... Немала частина успіху – бажання досягти його (Сенека) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 08.12.2016 - СЕКЦІЯ №3
Працівник – суб’єкт трудових правовідносин і сторона трудового договору, що володіє колом суб’єктивних трудових прав, основні з яких визначені ст. 2 КЗпП України. Зокрема, працівники мають право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на безпечні і здорові умови праці, на об’єднання у професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, реалізацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, та інші права, встановлені законодавством. Окрім вказаних прав, працівник як сторона трудового договору має право до початку роботи за укладеним трудовим договором на визначеність свого робочого місця, а також на поінформованість про свої права та обов’язки, умови праці та наявність на робочому місці шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, а також можливі наслідки їх впливу на здоров’я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства та ін.
Реалізація зазначених прав без визначеності механізму такої реалізації на практиці дуже сумнівна. Слушно з даного приводу відзначає Н.Д. Гетьманцева, що право є мертвим, якщо воно не реалізується в житті. Тому необхідні гарантії з боку держави і відповідні механізми для його реалізації, а відтак заходи охорони і захисту від будь-яких проявів порушень [1, с. 85]. На останнє наголошує і Конституційний Суд України в Рішенні від 24 грудня 2004 року №22-рп/2004 вказуючи, що забезпечення прав і свобод потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод. Під механізмом реалізації основних трудових прав працівників Є.О. Голікова, наприклад, розуміє сукупність економічних, правових, організаційних засобів та способів, за допомогою яких реалізуються реальне втілення, соціальних благ, всіх можливостей, які окреслено в чинному законодавстві, в стан їх дійсного використання працівниками з метою задоволення їх інтересів та потреб [2, с. 133]. 
Подібної точки зору дотримуються В. Боняк та Ю. Коломоєць, визначаючи механізм реалізації конституційних прав як сукупності засобів, які створюють сприятливі умови для фактичного втілення можливості у дійсність. Такий механізм, як наголошують А.М. Колодій та А.Ю. Олійник точку зору яких ми поділяємо, є складним системним утворенням (кожний механізм – це високоорганізована система, а будь-яка система має свою структуру (склад компонентів)) [3, с. 257]. Не є винятком на погляд вказаних науковців у цьому плані й механізм реалізації конституційного права працівників на страйк, що містить такі елементи:
а) суб’єкти, які створюють сприятливі умови для фактичного втілення працівниками цієї можливості;
б) норми права, що регулюють суспільні відносини, які виникають у зв’язку з реалізацією цього права;
в) правові акти: нормативно-правові, інтерпретаційно-правові, акти застосування норм права (індивідуально-правові)
г) юридичні факти – конкретні життєві обставини, з наявністю або відсутністю яких виникають, змінюються чи припиняються правовідносини, пов’язані з реалізацією конституційного права працівників на страйк;
ґ) правовідносини як правова форма соціальної взаємодії суб’єктів, у межах якої здійснюється використання носіями досліджуваного суб’єктивного права, його захист і виконання юридичних обов’язків; 
д) гарантії реалізації конституційного права працівників на страйк [4, с.13].
Загалом поділяючи позицію В. Боняк та Ю. Коломоєць щодо елементів механізму реалізації права на страйк, зауважимо, що вказані елементи містить механізм реалізації, наданих працівникам прав. При цьому конституційні гарантії реалізації таких прав складаються із принципів конституційно-правового статусу людини і громадянина, а також із конституційних норм, в яких визначені повноваження відповідних органів державної влади та їх посадових осіб щодо забезпечення прав та свобод людини і громадянина, їх відповідальність, передбачені інші засоби здійснення відповідних прав та свобод людини і громадянина, а також спеціальні права, призначені для найбільш ефективної реалізації інших прав людини і громадянина [5, с. 250]. Не включаючи відповідальності до гарантій реалізації конституційних прав, відзначимо, що суб’єкти гарантування реалізації прав та суб’єкти, які створюють сприятливі умови для фактичного втілення працівниками можливості, визначеної правом – не тотожні, але часом можуть виступати одночасно як першими, так і другими. 
Так, до суб’єктів, які створюють сприятливі умови для фактичного втілення працівниками наданої можливості відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 р. можна назвати органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, одними з основних завдань яких є сприяння громадянам у підборі підходящої роботи, участь у реалізації заходів, спрямованих на запобігання масовому вивільненню працівників, профілактика настання страхового випадку та ін.
Роботодавець також належить до суб’єктів, які створюють сприятливі умови для реалізації працівниками наданих їм прав. У переважній більшості випадків вказаним правам кореспондують обов’язки роботодавця. Наприклад, роботодавець відповідно до ст. 21 КЗпП України зобов’язаний виплатити працівнику заробітну плату, забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Власник та уповноважений ним орган зобов’язаний правильно організовувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, уважно ставитись до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту (ст. 141).
Професійні спілки відповідно до Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15.09.1999 р. також сприяють у реалізації працівниками наданих їм прав. Зокрема, ст. 20 вказаного Закону їм надано право на ведення колективних переговорів, укладення колективних договорів, генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угоди від імені працівників.
Суб’єктом, що сприятиме у реалізації працівниками права на охорону праці є відповідно до Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 р. служба з охорони праці, спеціалісти якої відповідно до ст. 15 у разі виявлення порушень охорони праці мають право: видавати керівникам структурних підрозділів підприємства обов'язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків, одержувати від них необхідні відомості, документацію і пояснення з питань охорони праці; вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли передбачених законодавством медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань і не мають допуску до відповідних робіт або не виконують вимог нормативно-правових актів з охорони праці; зупиняти роботу виробництва, дільниці, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва у разі порушень, які створюють загрозу життю або здоров'ю працюючих; надсилати роботодавцю подання про притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці.
Відповідно до Закону СРСР «Про трудові колективи і підвищення їх ролі в управлінні підприємством,установою та організацією» від 17.06.1983 р. трудовий колектив також витупає тим суб’єктом, що створює сприятливі умови для реалізації працівниками, наданих їм прав. Зокрема, вказаним законодавчим актом встановлено, що трудові колективи розглядають питання підвищення кваліфікації кадрів, навчання нових професій; обговорюють і схвалюють комплексні плани поліпшення умов, охорони праці та санітарно-оздоровчих заходів і контролюють виконання цих планів; вносять пропозиції щодо технічного переозброєння, механізації і автоматизації, поліпшення організації і підвищення культури виробництва, скорочення ручної, малокваліфікованої і важкої фізичної праці, беруть активну участь у їх реалізації та ін.
 
Список використаних джерел:
1. Гетьманцева Н.Д. Забезпечення реалізації права на працю і захисту громадян від безробіття / Н.Д. Гетьманцева // Підприємництво, господарство, право. – 2016. – № 6. – С.84-89.
2. Голікова Є.О. Юридичний механізм реалізації трудових прав працівників: поняття та мета / Є.О. Голікова // Європейські перспективи. – 2012. – ч. 2. – № 4. – С.130-134.
3. Колодій А.М. Права людини, свободи та обов’язки людини і громадянина в Україні: підруч. для студ. ВНЗ та працівників місцевого самоврядування / А.М. Колодій, А.Ю. Олійник. – К.: Правова єдність, 2008. – 350 с.
4. Боняк В. Механізм реалізації конституційного права працівників на страйк в Україні / В. Боняк, Ю. Коломоєць // Visegrad journal on human rights. – 2016. - № 2 / 2. – С.12-18. 
5. Рабінович П.М. Права людини і громадянина: навч. посіб. / П.М. Рабінович, М.І.Хавронюк. – К.: Атіка, 2004. – 464 с. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
August
MoTuWeThFrSaSu
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031    
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція