного закріплення. Проте для їх неухильного практичного втілення необхідно забезпечити в першу чергу нормальний розвиток і функціонування громадянського суспільства.
Той факт, що суспільство поступово стає громадянським, підтверджують масштабні події новітньої історії України: Помаранчева революція та Революція Гідності, які стали яскравим прикладом реакції українського суспільства на порушення правлячою владою виборчого законодавства, конституційних прав громадян. Цим самим суспільство продемонструвало свою небайдужість, здатність об’єднуватися задля досягнення спільних цілей та здійснення контролю над владою.
Втім, побудова в Україні правової держави продовжує залишатись одним з головним завдань на шляху до демократії. Адже конституційне закріплення основних інститутів і принципів демократії – лише один з необхідних кроків на шляху демократизації. Для побудови демократичного суспільства потрібно здійснити комплекс заходів, спрямованих на консолідацію демократичних сил, утвердження принципів і процедур демократичної практики.
Одним із чинників стабільного і динамічного розвитку суспільства може стати ідея, яка об’єднує усі суспільні групи і спрямовує їх до спільної мети. 
У рамках стратегічного вибору України – побудови демократичного суспільства європейського типу – складовими її суспільного ідеалу мали б виступати державна самостійність, внутрішньополітична стабільність, громадянське суспільство, всебічний розвиток особистості. Однак, цей ідеал як єдине ціле поділяють далеко не всі в Україні: для одних неприйнятною є європейська модель демократії, для інших – суверенітет України, треті схильні абсолютизувати стабільність, яка часто ототожнюється з тоталітарним «порядком». 
Ідеологічний плюралізм, що в умовах стійких демократій є невід’ємною ознакою громадянського суспільства, в Україні поки що спричиняє підвищену конфронтацію політичних організацій, надмірне подрібнення політичного спектра та невміння об’єднуватися заради великого, знехтувавши малим. Якщо виходити із кількісних показників багатопартійності, то Україна нині справляє враження демократичної держави. Проте поки що вона є недостатньо зрілою, про що свідчить нелегкий шлях до створення у Верховній Раді структурованих правлячої та опозиційної партійних коаліцій, які могли б забезпечити відповідальність владних структур перед народом.
Підґрунтям і однією з ознак громадянського суспільства є ринкова економіка із властивим їй плюралізмом форм власності та вільною конкуренцією. На її основі виростають соціальна структурованість суспільства, реальна багатопартійність, недирективно сформована громадська думка і, найголовніше, вільна особа з розвиненим почуттям громадянськості та власної гідності, а також з високою правосвідомістю і правовою культурою. Формування цих ознак в Україні тільки розпочалося. 
Для становлення і розвитку справжньої демократії як реального народовладдя необхідне також забезпечення такого важливого інституту громадянського суспільства як самоврядування. Самоврядування в найзагальнішому розумінні означає автономне функціонування будь-якої організаційної системи (підсистеми), прийняття нею рішень з внутрішніх проблем.
Саме самоврядування є первинною ланкою демократії, тому не може сформуватися зверху, централізовано. У такому випадку буде створена суто формальна система інститутів, які не виконуватимуть свого дійсного призначення, оскільки неможливо штучно створити будь-який компонент громадянського суспільства. Процес демократизації існуючих політичних систем потребує укорінення спочатку на локальному (місцевому) рівні і повинен, через налагодження спільних дій, супроводжуватися ефективним засвоєнням демократичних принципів. Держава, яка прагне успішно розпочати процес демократизації, повинна передати частину відповідальності територіальним громадам і лише коли місцеве самоврядування сприйматиметься громадянами як належне, сформується підґрунтя для демократичного політичного режиму [1, с. 48].
Про тісний зв’язок і взаємовплив демократії та самоврядування свідчить те, що багато принципів самоврядування як однієї із форм організації людського співжиття є спільними з демократією. Зокрема, це – свобода, рівність прав і можливостей, врахування громадської думки, гласність, прагнення консенсусу тощо [2, c. 88]. Однак, самоврядування дозволяє не просто побачити всі ці принципи в дії, а й кожному взяти безпосередню участь у процедурах демократії. Тому його достатньо часто називають «школою» демократії. Разом із усіма іншими інститутами демократичної політичної системи самоврядування сприяє формуванню вільної особистості [3].
Зокрема і місцеве самоврядування, на думку прихильників даного теоретико-методологічного підходу, є могутнім засобом активізації політичної системи, демократичних інститутів, громадян, боротьби з бюрократизмом і формалізмом у роботі органів управління [2, с. 89]. Передусім, сила місцевого самоврядування полягає у здатності ініціювати рух до демократії «знизу». Беручи участь у цих процесах, громадяни починають розуміти, що демократія – це не набір формальностей під час виборів, а щоденна особиста участь кожного окремого індивіда у справах своєї спільноти. Відчуття спільної відповідальності за майбутнє своєї громади може сильно згуртувати людей та перетворити навіть найпасивніших у активних особистостей, які здатні та бажають реалізувати свою політичну свободу [4, с. 44].
Те ж стосується і студентського самоврядування у вищих навчальних закладах. Його неможливо запровадити за рішенням чи розпорядженням адміністрації ВНЗ. В таких випадках студенти часто залишаються пасивними, а нерідко взагалі скептично ставляться до впровадження студентського самоврядування й вважають, що самоврядування – лише модна тенденція, що воно нічого не вирішує в їхньому житті. Тому, мабуть реалізація ідей студентського самоврядування в освітньо-виховному просторі ВНЗ знаходиться на початковому етапі свого становлення й нерідко є декларативною. 
На думку В. Кременя, студентське самоврядування – це «форма організації управління студентами різноманітною життєдіяльністю свого колективу на принципах свободи, рівноправності, безпосередньої участі в керівництві його справами» [5, с. 156].
З точки зору І. Краснощока, студентське самоврядування це – особлива форма ініціативної, самостійної громадсько-корисної діяльності студентів по плануванню, організації і аналізу життєдіяльності у ВНЗ, спрямованої на вирішення важливих різноманітних питань соціального захисту студентської молоді, підтримку соціальних ініціатив студентів, створення сприятливих умов для спілкування, розвитку їх здібностей та реалізації особистісних, громадсько-корисних, культурно-освітніх цілей [5, с. 157].
Для того, щоб студентське самоврядування було дієвим та ефективним, і справді забезпечило участь студентів у прийнятті важливих рішень життєдіяльності ВНЗ, необхідною передумовою є ініціативна, свідома, активна і діяльна молодь. 
Навики участі не можуть виникнути у системі, в якій відсутня свобода в її традиційному розумінні. Так, якщо держава контролює громадянське суспільство та, навіть, особисте життя, то громадянськість окремого індивіда, прагнення до участі у прийнятті рішень, активне залучення до політичних процесів, є неможливим. Відповідно, спочатку має хоча б розпочатися процес демократизації і лише тоді може відбуватися становлення самоврядування, яке дійсно базуватиметься на свободі особистості. 
Висновки. Отже, демократія – це режим, стан, за якого єдиним легітимним джерелом влади в державі визнається її народ. При цьому управління державою здійснюється народом або безпосередньо (пряма демократія), або опосередковано, через обраних представників (представницька демократія).
Для зародження і розвитку демократії потрібно певні передумови, якими є: наявність громадянського суспільства і самоврядування. Проте, самоврядування не завжди неодмінно виникає в процесі демократизації держави чи є атрибутивною ознакою демократичної системи. Взаємозв’язок самоврядування та демократії є динамічним та залежить від ряду інших факторів. Адже, саме самоврядування у будь-яких сферах дозволяє сформувати людину, здатну до участі, що є дуже важливим, зважаючи на сучасні реалії України. 
 
Список використаних джерел:
1. Безсмертний Р. Самоврядування. Конституційна модель і проблема повноцінного функціонування / Р. Безсмертний // Віче. – 1997. – №11. – С. 45-56.
2. Пронюк Н.В. Взаємозв’язок категорій «місцеве самоврядування» і «демократія» / Н.В. Пронюк // Науковий вісник Дніпропетровського університету внутрішніх справ. – 2007. – №1. – С.80-91. 
3. Черниш Я.В. Співвідношення місцевого самоврядування та демократії: основні підходи / Я.В. Черниш. – [Електронний ресурс] – Режим доступу: www.nbuv.gov.ua
4. Любченко П.Н. Розвиток місцевого як рушійна сила трансформації / П.М. Любченко // Проблеми законності. – 2006. – №80. – С.38-46.
5. Краснощок І.П. Теоретичні аспекти розвитку студентського самоврядування/ І.П.Краснощок // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді: Збірник наукових праць.  Випуск 16, книга 1. – 2012. – С. 154-163.
6. Кравчук М.В. Теорія держави і права (опорні конспекти): Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. 3-є – вид., змін. й доповн. / М.В. Кравчук (авт.-упоряд.). – К.: Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2014. – 608 с. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
July
MoTuWeThFrSaSu
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція