... Найбільше успіхів ми досягаємо у тому, до чого маємо найліпший хист (Античний вислів) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 15.12.2011 - Секція №1
Правовий розвиток України в сучасних умовах вимагає переосмислення досвіду попередніх поколінь. Одним із найбільш важливих суб’єктів процесуальних галузей права є суддя, відтак еволюція його правового та процесуального статусів на українських землях становлять значний інтерес. Малодослідженим питанням історико-правової науки залишається процесуальний статус копного судді, тобто учасника колегії «мужів», які приймали рішення у копних судах – судових органах народних зібрань, які діяли на українських і білоруських землях у XIV-XVIII ст.
Склад копного суду, як правило, був структурованим. Загалом усіх учасників копного суду називали «копниками». Копні судді (їх також називали «старцями», «копними мужами», «добрими людьми» тощо), які обирались населенням копного округу, були господарями домів і мали постійну осілість в околиці. Тільки вони мали право прийняти рішення по справі. Окрім копних суддів, на велику копу запрошували по одному-двох чоловіків з трьох сіл сусіднього копного округу. Вони мали назву в копному судочинстві «люди сторонні». У них не було права голосу, проте ці суб’єкти процесу слідкували за ходом судового розгляду. На засіданні копного суду могли бути присутні поміщики та державні чиновники, але також без права голосу. Решту копного зібрання становило селянство (громада) [1, с. 24].
З метою чіткого відображення колегії копних суддів варто процитувати фрагмент рішення, яке 13 серпня 1664 р. прийняв копний суд у Володимирському повіті: «Ми, на підписах нижче названі, будучи залучені до справи нижче зазначеної від громади Бучинської, підданих його милості пана Мартина Лушковського до суду копного через громади сіл різних, зокрема: Синова Ратенського, Синова Монастирського, Соловейова, Дороготич, Заріччя, Хриткович, Шайна, Мізова, Серехович, Ререзова, Грабова, а то в пограбуванні збіжжя нічним способом з полів Бучинських, здійснюваного в року тисяча шістсот шістдесят четвертому, дня тринадцятого місяця серпня, зібравшись в урочищі біля куща дубового, на межі, біля Андрієвої гори, при возному, шляхетному Олександру Банковському, і при мужах, віри гідних від громад відісланих…» [2, с. 70-71].
Отже, склад копного суду становили копники, тобто копні судді (судні мужі) та присутня на судовому розгляді громада. Кількість копних суддів не була сталою, хоча здебільшого вона становила 10-20 осіб [3, с. 32]. Їх обирали «ad hoc» (з лат. – «на випадок»), тобто окремо по кожній справі, жителі копного округу з числа членів територіальної громади. До особи, яка обиралась копним суддею ставились наступні вимоги: обізнаність у звичаєвому праві; наявність до них поваги і довіри членів громади [4]. 
Зазвичай громада обирала копних суддів перед початком «гарячої копи» (попереднього розслідування). Інколи їх обирали перед ухваленням рішення. Копні судді приносили присягу, що винного захищати не будуть. Після присяги вони кидали шапки у коло, яке обступала громада [5, с. 262-263]. 
Копний суд був єдиним тогочасним судовим органом, який не носив станового характеру, адже в його засіданнях брали участь усі суспільні групи: від холопів-кріпаків до шляхти та представників уряду [6, с. 9]. Тому серед копних бачимо представників різних суспільних станів. Проте здебільшого ними були селяни, що мали значний авторитет серед громади.
Сучасний історик права С. Ковальова стверджує, що на стадії «гарячої копи» копний суд набирав форми слідчої групи з кількістю до 15 осіб. Ця група здійснювала необхідні слідчі та процесуальні дії [7, с. 101]. Проте важко однозначно стверджувати, що ці особи згодом здійснювали також і судовий розгляд. Цілком можливо, що склад копних суддів змінювався на різних стадіях процесу.
Під час судового розгляду копні судді не тільки вели хід судового засідання, але й здійснювали примирні процедури. Особи, яким загрожував вирок копного суду про смертну кару, звертались із проханням про помилування не тільки до потерпілого, але й до копних суддів та інших присутніх на засіданні осіб. Якщо копні судді вважали це доцільним, вони звертались до потерпілого з проханням пробачити винному. Ці примирні заходи отримали назву в копному судочинстві «вложення», а саме примирення – «єднання» [5, с. 610].
Рішення копних судів називались «декретами» або «сказаннями» [8, с. 90]. Вони приймались після дослідження всіх наявних доказів і судового розгляду. Рішення копного суду приймались тільки копними суддями, хоча інші учасники копи також могли висловити свою думку з цього приводу. Копні судді разом повинні були дійти до спільного одноголосного рішення. Прийняттю рішення передувала нарада копних суддів [5, с. 493].
Копні декрети (рішення) у більшості випадків укладались в усній формі шляхом їх виголошення в присутності учасників копного процесу. Цей недолік рішень копних судів є головною причиною труднощів історико-правового дослідження копного суду та судочинства на українських землях. Коли в громаді була достатньо грамотна особа, копний декрет укладався в письмовій формі. Під цими декретами копні судді підписувались і при можливості ставили печатки. Оскільки, як правило, копні судді були неграмотними селянами, тому вони часто просили, щоб замість них підписались інші особи, зокрема возного та шляхтичів.
Після вирішення справи у копному суді позивач повинен був сплатити процент від суми позову, тобто винагороду за працю копних суддів, яка називалась «пересуд» і «пам’ятне». Проте ці витрати були незначними у порівнянні з витратами, які виплачував позивач у державних судах. Копний суд, як зауважив О.Щербицький, був не лише швидким і справедливим, він був ще й економічно вигідним, тому навіть поміщики звертались до нього, незважаючи на існування гродських і земських судів [1, с. 27-28].
Копні судді згідно із Статутом Великого князівства Литовського 1529 р. наділялись такими ж гарантіями захисту проти фізичних і моральних посягань, як і судді державних судів. Водночас копні судді повинні були відповідати за свої дії, якщо на засіданні копного суду вели себе неправомірно чи завдали кому-небудь фізичної чи моральної шкоди: “Коли бы хто в суда кому другому або судьям соромотное слово молвил, а тым суда и судей неучстил, таковый мает… каран быти… А судья теж на праве седячи не мает никого соромити… А вшакже то устовуем для тых судей которые бывают на копах» [9, с. 115].
Підсумовуючи, варто звернути увагу на те, що копне судочинство було чітким і організованим процесом, регулювання якого визначало, насамперед, українське звичаєве право. Зокрема, це підтверджується тим, що копне судочинство здійснювала колегія обраних народом копних суддів, а не всі люди, присутні на копі. Права та обов’язки копного судді дозволяють стверджувати про значну гуманність копного судочинства, адже вони були не тільки суддями, але й примирювачами сторін процесу.
 
Список використаних джерел:
1. Щербицкий О.В. Суды вь бывшемь Великомь княжестве Литовскомь / О. В. Щербицкий. – Вильна, 1912. – 79 с.
2. Архивь Юго-Западной Россіи, издаваемый временною коммиссіею для разбора древнихъ актовъ, височайше учрежденною при Кіевскомъ, Подольскомъ и Волынскомъ генералъ-губернаторђ. – Часть шестая. Акты объ экономическихъ и юридическихъ отношеніяхъ крестьянъ въ XVI – XVIII вђкђ (1498 – 1795). – Томъ 1. Приложеніе. – Кіевъ, 1876. – 626 с.
3. Учреждения Западной Украины до воссоединения ее в едином Украинском Советском социалистическом государстве. – Львов, 1955. – 177 с.
4. Костицький М. Відновне правосуддя в контексті правової політики в Україні / М.Костицький. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/0/F597C9FC08117043C3256FC50049FEF4?OpenDocument &CollapseView&RestrictToCategory=F597C9FC08117043C3256FC50049FEF4&Count=500&
5. Черкаський І. Громадський (копний) суд на Україні-Русі XVI-XVIII в.в. / І.Черкаський // Праці комісії для виучування історії західноруського та вкраїнського права. – К., 1928 – Випуск 4, 5. – 714 с.
6. Сокальська О. Реформи судоустрою на українських землях у XIV - XVI ст. / О.Сокальська // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – Одеса, 2001. - №2. – С. 5-12.
7. Ковальова С.Г. Судоустрій і судочинство на Українських землях Великого князівства Литовського / С.Г. Ковальова. – Миколаїв, 2008. – 200 с.
8. Падох Я. Суди й судовий процес старої України / Я.Падох. – Нью-Йорк, Париж, Сидней, Торонто, Львів, 1990. – 128 с.
9. Гурбик А. Копні суди на українських землях у XIV - XVI ст. / А. Гурбик // Український історичний журнал. – 1990. - № 10. – С. 110-116. {jcomments on}
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
June
MoTuWeThFrSaSu
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930   
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція