... Коли суть справи обміркована заздалегіть, слова приходять самі собою (Гроцій) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 15.12.2011 - Секція №5
Як відомо, принцип законності у кримінальному процесі – це вимога нормативного характеру, що зобов’язує особу, яка проводить дізнання, орган дізнання, слідчого, прокурора, суддю (суд), а також інших осіб, які беруть участь у справі, неухильно і точно виконувати усі приписи норм Конституції України, кримінального і кримінально-процесуального законодавства. Ніщо не може виправдати порушення законності. Враховуючи вимоги життя, закони можуть змінюватись, але в жодному разі й за жодних підстав не повинні порушуватися.
Якщо ж розглядати законність крізь призму кримінально-процесуального примусу, то існує ряд аспектів, на які слід звернути увагу.
1. Вимога законності у кримінально-процесуальному примусі набуває особливого значення, адже примус суб’єктів щодо здійснення ними своїх процесуальних обов’язків не може бути реалізований будь-якими, а особливо незаконними засобами, так як порушуватиметься доктрина неухильного дотримання норм закону. Застосування заходів процесуального примусу повинно здійснюватись разом із гарантуванням прав і свобод громадян відповідно до Конституції України. Особливо гостро ця проблема стоїть із питанням обмеження прав і свобод громадян. Тому, для мотивованого і правильного застосування процесуального примусу необхідно глибоко знати їх правову природу, підстави, умови та порядок застосування. А це можливо лише шляхом чіткого закріплення процедури його застосування.
2. Законність виражається у чіткому визначенні переліку заходів процесуального примусу. З одного боку, це убезпечить від непотрібного і невиправданого обмеження прав особи, стосовно якої застосовуються заходи процесуального примусу, а з іншого – в повній мірі забезпечить виконання завдань кримінального судочинства. 
Кожний захід процесуального примусу виступає необхідною складовою правоохоронного механізму, який знаходиться у відповідності з усіма іншими примусовими засобами. При цьому, для правового регулювання кримінально-процесуального примусу характерна чітка регламентація кожної примусової дії. Та чи інша норма загального характеру, у тому числі і конституційна, яка у порядку виключення допускає обмеження прав особи, може бути реалізована лише за умови конкретизації та деталізації в кримінально-процесуальному законі умов і процесуального порядку застосування конкретних примусових заходів.
3. Законність проявляється також у здійсненні примусу виключно органами, які ведуть кримінальний процес. При цьому кожен із органів уповноважений застосовувати примус тільки в межах своєї компетенції, тобто вправі проводити лише ті примусові дії, що не виходять за межі його повноважень.
Даний аспект прояву законності, виражаючи державну, публічно-правову природу примусу, означає, що будь-який примусовий вплив, що здійснюється не з боку органів кримінального судочинства, не може розцінюватись як реалізація процесуально-примусового заходу.
4. Законність як основна риса кримінально-процесуального примусу виявляється також у вимозі його застосування лише щодо осіб, відносно яких законом передбачена така можливість. Звужуючи коло суб’єктів, щодо яких може і має бути застосований примус, створюється загроза успішної реалізації кримінально-процесуальних норм. І навпаки, розширюючи коло зазначених осіб, порушуються їх права і свободи, що розцінюватиметься як свавілля.
Характерним є те, що може мати місце не тільки прямий примус, але й примусовий вплив, в результаті чого особа перебуває у певному процесуальному статусі, у зв’язку з яким на неї покладаються не передбачені законом обов’язки. Наприклад, на практиці зустрічаються випадки допиту як свідка особи, щодо якої порушена кримінальна справа і яка фактично перебуває в статусі підозрюваного. У такому випадку має місце примус особи, яку допитують під острахом кримінальної відповідальності, тим самим зобов’язуючи її до виконання не існуючого обов’язку.
Законодавець чітко визначає, стосовно яких суб’єктів кримінально-процесуальної діяльності відповідні органи чи посадові особи вправі застосовувати той чи інший примусовий захід. Характерним є те, що процесуальний примус направлений в першу чергу проти підозрюваного, а також обвинуваченого. Своєрідна концентрація примусових заходів щодо зазначених осіб пов’язана з наявністю висунутих проти них підозри чи обвинувачення. Інтенсивність процесуального примусу щодо обвинуваченого чи підозрюваного, обумовлена певним обсягом і особливістю примусових заходів які до них можуть застосовуватись.
Якщо за наявності відповідних передумов закон щодо обвинуваченого дозволяє застосовувати практично всі заходи примусу, а щодо підозрюваного – абсолютну їх більшість (скажімо, виключення становить відсторонення від посади в порядку ст. 147 КПК України), то ряд примусових заходів за наявності відповідних підстав закон дозволяє застосовувати і щодо інших суб’єктів кримінально-процесуальної діяльності (свідка, потерпілого тощо).
Як відомо, кожний із заходів кримінально-процесуального примусу має свою мету, але спільною їх метою є забезпечення виконання завдань кримінального судочинства. Відповідно ці завдання, як правило, можуть бути виконані за умов належної процесуальної поведінки суб’єктів кримінального судочинства. Таким чином, спільною підставою для застосування більшості заходів кримінально-процесуального примусу буде невиконання або неналежне виконання обов’язків деякими суб’єктами кримінального процесу.
Проте, наявність невиконання або неналежного виконання обов’язків не завжди є передумовою для застосування заходів кримінально-процесуального примусу. Конкретні фактичні дані можуть вказувати не тільки на можливість правопорушення, але й на необхідність його запобігання для забезпечення нормального розвитку процесу. {jcomments lock}
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
July
MoTuWeThFrSaSu
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція