... Час - те ж, що й гроші: не витрачайте його намарно, і у вас буде його достатньо (Г. Левіс) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 08.12.2016 - СЕКЦІЯ №3
Дорожня карта, що визначає першочергові пріоритети реалізації Стратегії сталого розвитку «Україна-2020», серед 62 реформ та програм розвитку держави, передбачає в рамках чотирьох векторів руху (розвитку, безпеки, відповідальності, гордості) реалізацію реформи сфери трудових відносин [1].
В.І. Щербина, розкриваючи поняття трудових правовідносин, ознаки, підстави виникнення і структуру, зазначає, що трудові правовідносини виявляються через єдність трьох необхідних аспектів цих суспільних зв’язків: організаційно-трудового; матеріального; особистого [2, с. 91].
Трудові правовідносини, за логікою С.І. Кожушко, це відносини, що виникають на основі вільного волевиявлення сторін між працівником та роботодавцем, шляхом укладення трудового договору (контракту) або іншого юридичного факту, якими регулюються взаємні права та обов’язки сторін у рамках реалізації права на працю та визначаються організаційно-правові форми реалізації такого права, як невід’ємного права людини та конституційного права громадянина [3, с. 488].
Означене, вказує С.В. Вишновецька, змушує дослідників переглядати класичні, сформульовані ще за радянських часів погляди на концептуальні положення щодо предмета галузі трудового права, зміст відносин найманої праці, правовий статус суб’єктів цих відносин, способи і методи їхнього регулювання. Значне поширення нетипових трудових договорів, що не укладаються в класичну схему трудових відносин, викликає необхідність належної їхньої правової регламентації, яка б ґрунтувалася на доктринальних розробках вчених [4, с. 252-259].
Генезис (від грецьк. γένεσις від грец. γέννόω – породжую, створюю, від лат. genesis), як процес утворення гарантій прав жінок у трудових відносинах демонструє, що, з одного боку, держава забезпечує всім «рівні конституційні права і свободи та рівність перед законом», до того ж, створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб (ст. 43) [5]. А з іншого, трудове законодавство намагається розв’язати проблему зайнятості жінок на ринку праці, як окремої категорій працівників. І, хоча, з першого погляду схоже, що їх «тримають у певних рамках», що межують із поняттям «дискримінації праці» (яка заборонена законодавством), розглянувши це питання докладніше та ознайомившись із цією категорією працівників, чиї трудові правовідносини регулюються з урахуванням окремих чинників, можна припустити, що розвиток сучасного суспільства не оминули стереотипи проблеми «чоловіки проти жінок».
Жінки становлять половину населення планети, за даними Citigroup, але їхній вклад в економіку залишається нижче потенційного рівня, їхня представленість на ринку праці – 50% від максимально можливого, і цей показник стагнує останні 20 років, стверджують вчені. А повне скорочення гендерного розриву могло б збільшити в найближчі 15 років ВВП Німеччини на 11,2%, Франції – на 9,4%, а в Італії – на 22,5% [6, с. 363-367].
Чинний Кодекс законів про працю України [7] деталізує заборони й пільги для представниць прекрасної статі. Незважаючи на те, що дослідження В.І. Прокопенка у сфері генезису трудових прав жінок датоване ще 1998 роком, думка вченого в науці та на практиці й досі залишається актуальною – «з огляду на фізіологічні особливості жіночого організму, законодавство про працю передбачає низку обмежень у виконанні певних робіт, а при деяких роботах встановлює жінкам пільги та переваги. Для держави обидві соціальні функції жінки – робота в суспільному виробництві й материнство – є важливими. Яку з цих функцій виконувати, має вирішити сама жінка. Якщо жінка вирішила присвятити себе сім’ї, вихованню дітей, то це заняття повинно визнаватися суспільне корисним і давати право за певних умов на матеріальне забезпечення при досягненні певного віку» [8].
Справедливість такого правового підходу видається очевидною Л.І. Лазор. При сформованому недостатньому рівні реалізації гендерної рівності у сфері праці, наголошує дослідниця, держава повинна передбачати такі правові норми, які дозволили б виправити ситуацію, забезпечити реальне втілення рівності чоловіків і жінок у трудових відносинах, і тим самим сприяти зміні соціальних стереотипів у даній сфері [9, с. 4].
Висновки. Коли мова йде про організацію трудових правовідносин, виникають певні особливості в регулюванні праці жінок, що проявляються не лише в обмеженні трудових прав. Це може бути спричинено, як історично, так, і з огляду на глобальні та економічні перетворення в розвитку сучасного суспільства.
Сучасна доктрина трудового права не може нехтувати зневажливим ставленням до проблеми генезису трудових прав жінок, які тим чи іншим чином відображаються в наукових працях, що втілюються в правовій реальності. Зважаючи на глобальні процеси та євроінтеграцію України, мусять бути подолані певні прогалини в створені нового трудового, а, головне, працюючого законодавства, де б жінці, її правовому статусу було б приділено належну увагу.
 
Список використаних джерел:
1. Про Стратегію сталого розвитку «Україна-2020»: Указ Президента України від 12 січня 2015 р. № 5/2015 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/5/2015 (дата звернення 08.11.2016)
2. Щербина В.І. Трудове право України [Текст]: підручник / В.І. Щербина; за ред. B.C.Венедіктова. – К.: Вид-во «Істина», 2008. – 384 с.
3. Кожушко C.I. Організаційно-трудові відносини у сфері забезпечення санітарно-епідеміологічного нагляду / C.I. Кожушко, К.M. Буяло // Форум права. – 2012. – № 1. – C.487-491.
4. Вишновецька С.В. До питання про трансформацію галузі трудового права в право зайнятості / С.В. Вишновецька // Правова держава. Випуск 26. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2015. – С. 252-259.
5. Кoнституцiя України вiд 28 червня 1996 р. // Вiдoмoстi Верхoвнoї Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
6. Ножова А.С. Женщина на рынке труда / А.С. Ножова // Молодой ученый. – 2015. – №21. – С. 363-367.
7. Кодекс законів про працю України від 10 грудня 1971 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. – Додаток № 50. – Ст. 375.
8. Прокопенко В.I. Трудове право України: Підручник. – X.: Фірма «Консум», 1998. – 480 с.
9. Лазор Л.И. Сущность, значение и перспективы реализации принципа гендерного равенства в сфере труда на современном этапе развития украинского государства / Л.И.Лазор // Актуальні проблеми: теорія і практика. Збірник наукових праць. – Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля. – 2007. – № 10. – С. 3-11. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
January
MoTuWeThFrSaSu
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція