... Приклад діє сильніше погрози (П. Корнель) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 15.12.2011 - Секція №5
Серед наукових проблем, що мають і, вочевидь, матимуть дискусійний характер, можна назвати проблему призначення кримінального судочинства. Від його розуміння залежить і визначення завдань кримінального процесу.
У юридичній літературі на кожному етапі розвитку кримінально-процесуальної наукової думки здійснювались спроби розгляду цієї проблеми через використання таких понять і категорій, як “призначення”, “мета”, “завдання (задачі)”. 
Аналіз висловлених у літературі позицій дає підстави для висновку про можливість формулювання декількох підходів щодо призначення кримінального судочинства: вирішення правового спору, конфлікту, що виник між державою та особою, яка вчинила злочин; встановлення істини; викриття винного та його справедливе покарання; захист особи від протиправних посягань; реалізація кримінально-правових норм та ін. 
Слід вказати на те, що названі цілі, як правило, поєднуються у різних варіаціях, створюючи при цьому певний дуалізм приватного та публічного начала. І якщо тривалий час публічне начало переважало у вітчизняному кримінальному процесі, то останніми роками розвинулась точка зору, відповідно до якої приватне начало повинно мати превалююче значення.
Вочевидь, наукове обґрунтування вирішення питання щодо встановлення завдань кримінального судочинства має відбуватись з урахуванням державної політики у сфері кримінальної юстиції, стану правозастосовчої діяльності у цій сфері на сучасному етапі, дослідження рівня її ефективності.
Положення, що формулюються як завдання кримінального судочинства, повинні ґрунтуватись на загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права, Конституції України, бути концентрованим вираженням правової наукової думки. Цінність таких настанов не може бути піддана сумніву.
Конституція України закріпила положення, відповідно до яких Україна є правовою державою, людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження та забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.
Ці конституційні положення, а також ратифікація Україною (у тому числі, як правонаступницею СРСР) міжнародно-правових актів у галузі прав і свобод людини та громадянина зобов’язують нашу державу спрямовувати свою діяльність, і особливо у правовій сфері, на захист і охорону прав і свобод людини.
Кримінально-процесуальна діяльність, будучи складовою загальнодержавної діяльності, також спрямована на охорону та захист вищевказаних цінностей. Однак безпосередня мета кримінально-процесуальної діяльності поряд з цим обумовлюється специфікою предмета та методів правового регулювання у цій сфері.
Як відомо, предметом правового регулювання у сфері кримінального судочинства виступають суспільні відносини, що виникають у зв’язку з розкриттям та розслідуванням злочинів, здійсненням правосуддя у кримінальних справах, виконанням судових рішень. Тобто, сфера кримінального процесу виникає там, де виникає необхідність встановлення ознак злочину у діянні, складу злочину в діянні конкретної особи, доведення її винності (чи невинуватості) у вчиненні злочину тощо.
У зв’язку з цим, не зовсім доречним видається формулювання ст. 3 проекту Кримінального процесуального кодексу України, підготовленого робочою групою з питань реформування кримінального судочинства, створеною відповідно до Указу Президента України від 17 серпня 2010 року № 820, в якій серед завдань кримінального судочинства першим названо завдання щодо захисту особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень [1, с. 6].
У цьому аспекті хотілось би навести і коментарі експертів Ради Європи, які вказали, що немає сумнівів у тому, що у першу чергу, завданням кримінального процесу є встановлення факту злочину, розшук підозрюваного та проведення об’єктивного справедливого судового розгляду з метою встановлення винності підсудного і призначення йому покарання [2, с. 99].
Безумовно, існування кримінального процесу обумовлено існуванням злочинності, як соціально негативного явища, однак цим не вичерпується. Кожен злочин, як і злочинність загалом, представляють собою фактори, що обумовлюють існування не тільки кримінального процесу, а й усіх галузей кримінально-правового блоку. Водночас, заходи протидії злочинності, у тому числі, захист від кримінальних правопорушень, не є безпосередньою метою, призначенням кримінального судочинства, а отже, і не можуть виступати його завданням.
 
Список використаних джерел:
1. Проект Кримінального процесуального кодексу України, підготовленого робочою групою з питань реформування кримінального судочинства, створеною відповідно до Указу Президента України від 17 серпня 2010 року № 820 // Закон і бізнес. – 2011. – № 26. – 416 с.
2. Мишин Г.К. О коллизиях уголовно-правовой и уголовно-процессуальной политики / Г.К. Мишин // Государство и право. – 2002. – № 10. {jcomments lock}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
January
MoTuWeThFrSaSu
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція