... Час - те ж, що й гроші: не витрачайте його намарно, і у вас буде його достатньо (Г. Левіс) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 08.12.2016 - СЕКЦІЯ №3
Сучасне цивільне законодавство регулює відносини, пов'язані з використанням значної кількості об'єктів, що застосовуються учасниками цивільного обороту, для виокремлення себе та результатів своєї діяльності. Для правової охорони окремих з них використовуються норми права інтелектуальної власності та конструкція виключних прав. Так, відповідно до ст. 420 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) до об'єктів інтелектуальної власності належать, зокрема, комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки та географічні зазначення. Відносини у сфері використання окремих розрізняльних позначень (зокрема, торговельних марок) вже протягом тривалого часу є предметом нормативного впорядкування та наукового дослідження [1, с. 129].
Окремі аспекти нормативно-правового регулювання інституту засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, досліджували: М. Архипова, Н. Берлач, Ю. Бошицький, Р.Гуменний, Т. Демченко, Ю. Капіца, І. Коваль, А. Кодинець, О. Козлова, О. Рассомахіна, М.Потоцький, О. Таранущенко, Л. Цибенко, Ю. Шемшученко [2, с. 16].
Одним із головних способів індивідуалізації учасників цивільного обороту є торговельна марки, що на сьогодні стала невід’ємною частиною нашого життя. 
Відповідно ст. 492 ЦК України торговельна марка – це будь-яке позначення або будь яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами [3].
Право інтелектуальної власності на торговельну марку не виникає на підставі самого лише факту першого його використання, як це має місце, наприклад, для комерційного найменування. Для набуття прав на торговельну марку вона має бути внесена компетентним державним органом до відповідного реєстру, а особа повинна отримати охоронний документ – свідоцтво. Органом, який здійснює реєстрацію торговельної марки й видачу свідоцтва, сьогодні виступає Державний департамент інтелектуальної власності. Правова охорона надається не самій торговельній марці як певному позначенню, а завжди з прив'язкою до певних видів товарів і послуг, для вирізнення яких ця торговельна марка призначена. Відповідно і обсяг наданої свідоцтвом правової охорони визначається, з одного боку, зображенням торговельної марки, і водночас тим переліком товарів і послуг, для яких ця торговельна марка зареєстрована. Володілець свідоцтва має виключне право забороняти використання позначення, тотожного зареєстрованій торговельній марці, для позначення тих товарів і послуг, що охоплюються переліком товарів і послуг; для яких цю торговельну марку зареєстровано. Відповідно використання іншою особою позначення, тотожного зареєстрованій торговельній марці, для тих самих товарів і послуг без дозволу володільця свідоцтва вважатиметься порушенням права інтелектуальної власності на торговельну марку.
Майнові права на торговельну марку охороняються протягом 10 років від дати, наступної за датою подання заявки, якщо інше не встановлено законом. Особливістю строку чинності майнових прав на торговельну марку є передбачена законом можливість його продовження щоразу на 10 років. Тобто строк чинності прав на торговельну марку можна продовжувати на 10 років скільки завгодно разів. Продовження строку чинності прав на торговельну марку здійснюється Державним департаментом інтелектуальної власності за клопотанням володільця свідоцтва. Підставою для дострокового припинення чинності майнових прав на торговельну марку є перетворення торговельної марки у загальновживане позначення певного виду товарів чи послуг. Це зумовлено необхідністю виконання торговельною маркою основної функції – індивідуалізації товарів і послуг. Виконання цієї функції стає можливим лише за умови дистинктивності торговельної марки, тобто її здатності вирізняти товари і послуги певної особи серед товарів і послуг інших осіб. Відповідно, втрата торговельною маркою дистинктивності є підставою для дострокового припинення її правової охорони [4, с. 30].
Підсумовуючи вище викладене, потрібно зазначити, що торговельна марка є важливим учасником цивільного обороту. Право інтелектуальної власності на торговельну марку щодо її використання охороняється та забезпечується державою.
 
Список використаних джерел:
1. Кодинець А. Історія становлення та розвитку правової охорони засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг / А. Кодинець // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. – 2007. – Вип. 74-76. – С. 129-133.
2. Артеменко Л.В. Особливості правового регулювання засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів та послуг / Л.В. Артеменко // Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції. – 2016. Вип. 1. С. 16-22.
3. Цивільний кодекс України: Закон України від 16 січня 2003 р. № 435-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40. – Ст. 356. 
4. Кубах А.І. Право інтелектуальної власності: навч. посібник / А.І. Кубах. – Харків: ХНАМГ, 2008. – 149 с.

Науковий керівник: Аксютіна А.В., старший викладач кафедри цивільно-правових дисциплін Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
January
MoTuWeThFrSaSu
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція