... Час проходить, але сказане слово залишається (Л. М. Толстой) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 08.12.2016 - СЕКЦІЯ №3
Актуальним в умовах сьогодення є визначення поняття «шлюбний договір», і для його чіткого розуміння доцільно, насамперед, визначити загальне поняття договору в цивільному праві. У літературі можна знайти різноманітні погляди на визначення терміну «договір». Так, наприклад, О.С. Іоффе у своїх дослідження визначає договір як угоду двох або кількох осіб із приводу виникнення цивільних правовідносин. Водночас автор зауважує, що іноді під договором розуміється саме зобов’язання, що виникає з такої угоди, а в деяких випадках цей термін означає документ, що фіксує факт виникнення зобов’язання з волі всіх його учасників [6, с. 26]. Н.М. Єгоров під договором розуміє і юридичний факт, що лежить в основі зобов’язання, і саме договір не зобов’язання, і документ, у якому закріплено факт встановлення зобов’язального правовідношення [6, с. 28].
Перші спроби узагальнення наукового визначення поняття шлюбного договору (контракту) було зроблено І.А. Ефроном більше ста років тому в енциклопедичному словнику, де визначено, що шлюбний договір – це юридичний термін сімейного права, який означає викладену в спеціальному акті угоду, укладену до чи після вступу в шлюб, що визначає майнові та деякі немайнові відносини, які постають із шлюбного союзу, як для тих, що взяли шлюб, так і для третіх осіб, інтереси яких можуть стосуватися того чи іншого з подружжя або їх разом [1, с. 290]. Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на виникнення, зміну чи припинення цивільних прав та обов’язків [5].
Головною метою шлюбного договору становить надання подружжю можливості врегулювання майнових відносин за взаємною згодою сторін. Це означає, що пара може визначити свої взаємні права та обов’язки (як подружжя між собою та/або як батьків між ними й дітьми) винятково матеріального характеру, а саме: правовий режим належного подружжю майна, порядок користування житлом, питання надання утримання. Як зазначає із цього приводу М.В. Антокольська, основна правова мета шлюбного договору – визначення правого режиму майна подружжя та інших майнових взаємовідносин на майбутнє [4, с. 57]. А.С. Іванов визначає мету шлюбного договору так: «змінити законний режим майна подружжя для максимального пристосування цього режиму до їх потреб подружжя». У результаті зміни законного режиму виникає режим договірний, який дещо інакше визначає майнові права та обов’язки подружжя [4, с. 65]. 
Ю.В. Гофман вважає за доцільне розглядати шлюбний договір як особливий різновид цивільно-правового договору зі специфічними ознаками, притаманними сімейно-правовому правочину, а саме: а) шлюбний договір має специфічний суб’єктний склад. Так, його учасниками можуть виступати особи, що вже перебувають у шлюбі (подружжя), а також ті, які подали заяву про реєстрацію шлюбу (наречені); б) об’єктом шлюбного договору виступає не лише те майно, яке подружжя має на момент укладення контракту, а й майно, яке буде придбано подружжям у майбутньому; в) шлюбний договір має комплексний характер. Так, ця угода може містити положення, які стосуються не лише правового режиму майна, а й умови про надання утримання подружжям, а також умови щодо утримання дитини й виплати аліментів [1, с. 289].
Шлюбний договір регулюється главою 10 СК України. Відповідно до ст. 92 СК України шлюбний договір може бути укладено не лише дружиною та чоловіком (подружжям), а й особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу (нареченими). Однак слід зазначити, що на відміну від шлюбного договору, укладеного подружжям, який набирає чинності того ж дня, коли його реєструє нотаріус, шлюбний договір, укладений між нареченими, набуде чинності лише в день реєстрації шлюбу. Шлюбний договір не може зменшувати обсягу прав дитини, а також ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище [3].
Враховуючи вищезазначене, необхідно вказати, що шлюбний договір за своєю природою є особливим різновидом цивільного договору, специфіка якого полягає, зокрема, у тому, що за своїм суб’єктним складом, який визначається СК України, він є сімейно-правовим, а предмет регулювання, основу якого складають відносини власності, має переважно цивілістичні риси. Вітчизняний інститут шлюбного договору порівняно молодий, і через критичне ставлення до нього населення, що зумовлене радянськими традиціями, а також недостатність правових знань у населення, нажаль, він так і не набув особливої популярності в нашій державі.
 
Список використаних джерел:
1. Гофман Ю.В. Шлюбний договір як різновид цивільних договорів у сімейному праві України / Ю.В. Гофман // Актуальні проблеми держави і права: зб. наук. пр. – Одеса. – 2014. – Вип. 74. – С. 287-292. 
2. Жилінкова І. Шлюбний контракт: чинне законодавство та перспективий розвиток / І. Жилінкова // Право України. – 2000. – № 6. – C. 108-111.
3. Сімейний кодекс України від 1 січня 2002 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 21-22. – Ст. 135.
4. Циверенко Г.П. Шлюбний договір: українська сучасність / Г.П. Циверенко, О.О.Трикоз // Вісник Дніпропетровського університету імені Альфреда Нобеля. Сер.: Юридичні науки. – 2013. – № 1. – С. 63-67. 
5. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. // Офіційний вісник України. – 2003. – №11. – ст.461.
6. Иоффе О.С. Обязательственное право / О.С. Иоффе. – М.: Юридическая литература, 1975. – 880 с.
     
Науковий керівник: Аксютіна А.В., старший викладач кафедри цивільно-правових дисциплін Дніпропетровського державного університету.{jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
January
MoTuWeThFrSaSu
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція