... Найбільше успіхів ми досягаємо у тому, до чого маємо найліпший хист (Античний вислів) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 08.12.2016 - СЕКЦІЯ №5
Позиціонування України як демократичної держави, що обрала європейський вектор розвитку, накладає на нашу країну серйозні зобов’язання щодо визнання та підтримки основних цінностей європейської спільноти. Відповідно до ст. 8 Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом одним з ключових напрямів державної політики України визначено співробітництво з метою зміцнення миру та міжнародного правосуддя шляхом ратифікації та імплементації Римського статуту Міжнародного кримінального суду (далі – МКС) та пов’язаних з ним документів [1]. 16 вересня 2014 р. Україна ратифікувала зазначену Угоду із заявою, що зобов’язання України, які випливають із ст. 8 Угоди, будуть виконані після внесення відповідних змін до Конституції України. Проте і після внесення 2 червня 2016 р. змін до ст. 124 Конституції України питання ратифікації Україною Римського статуту МКС було відкладено щонайменше до 30 червня 2019 р. [2] 
У той же час, використовуючи положення ст. 12 (3) Римського статуту МКС, Україна двічі зверталася до МКС в режимі ad hoc 14 квітня 2014 р. та 8 вересня 2015 р. із заявами про визнання юрисдикції Суду щодо злочинів проти людяності і військових злочинів, вчинених на території України, починаючи з 20 лютого 2014 р., без вказаної кінцевої дати та незалежно від громадянства осіб, що вчинили зазначені злочини [3]. Таким чином навіть не ратифікувавши Римський статут, Україна фактично визнала юрисдикцію МКС, хоча й у обмеженому обсязі. Відповідно до зазначених заяв Україна також взяла на себе зобов’язання всебічно співпрацювати з МКС відповідно до глави 9 Римського статуту в подальшому можливому розслідуванні злочинів. Зокрема відповідно до ст. 88 Римського статуту країни, що визнали юрисдикцію МКС, мають забезпечити наявність відповідних процедур, передбачених їх національним правом, для всіх форм співробітництва, вказаних у зазначеній статті [4]. Аналіз чинного законодавства України про кримінальну відповідальність засвідчує існування значних недоліків в питанні налагодження співробітництва з МКС, а таким чином і неналежне виконання Україною своїх міжнародним зобов’язань у цьому питанні. 
Дослідження норм Римського статуту МКС, положень Кримінального кодексу України та доктринальних положень вітчизняного кримінального права дозволяють визначити основні напрями кримінально-правової політики України щодо вдосконалення співробітництва з МКС шляхом внесення відповідних змін до законодавства України про кримінальну відповідальність:
– передбачення норми щодо визнання та врахування правових наслідків засудження особи МКС або іншою міжнародною судовою установою, з якою в України існують відповідні міжнародні відносини;
– передбачення можливості передачі особи міжнародній судовій установі;
– передбачення кримінальної відповідальності за невиконання рішень міжнародних судових установ;
– гармонізація складів злочинів проти миру, людяності, міжнародних військових злочинів, закріплених у Розділі ХХ Особливої частини Кримінального кодексу України, з елементами злочинів, закріплених Римським статутом МКС.
Крім того, з метою передбачення можливості виконання в Україні вироків МКС вбачається доцільним підписання відповідної угоди з МКС.
МКС діє на основі принципу компліментарності, не усуваючи і не замінюючи повноважень національних судів. У деяких аспектах кримінальна юрисдикція національних судів навіть є більш широкою, ніж юрисдикція МКС. Зокрема юрисдикція МКС ratione personae розповсюджується лише щодо осіб, які досягли вісімнадцятиріччя на момент вчинення злочину, у той час коли Кримінальний кодекс України може бути застосований щодо осіб, які досягли на момент вчинення злочину шістнадцяти років. Утім необхідно резюмувати, що ратифікація Римського статуту МКС та гармонізація з ним положень законодавства України про кримінальну відповідальність є важливою гарантією попередження та припинення безкарності злочинів проти людяності та міжнародних військових злочинів на території нашої держави. Реалізація окреслених напрямів кримінально-правової політики України має також стати шляхом до більш тісного зближення з Європейським Союзом в питаннях спільної політики безпеки і оборони та посилення міжнародного співробітництва в боротьби зі злочинністю.
 
Список використаних джерел:
1. Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторонни від 27.06.2014 р. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/984_011.
2. Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя): закон України від 02.06.2016 р. № 1401-VIII [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1401-19.
3. Україна визнала юрисдикцію Міжнародного кримінального суду стосовно злочинів проти людяності та воєнних злочинів [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://mfa.gov.ua/ua/press-center/comments/4121-ukrajina-viznala-jurisdikciju-mizhnarodnogo-kriminalynogo-sudu-stosovno-zlochiniv-proti-lyudyanosti-ta-vojennih-zlochiniv.
4. Римский статут международного уголовного суда 1998 г. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_588/page. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
January
MoTuWeThFrSaSu
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція