... Не помиляється тільки той, хто нічого не робить (В. І. Ленін) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 08.12.2016 - СЕКЦІЯ №5
Конституція України встановлює, що «кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань». Положення ст. 36 КК України є розвитком та конкретизацією конституційних приписів. Згідно ч. 1 ст. 36 КК України під необхідною обороною розуміються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Одним з найважливіших чинників реалізації права на перевищення меж необхідної оборони є ознаки, які досить точно та логічно будують правову систему перевищення меж необхідної оборони.
Перша з таких ознак, це коли особа перебуває в стані оборони від суспільно небезпечного, дійсного і наявного посягання і заподіює, для захисту законних прав та інтересів, шкоду особі, яка здійснює посягання..
Друга ознака, спрямована на заподіяну шкоду, яка є тяжкою. Такою за чинним законодавством визнається заподіяння смерті або тяжкого тілесного ушкодження. Отже, заподіяння в стані оборони будь-якої іншої шкоди (середньої тяжкості чи легкого тілесного ушкодження, матеріальної шкоди незалежно від її розміру тощо) особі, яка посягає, завжди перебуває в межах необхідної оборони і не має визнаватися її перевищенням.
Третя ознака полягає у заподіянні смерті або тяжкого тілесного ушкодження явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту. Явно – означає, що особа, яка захищається, точно, достовірно знає про надлишковість такої шкоди в конкретних умовах, розуміє, що посягання може бути відвернено або припинено і через заподіяння меншої шкоди нападнику необхідної оборони (шоста умова її правомірності, розглянута вище).
Четверта ознака є важливою, тому носить в собі характер умисного заподіяння. Тобто той, хто обороняється, усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння як такого, що перевищує необхідне і достатнє для негайного відвернення чи припинення посягання; передбачає суспільно небезпечні наслідки – тяжку шкоду, яка не обумовлена небезпечністю посягання та обстановкою захисту; бажає заподіяння такої шкоди тому, хто здійснює посягання, або свідомо припускає її настання [1, с. 4].
Значний внесок у вивчення цих питань зробили такі правознавці, як Ю.В. Баулін, С.В.Бородін, І.М. Гатаулін, М.І. Загородников, А.Ф. Істомін, В.Ф. Кириченко, Ю.І. Ляпунов, В.В. Меркур’єв, М.М. Паше-Озерський, А.А. Піонтковський, І.С. Тишкевич, В.І. Ткаченко, М.І. Якубович та ін. Проте, незважаючи на ґрунтовні напрацювання зазначених авторів, чимало аспектів окресленої проблеми залишаються дискусійними й потребують подальшого наукового аналізу [1, с. 2].
Ознаками перевищення меж необхідної оборони є, наявність стану необхідної оборони; явна, очевидна невідповідність захисних дій характеру і ступеню суспільної небезпеки посягання; явна, очевидна невідповідність захисних дій обстановці вчинення посягання і захисних дій. [4, с. 266].
Найчастіше необхідна оборона здійснюється проти злочинного, тобто кримінально караного діяння (хуліганства, грабежу, зґвалтування тощо). Однак, вона можлива й для припинення суспільно небезпечних дій неосудних, а також осіб, які не досягли віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність [2, с. 3].
Обов’язковою умовою кваліфікації вбивства за ст. 118 КК України є перебування винного при вчиненні цього діяння у стані необхідної оборони, уявної оборони або в умовах необхідності затримання злочинця. Такий привілейований склад умисного вбивства в кримінальному законодавстві країн романо-германської правової сім’ї представлений досить обмежено, незважаючи та те, що субінститути необхідної оборони та заходів, необхідних для затримання злочинця, відомі всім кримінальним законам зазначених країн [3, с. 135].
Обов’язковою ознакою складів аналізованих злочинів є потерпілий, яким може виступати у складі умисного вбивства: а) при перевищенні меж необхідної оборони – особа, яка вчиняє суспільно небезпечне посягання і щодо якої винний застосовує заходи необхідної оборони та особа, дії якої були неправильно оцінені винним як суспільно небезпечне посягання; б) при перевищенні заходів необхідних для затримання злочинця – особа, яка вчинила злочин (пропонується – суспільно небезпечне діяння) і щодо якої винний вживає заходів для затримання. 
Отже, спільними ознаками таких складів є: а) основний безпосередній об’єкт – суспільні відносини з приводу захисту життя іншої особи; б) суспільно небезпечне діяння – посягання на життя іншої особи; в) суспільно небезпечний наслідок – біологічна смерть людини або смерть її мозку навіть у випадку, якщо серце ще працює та здійснюється примусова вентиляція легенів; г) причинний зв’язок між суспільно небезпечним діянням та його суспільно небезпечним наслідком; д) суб’єкт – загальний; е) вина у формі умислу, вид умислу: прямий або непрямий.
Розмежувальними ознаками таких складів виступають: а) додатковий безпосередній об’єкт – суспільні відносини з приводу забезпечення дотримання порядку реалізації, відповідно, права особи на необхідну оборону та затримання особи, яка вчинила суспільно небезпечне посягання; б) потерпілий; в) обстановка, як ознака об’єктивної сторони; г) мета захисту (затримання), як ознака суб’єктивної сторони [5, с. 219].
 
Список використаних джерел:
1. Столяр Т.В. Перевищення меж необхідної оборони: поняття, ознаки та види відповідальності в разі виникнення ексцесу // Видавництво: Юридичний Часопис Національної академії Внутрішніх справ, за ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка.– № 2 , 2015. – Ст. 12.
2. Ільченко Д.С. Право особи на необхідну оборону згідно чинного законодавства // за редакцією Полтавського національного недагогічного університету ім. В.Г. Короленка. – 2013. – № 1. – Ст. 4.
3. Сотула О.С. Умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони: порівняльно-правовий аналіз // За заг. ред. ДВНЗ «Одеський національний університет імені І.І. Мечникова»: Видавництво Науковий вісник Ужгородського національного університету, 2015. – Ст. 136.
4. Плисюк Н.М. Спеціальна обстановка як ознака об’єктивної сторони умисного вбивства при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця // Актуальні проблеми юридичної науки: Збірник тез міжнародної наукової конференції «Шості осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 26-27 жовтня 2007 року): У 3-х частинах. – Частина третя: «Адміністративне право. Адміністративний процес. Фінансове право. Кримінальне право. Кримінологія. Кримінальний процес. Криміналістика». – Хмельницький: Видавництво Хмельницького університету управління та права, 2007. – Ст. 269.
5. Плисюк Н.М. Проблеми кваліфікації умисних вбивств при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця // Молодь у юридичній науці: збірник тез доповідей Міжнародної наукової конференції молодих вчених «П’яті осінні юридичні читання». –Львівський: Вид-во ХУУП, 2011. – Ст. 222.
 
Науковий керівник: Соболь О.І., к.ю.н., доцент кафедри кримінально-правових дисциплін Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
January
MoTuWeThFrSaSu
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція