... Геній - це розум, який знає свої межі (А. Камю) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 08.12.2016 - СЕКЦІЯ №2
Початок ХХІ століття ознаменувався новим ривком у розвитку інформаційних технологій, які стають невід’ємною частиною нашого життя. Процес впровадження новітніх технологій розширює коло потреб для збору та обробки персональних даних, а самі ж персональні дані щоразу ширше використовуються в усіх сферах суспільного життя. У зв’язку з цим розвиток механізму захисту персональних даних є одним із найактуальніших питань в Україні на сьогоднішні.
Захист персональних даних та його вдосконалення є не просто обов’язком держави й предметом державно-правового регулювання, але повинні нерозривно розглядатися в поєднанні зі захистом прав та свобод людини, в тому числі захистом права на повагу до приватного життя. Крім того, створення дієвої системи захисту персональних даних належить до міжнародних зобов’язань України, в тому числі пов’язаних із європейською інтеграцією нашої держави. Зокрема, саме від виконання цього зобов’язання значною мірою залежать євроінтеграційні прагнення української держави [2, c. 21]. 
На нашу думку, слід погодитися із визначенням, яке міститься в Законі України «Про захист персональних даних», де персональні дані визначаються: «відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована» [1]. Це визначення є достатньо лаконічним та відповідає уже існуючим міжнародним підходам до визначення цього поняття. 
Аналізуючи міжнародно-правове регулювання персональних даних, можна виділити три основні тенденції. Насамперед, це декларування в нормативно-правових актах загального характеру права на захист персональних даних як невід’ємної частини основоположних прав людини; по-друге, це законодавче закріплення в правових актах Європейського Союзу та Ради Європи, в актах міжнародних регіональних організацій повноважень на регулювання вище сказаного права і, по-третє, включення юридичних норм щодо охорони персональної інформації.
До міжнародно-правових основних принципів захисту персональних даних слід віднести: 
 законність отримання, обробки і використання інформації;
 мета збору; обмеженість строку зберігання, точність; 
 захист від випадкового чи несанкціонованого знищення чи випадкової втрати, від несанкціонованого доступу до інформації; 
 гласність; 
 право доступу особи до персональної інформації; право перевірки і внесення змін у свої дані та ін. [2, с. 13]. 
Слід відзначити, що деякі з подібних принципів закріплені і Конституцією України. Так, наприклад, право людини на невтручання в її особисте життя гарантовано статтею 32 Конституції України. До того ж, не допускається збирання, зберігання, використання поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. 
Однією із найбільших проблем сьогодення, що потребує надійного захисту персональних даних в процесі їх обробки є розміщення їх в мережі Інтернет. Позаяк персональні дані кожного з нас фінансового чи медичного характеру, не беручи до уваги ті, які ми використовуємо на своїх сторінках у соціальних мережах, є чи можуть бути об'єктом використання в автоматизованій системі обробки, ми, самі не задумуючись про те, користуючись мережею Інтернет залишаємо велику кількість власних персональних даних, і що головне, використання їх нічим не обмежене і не врегульоване, фактично, такі дані залишаються не захищеними. Бази даних такого типу постійно вдосконалюються і дедалі більше зачіпають приватне життя кожної людини.
Не втрачає актуальності і проблема згоди суб’єкта на збереження персональних даних у базі. Дослідник О. Дмитренко вважає, що реєстрація баз даних є беззмістовною, адже реєструється не її вміст, а сам факт. У такому випадку особа не може знати які саме дані, і в якій базі про неї містяться.
У багатьох європейських країнах існує поділ персональних даних на дві групи. До першої належать персональні дані загального характеру, а саме: прізвище, ім’я, по батькові, дата та місце народження, громадянство та інші; до другої групи слід віднести вразливі персональні дані такі як: стан здоров’я (діагноз), релігійна приналежність, дані про доходи, фотографії, дані про судимість, ідентифікаційні коди тощо. На відміну від вітчизняного законодавства, європейськими нормативно-правовими актами забороняється зберігання, розповсюдження та обробка саме вразливої частини персональних даних. Думка про те, що поділ персональних даних повинен бути законодавчо закріплений і в Україні підтримується багатьма науковцями-дослідниками.
Отже, можна наголосити, що в сучасних умовах розвитку інформаційних технологій та практики застосування захисту персональних даних, виділяють низку проблем, що потребують вирішення, зокрема, тих, що ускладнюють реалізацію положень Закону України «Про доступ до публічної інформації». Вирішення названих та інших наявних проблем можливі, на наш погляд, у випадку перегляду норм чинного Закону України «Про захист персональних даних», внесення до нього комплексних змін та узгодження з іншими актами інформаційного законодавства.
 
Список використаних джерел: 
1. Про захист персональних даних: Закон України від 01.06.2010 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 34. – Ст. 481. 
2. Бем М.В. Захист персональних даних: Правове регулювання та практичні аспекти: науково-практичний посібник / М.В. Бем, І.М. Городиський, Г. Саттон, О.М. Родіоненко – К.: К.І.С., 2015. – 220 с. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
January
MoTuWeThFrSaSu
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція