... Найбільше успіхів ми досягаємо у тому, до чого маємо найліпший хист (Античний вислів) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 08.12.2016 - СЕКЦІЯ №3
Оскільки правовідносини у сфері науки, мистецтва та культури, стороною яких є продюсери, набувають все більшого розповсюдження, на порядку денному стоїть проблема визначення саме змісту поняття та кола об’єктів, що є структурним елементом правовідносин з надання пордюсерських послуг.
За загальним правилом теорії права, правовідношення з надання продюсерських послуг, для виникнення та існування у сфері науки, культури та мистецтва, повинне передбачати наявність трьох елементів: суб’єктного складу, об’єкту та змісту. При цьому об’єкт є одним з важливих елементів структури будь-яких правовідносин з надання продюсерських послуг.
Визначення об’єкту договірних правовідносин з надання продюсерських послуг є досить ускладненим, оскільки законодавцем у приписах Цивільного кодексу України, що регулюють окремі види договорів, використовується термін «предмет договору», яким охоплюються речі, майно, майнові права, а в Господарському кодексі України, аналогічні категорії з невідомих причин визначається як «об’єкт» договору (оренди, лізингу, концесії та ін.). Як вірно зазначає В.Д. Примак, велика кількість благ, які також є об’єктами цивільних правовідносин, не мають тілесної природи, але є майновими благами, мають економічну цінність, належать до категорії майна і слугують для задоволення певних інтересів учасників цивільних правовідносин. На сьогодні це: гази, різноманітні види енергії (нематеріальні речі) та майнові права, інше майно; до таких видів майна належить віднести і роботи, і послуги. Останньою є не вид діяльності, а її корисний результат, який споживається і має свою вартість. У підрядних договорах – це не сама дія, а її властивість – перетворювати матеріальні явища. Усі ці видові категорії приналежні до роду «об’єкт» і виступають об’єктами (а не предметами) зобов’язальних правовідносин. Тому вирішення вказаної неузгодженості можливе через визнання об’єктом не саму роботу, а «результати робіт та окремі дії, зокрема послуги» [1, с.151]. 
Оскільки продюсерські послуги ще не достатньо врегульовані нормами цивільного законодавства, тому правові аспекти визначення об’єктів договірних правовідносин з надання даного виду послуг, на нашу думку, повинні розглядатися скрізь призму механізму правового регулювання надання послуг в загальному сенсі, з врахуванням особливостей сфери їх застосування та мети, на досягнення якої вони спрямовані.
Відповідно до ст. 901 ЦК України послуга, а точніше предмет договору про надання послуг, визначається використовуючи категорії «дія» або «діяльність» (надати послугу означає «вчинити дію», «здійснити діяльність») [2, с. 286].
У загальному аспекті, як вже зазначалося раніше, результат аналізу наукових підходів до визначення сутності поняття «послуга» дає можливість зробити висновок, що наукові думки мають певні розходження: більшість науковців вважають, що послуга - це діяльність, [3, с. 25], інша група вчених підтримує позицію, що послуга – це економічне благо, товар [4, с. 7]. 
Використовуючи юридичні поняття, а саме термінологію зобов’язального права, можемо сказати, що дія – виступає об’єктом зобов’язання, і може виявлятися в двох формах – активній (безпосередньо дія) та пасивній (утримання від дії). Із цього приводу доречним буде точка зору Д.І. Степанова, який зауважує, що послуги можуть проявлятися лише в першій формі, тобто послуга як предмет зобов’язання є дією. Разом із тим, дія може існувати у різноманітних зобов’язаннях. А саме, об’єкт зобов’язання буде мати різний склад активної форми поведінки: 1) разовий короткочасний акт (передача речі); 2) довгострокова діяльність, що складається з окремих актів, що повторюються (виконання роботи). Отже дію, як об’єкт зобов’язання, може бути звужено до елементарної маніпуляції, а може доходити до тривалої, цілеспрямованої діяльності. 
За таких обставин, погоджуючись із точкою зору Д.І. Степанова, вважаємо, що в певних зобов’язаннях дія складає власне об’єкт зобов’язання, тобто об’єкт звужується виключно до дії, а в інших – дія виконує лише функціональне навантаження. Тому стверджувати, що послуга – це дія, по суті не говорити нічого.
 
Список використаних джерел:
1. Примак В.Д. Суб'єкти і об’єкти цивільних правовідносин / В.Д. Примак // Цивільне право України. Загальна частина: підручник / за ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової, Р.А.Майданика. – 3-тє вид., перероб. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 2010. – 976 с.
2. Донець А.Г. Правові ознаки послуги як об’єкта цивільних прав / А.Г. Донець // Актуальні проблеми приватного права: матеріали міжнар. наук.-практ. конф., присвяч. 93-й річниці з дня народж. В.П. Маслова, Харків, 27 лют. 2015 р. – Харків, 2015. – С. 285–290.
3. Організація і технологія надання послуг: навч. посібник / В.В. Апопій, І.І. Олексин, Н.О. Шутовська, Т.В. Футало / За ред. В.В. Апопія. – К.: ВЦ «Академія», 2006. – 312 с.
4. Шимон С. Об’єкт і предмет договору і цивільного правовідношення: нотатки до наукової дискусії / С. Шимон // Юридична України. – 2011. – №4. – С. 58-63. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
August
MoTuWeThFrSaSu
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031    
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція