... Не помиляється тільки той, хто нічого не робить (В. І. Ленін) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 08.12.2016 - СЕКЦІЯ №3
Роль законодавства про працю в нових економічних умовах, що отримали розвиток в 90-ті роки ХХ століття, визначається ефективним регулюванням трудових відносин.
Метою трудового законодавства є встановлення державних гарантій трудових прав і свобод громадян, створення сприятливих умов праці, захисту прав та інтересів робітників і роботодавців.
Особливого значення набуває проблема забезпечення прав працівників як державою, так і конкретним роботодавцем.
Відсторонення від роботи – не типова дія, з якою роботодавці стикаються не так часто. Практика відсторонення робітника від роботи не має значних прикладів. Однак не виключена можливість здійснення помилок в реалізації трудового законодавства за даною дією.
Відсторонення працівника від роботи – це призупинення виконання ним своїх трудових обов'язків за рішенням уповноважених на це компетентних органів, що, як правило, відбувається з одночасним призупиненням виплати йому заробітної плати [1].
Відсторонення від роботи завжди є тимчасовим заходом. Воно може передувати переведенню працівника за його згодою на іншу роботу за станом здоров'я або з інших причин, припиненню трудового договору або поверненню на попередню роботу.
При відстороненні трудові відносини працівника з роботодавцем не припиняються, тому тут не йдеться про звільнення з роботи. Однак при цьому працівник тимчасово не допускається до виконання своїх трудових обов'язків. Залежно від причин відсторонення заробітна плата на цей період не зберігається, хоч у деяких випадках виплачується допомога за рахунок коштів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або ж нараховується середній заробіток.
Відсторонення від роботи можливе лише у випадках, передбачених законодавством. Воно оголошується наказом або розпорядженням керівника підприємства, установи чи організації, і про це працівник повинен бути повідомлений. Термін відсторонення встановлюється до усунення причин, що його викликали. Працівник має право оскаржити наказ про відсторонення від роботи у встановленому законом порядку.
Стаття 46 КЗпП України передбачає правило, за яким працівник може бути відсторонений від роботи роботодавцем при появі його на роботі у нетверезому стані, стані наркотичного або токсичного сп'яніння; при відмові або ухиленні від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
При появі на роботі у нетверезому стані працівник може бути відсторонений від роботи до закінчення робочого дня або до вирішення питання про розірвання з ним трудового договору за п. 7 ст. 40 КЗпПУ. Аналогічно вирішується питання і при появі працівника на роботі у стані токсичного чи наркотичного сп'яніння. У всіх цих випадках відсторонення працівника від роботи здійснюється без збереження за ним заробітної плати.
Відстороненню від роботи підлягають також працівники, що ухиляються від навчання, інструктажу та перевірки знань з охорони праці та протипожежної безпеки. Законом України «Про охорону праці» передбачено, що працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі, повинні проходити попереднє спеціальне навчання і один раз на рік перевірку знань відповідних нормативних актів з охорони праці. У цих випадках працівник відсторонюється від роботи за вимогою служби охорони праці на підприємстві. Аналогічно підлягають відстороненню від роботи працівники, які відмовляються або ухиляються від навчання, інструктажу і перевірки знань з протипожежної охорони. У цих випадках за відстороненим працівником так само не зберігається заробітна плата [2].
Законом України «Про охорону праці» (ст. 17) передбачено, що роботодавець має право в установленому законом порядку притягнути працівника, який ухиляється від проходження обов’язкового медичного огляду, до дисциплінарної відповідальності, а також зобов’язаний відсторонити його від роботи без збереження заробітної плати. Відповідно до Закону України «Про охорону праці» такий огляд обов’язково проходять: працівники, зайняті на важких роботах і на роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці; працівники, зайняті на роботах, де є потреба у професійному доборі; особи, віком до 21 року.
Відповідно до Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» (ст. 26) [3] обов’язкові медичні огляди проходять також працівники підприємств харчової промисловості, громадського харчування і торгівлі, водопровідних споруд, лікувально-профілактичних, дошкільних і навчально-виховних закладів, об'єктів комунально-побутового обслуговування, інших підприємств, установ, організацій, професійна чи інша діяльність яких пов'язана з обслуговуванням населення і може спричинити поширення інфекційних захворювань, виникнення харчових отруєнь, повинні проходити обов’язкові медичні огляди.
Підставою для відсторонення є ухилення від обов’язкового періодичного медичного огляду, а також від позачергового медичного огляду, що проводиться на вимогу головного державного санітарного лікаря.
У цих випадках відсторонення від роботи здійснюється роботодавцем за поданням компетентних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби без збереження заробітної плати.
Якщо ж у результаті медичного огляду буде зроблено висновок про непридатність працівника до виконуваної роботи внаслідок стану здоров’я, то він підлягає відстороненню від роботи до вирішення питання про звільнення його з роботи чи переведення на іншу роботу зі збереженням середньої заробітної плати.
За поданням компетентних осіб санітарно-епідеміологічної служби відстороненню від роботи без збереження заробітної плати підлягають також працівники, які без поважних причин ухиляються від обов'язкових щеплень проти інфекційних захворювань, що проводяться відповідно до Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» [4].
Відстороненню від роботи або іншої діяльності за поданням санітарно-епідеміологічної служби підлягають також працівники, що є носіями збудників інфекційних захворювань, та хворі на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби, а також, якщо вони були у контакті з хворими на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби. 
Відсторонення від посади може бути здійснено щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину, і незалежно від тяжкості злочину - щодо особи, яка є службовою особою правоохоронного органу [5].
Таке відсторонення відповідно до ст. 154 Кримінального процесуального кодексу України здійснюється на підставі рішення слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження на строк не більше двох місяців.
Звернутися з клопотанням до слідчого судді під час судового розслідування або суду під час судового провадження має право прокурор або слідчий за погодженням з прокурором. За наслідками розгляду клопотання слідчий суддя або суд постановляють відповідну ухвалу, копія якої надсилається особі, що звернулася з клопотанням, підозрюваному чи обвинуваченому та іншим зацікавленим особам.
У разі необхідності строк відсторонення від посади може бути продовжено або скасовано в порядку, передбаченому ст. 158 Кримінального процесуального кодексу України. При винесенні виправдувального вироку або при припиненні кримінальної справи щодо особи, яку було відсторонено від роботи, їй виплачується середній заробіток за весь час відсторонення за рахунок коштів державного бюджету.
Законодавством передбачено також можливість для відсторонення від роботи без збереження заробітної плати водіїв, у яких відсутні відповідні документи, що дають право на керування транспортними засобами, або у разі вчинення ними порушення, наслідки якого можуть загрожувати безпеці руху, життю та здоров’ю громадян.
Підводячи підсумок розгляду поставленої проблеми вважаємо, що в українському суспільстві існує законодавча правова основа регулювання відсторонення від роботи, яка дозволяє при дотриманні як працівником, так роботодавцем трудового законодавства уникати несприятливих наслідків. Вважаємо, що з метою удосконалення трудового законодавства стосовно питання відсторонення від роботи, доцільно вивчити міжнародний досвід, а саме трудове законодавство країн Європейського союзу.
 
Список використаних джерел:
1. Кодекс законів про працю України: за станом на 05.10.2016 // Відомість Верховної Ради України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://urist-ua.net
2. Про охорону праці: Закон України від 12.02.2015 № 191-VIII // Відомість Верховної Ради України. – 2015. – № 21.
3. Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення Закон України від 23.12.2015 № 901-VIII // Відомість Верховної Ради України. – 2016. – № 4.
4. Про захист населення від інфекційних хвороб: Закон України від 16.10.2012 № 5460-VI (5460-17) // Відомість Верховної Ради України. – 2014. – № 2-3.
5. Кримінально-процесуальний кодекс України // Відомість Верховної Ради України. – 2013. – №9-10, №11-12, №13. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
January
MoTuWeThFrSaSu
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція