... Заможні ті, хто вміє обмежувати бажання своїми можливостями (Гібер) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 08.12.2016 - СЕКЦІЯ №4
Аграрне страхування, як один із найбільш ефективних способів управління ризиками, надає змогу вигідно поєднувати інтереси всіх учасників ринку аграрного страхування. Аграрні страхові правовідносини [1, с. 28-29] мають свій набір характерних рис, що відрізняє їх від інших видів зобов’язальних правовідносин. Індивідуальність страхового зобов’язання дістала вияв у всіх його елементах – суб’єктах, предметі, об’єкті, змісті.
Закон України «Про страхування» [2] (далі – Закон) сьогодні містить не тільки визначення самого поняття страхування як відносин з захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб при настанні певних подій за рахунок коштів грошових фондів, що формуються із сплачуваних страхових внесків страхувальниками, а й визначає необмежене коло страхувальників, при цьому обмежуючи коло страховиків, висуваючи до них низку цензів статусного та майнового характеру. Проте очевидним є одне, у структуру страхових відносин Закон включає наявність страховика та страхувальника. Це класична схема страхових правовідносин. Крім них, до кола учасників Закон відносить вигодонабувача (ч. 3 ст. 3 Закону) та застраховану особу (ч. 2 ст. 3 Закону), оскільки вони теж прямо чи побічно можуть брати участь у реалізації страхових правовідносин. Така аксіома сприйнята багатьма офіційними та науковими доктринами [3, с. 298-299]. 
Проте, на нашу думку до кола суб’єктів аграрних страхових правовідносин необхідно включати аварійних комісарів, які відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону є особами, які займаються визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються актами чинного законодавства України, та можуть виступати як на боці страховика, так і страхувальника.
Правове положення аварійних комісарів у визначається відповідно до Типового положення про організацію діяльності аварійних комісарів, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 5 січня 1998 р. № 8 (далі – Типове положення), Положенню про навчання, перепідготовку, підвищення кваліфікації та складання екзаменів особами, які провадять діяльність на ринках фінансових послуг затверджених Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 25 грудня 2003 року № 183 (далі – Комісія) та Закону, та передбачає для осіб, що мають намір здійснювати діяльність з визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків (аварійні комісари) установлюються кваліфікаційні вимоги та кваліфікаційний мінімум. Рівень кваліфікаційних вимог визначається шляхом установлення вимог до: рівня освіти; спеціальних знань (кваліфікації) – кваліфікаційного мінімуму за певним напрямом діяльності. 
Особи, які претендують на отримання Кваліфікаційного свідоцтва та перший раз проходять навчання за відповідним кваліфікаційним мінімумом, повинні відповідати таким кваліфікаційним вимогам: мати повну або базову вищу освіту; пройти навчання та скласти екзамен на відповідність знань кваліфікаційному мінімуму за певним напрямом діяльності. Відповідний кваліфікаційний мінімум для аварійних комісарів, як учасників аграрних страхових правовідносин, встановлено Комісією і передбачають перелік тем, які необхідно опанувати, для складання екзамену та отримання кваліфікаційного свідоцтва. 
Однак, існує проблема практичного та правового характеру, яка полягає у тому, що Комісія затверджує типові програми підвищення кваліфікації, відповідно до яких вищі навчальні заклади складають з урахуванням специфіки діяльності програми підвищення кваліфікації (за погодження з Комісією) для осіб, що мають намір отримати кваліфікаційний сертифікат, проте для аварійних комісарів у сільському господарстві такі типові програми не розробляються (лише кваліфікаційний мінімум), а тому не визначено навчальних закладів, з якими Комісія уклала договори про співробітництво з навчання у цій сфері [4]. Необхідно відмітити, що в рамках проекту Міжнародної фінансової корпорації (IFC) «Розвиток агрострахування в Україні» та Канадського агентства з міжнародного розвитку (CIDA) за участі викладачів Національного університету біоресурсів і природокористування України розроблено проект програми навчання та підвищення кваліфікації аварійних комісарів у сільському господарстві. Призупинення питання було пов’язане із прийняттям Указу Президента України «Про ліквідацію Державної комісії з регулювання ринків».
Діяльність аварійних комісарів, як учасників аграрних страхових правовідносин, щодо з’ясування обставин і причин настання страхового випадку та визначення розміру збитків опосередковується договором із страховиком (п. 5 Типового положення). Вбачається необхідним привести у відповідність цей пункт до ч. 3 ст. 25 Закону, а отже, викласти його у такій редакції: «Діяльність аварійного комісара щодо з’ясування обставин і причин настання страхового випадку та визначення розміру збитків провадиться на підставі договору із страховиком чи страхувальником».
Закон про фермерську діяльність у США («Farm Bill») надає Агентству з Управління Ризиками (Risk Management Agency) широкі повноваження щодо управління програмами аграрного страхування, зокрема з адміністрування діяльності аварійних комісарів. На ринку США існують як незалежні аварійні комісари, так і ті, що працюють на страхові компанії. У США ротація аварійних комісарів відбувається раз на три роки і вона полягає у зміні району/регіону, який вони обслуговують. Одному й тому самому аварійному комісару не дозволяється працювати в одному районі/регіоні більш ніж три роки [5].
Отже, очевидною є необхідність узгодження досліджених нормативно-правових актів, що регулюють положення аварійних комісарів у сільському господарстві. Доцільно також запроваджувати позитивний міжнародний досвід щодо визначення правового статусу аварійних комісарів у сільському господарстві.
 
Список використаних джерел:
1. Горіславська І.В. Аграрні страхові правовідносини як комплексний інститут аграрного законодавства / І.В. Горіславська / Підприємництво, господарство і право. – 2010. – № 9. – С. 28-29.
2. Про страхування: Закон України від 7 берез. 1996 р. №85/96-ВР // Відомості Верховної ради. – 1996. – № 18. – Ст. 78.
3. Гражданское право: в 2 т. Т. 1 / под ред. С.А. Суханова. – М.: БЕК, 1993. – 382 с.
4. Про затвердження Кваліфікаційного мінімуму для осіб, які здійснюють діяльність з визначення причин настання страхового випадку в сільському господарстві (аварійних комісарів): Розпорядження державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 2 червня 2011 року № 327. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua/ – Назва з екрана.
5. Герасименко Н.А. Особливості підготовки аварійних комісарів для сільського господарства / Н.А. Герасименко // Економіка: реалії часу. Науковий журнал. – 2015. – № 5 (21). – С. 118-123. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
January
MoTuWeThFrSaSu
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція