... Успіх вимірюється не тим наскільки високо ви вилізли, а тим, скільки ви з собою принесли (У.Роуз) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 08.12.2016 - СЕКЦІЯ №5
1. 12 травня 2016 р. ухвалено Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності Генеральної прокуратури України» (далі – Закон від 12 травня 2016 р.). Розділом ІІ цього Закону встановлено, що він набирає чинності з дня опублікування. Уперше Закон був опублікований в офіційному виданні в день його ухвалення – 12 травня 2016 р. Отже, Закон набрав чинності саме з цього дня.
2. Законом від 12 травня 2016 р. Розділ XІ Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) «Перехідні положення» доповнено пунктом 20-1, згідно з яким тимчасово, до 15 квітня 2017 р., положення глави 24-1 «Особливості спеціального досудового розслідування кримінальних правопорушень» застосовуються з певними особливостями. Однією з цих особливостей є те, що дію норм Глави 24-1 КПК законодавець розповсюдив, окрім випадків здійснення спеціального досудового розслідування (in absentia) стосовно підозрюваного, який переховується від органів розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук, ще й на випадки, коли підозрюваного не оголошено у міждержавний та/або міжнародний розшук, але він понад шість місяців переховується від органів розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності. Тобто, з моменту набрання чинності законом, вирішуючи питання про здійснення спеціального досудового розслідування, сторона обвинувачення і слідчий суддя повинні брати до уваги, окрім тих підстав, які існували раніше, ще й нову підставу, запроваджену Законом від 12 травня 2016 р. 
Практика досудового розслідування стикнулася з питанням про те, з якого часу при прийнятті рішення про проведення спеціального досудового розслідування необхідно обчислювати шестимісячний строк, коли підозрюваний переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, якщо зміни до КПК щодо встановлення цього строку внесені Законом від 12 травня 2016 р., який того ж дня набрав чинність, а підозрюваного ще раніше було оголошено в розшук ?
3. Кожного разу, коли набирає чинності новий закон, виникає питання про його зворотну дію, тобто чи розповсюджується він на відносини, які виникли і/або існують до моменту набрання законом чинності. Відтак, перед органами досудового розслідування і прокурором виникає запитання про момент відрахування шестимісячного строку, встановленого Законом від 12 травня 2016 р. Вирішувати це питання потрібно з урахуванням правила про зворотну силу закону.
Частиною 1 ст. 5 КПК «Дія Кодексу в часі» встановлено, що процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями КПК, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення. Таке законодавче формулювання залишає відкритим питання про те, як стороні обвинувачення і суду бути у разі, коли стороною обвинувачення з’ясовано, що підозрюваний розпочав ухилятися від слідства ще до набрання чинності Законом від 12 травня 2016 р.
Якщо відраховувати шестимісячний строк переховування підозрюваних від будь-якого моменту, то щодо всіх, хто на момент набрання чинності Законом від 12 травня 2016 р. переховувався шість і більше місяців, може бути ініційоване спеціальне досудове розслідування. Ці підозрювані стикнуться з проблемою, яка полягає у неможливості вчасно вирішити для себе питання чи переховуватися далі і поставити під законну загрозу реалізацію своїх прав і законних інтересів чи «здатися» стороні обвинувачення. Шість місяців, зазначених у п. 20-1 Перехідних положень КПК, – відведено підозрюваному на роздуми про те, чи варто переховуватися від слідства під загрозою здійснення спеціального досудового розслідування. Тому якщо шестимісячний строк переховування підозрюваного сплинув на момент набрання чинності Законом від 12 травня 2016 р., то він позбавлений права вибору своєї поведінки. 
У підозрюваного є право знати про наслідки ухилення від слідства протягом шести місяців ще до того, як вони сплинуть. Інакше здійснення спеціального досудового розслідування виглядає як процесуальне покарання за діяння, яке не вважалося протиправним до набрання чинності Законом від 12 травня 2016 р., а підозрюваний не знав, що такого покарання можна цілком законно уникнути, припинивши ухилятися від слідства.
4. Здійснення спеціального досудового розслідування щодо підозрюваного, який на момент набрання чинності Законом від 12 травня 2016 р. шість і більше місяців переховується від слідства, суттєво погіршує становище порівняно зі «звичайним» розслідуванням, яке б мало бути у разі відсутності цього Закону. Бо в спеціальному розслідуванні істотно обмежується право підозрюваного на здійснення ним захисту особисто. Звичайно, варто брати до уваги той факт, що він сам себе ставить у таке невигідне становище. Але для вирішення питання про спеціальне розслідування важливо не хто винен у подібному становищі підозрюваного, а сам факт, що він в такому (погіршеному) становищі перебуває. Тобто пріоритетною тут є не поведінка підозрюваного, який скривається, а факт погіршення його становища в результаті початку і здійснення спеціального досудового розслідування. Подібною є ситуація, за якої як погіршення становища обвинуваченого розглядають перекваліфікацію його дій на статтю закону, якою передбачена більш сувора кримінальна відповідальність. Обвинувачений сам винен в тому, що вчинив, але перекваліфікація його дій на більш «сувору» статтю повинна супроводжуватися наданням додаткових гарантій (наприклад, у певних випадках – надання безкоштовної правової допомоги).
Неповноцінною у такому провадженні буде також реалізація засади змагальності, бо сторона захисту послаблена відсутністю основного свого учасника – підозрюваного.
Відтак, звернення сторони обвинувачення до слідчого судді з клопотанням про проведення спеціального досудового розслідування щодо підозрюваного, який на момент набрання чинності Законом від 12 травня 2016 р., переховується від слідства шість і більше місяців, є таким, що суперечить засаді верховенства права. Задоволення слідчим суддею такого клопотання і здійснення досудового розслідування, а потім і судового розгляду, у формі in absentia є підставою для визнання усього кримінального провадження таким, що не було справедливим. Недарма законодавець у ч. 5 ст. 374 КПК встановив обов’язок суду першої інстанції окремо обґрунтувати, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав підозрюваного на захист та доступ до правосуддя з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження. Безумовно, суд, «окремо обґрунтовуючи» це, повинен в першу чергу звертати увагу на те, чи законним був початок досудового розслідування у формі in absentia.
5. Як висновок варто зазначити, що під час вирішення питання щодо проведення спеціального досудового розслідування, шестимісячний строк, протягом якого підозрюваний переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, необхідно обчислювати з моменту набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності Генеральної прокуратури України», тобто з 12 травня 2016 р. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
January
MoTuWeThFrSaSu
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція