... Найбільше успіхів ми досягаємо у тому, до чого маємо найліпший хист (Античний вислів) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 08.12.2016 - СЕКЦІЯ №5
Сьогодні головним пріоритетом в політичній діяльності України є впровадження політики направлену на протидію корупції. Це по-перше, пов’язано з тим, що це є передумовою отримання кредитів від Міжнародного валютного фонду, а по-друге, це є основним завданням кожної демократичної держави. Оскільки, саме ця категорія злочинів є одним із видів злочинів, які загрожують національній безпеці, оскільки зачіпають чи не мало сфер суспільних відносин. Однак, як засвідчує практика, неправильне визначення об’єктивної сторони отримання неправомірної вигоди службовою особою, так само, як і відсутність її доказової бази становить перепони в процесі доказування, що є наслідком неправильної кваліфікації злочину, що в свою чергу приводить до порушення прав людини.
Показники роботи правоохоронних органів, які були за радянських часів, нажаль, перейшли й в сучасну Україну. Саме це й відображає подальшу долю багатьох кримінальних проваджень, які фактично не можуть бути розглянути судом, за відсутності доказової бази. 
Відповідно до ст. 368 Кримінального кодексу України визначено, що прийняття пропозиції, обіцянки або одержання службовою особою неправомірної вигоди, а так само прохання надати таку вигоду для себе чи третьої особи за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища є злочином [1] .
Як вбачається із диспозиції вказаної статті, з об’єктивної сторони вказаний злочин може бути вчинений за такою формою: 
– Прийняття пропозиції;
– Обіцянки та її надання;
– Одержання неправомірної вигоди;
– Прохання її надати;
Недаремно В.А. Мисливий зазначив, о «багаторічна практика боротьби з хабарництвом показує, що його викриття має свої особливості, які пов’язанні виключно із складнощами доведення об’єктивної сторони. Невипадково діяльність працівників відповідних служб правоохоронних органів при викритті хабарництва, як правило, передбачає застосування оперативно-розшукових заходів, спрямованих на документування злочинних дій, зокрема, спеціальне маркування предмету хабаря, застосування відеозапису, тощо» [2].
Таким чином, відсутність чіткого правового розуміння об’єктивної сторони вказаного злочину спричиняє певні недоліки досудового розслідування, які в подальшому не можуть бути усунені під час судового розгляду. 
Так наприклад, багато обвинувальних актів, які направляються до суду, повертаються прокурору, оскільки не чітко викладене формулювання обвинувачення, що в свою чергу створює процесуальні порушення. 
Згідно зі ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування [3]. 
Так, згідно ч. 1 ст. 91 КПК України визначено, що у кримінальному провадженні підлягає доказуванню, зокрема подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), що виходячи з суті даної статті має відображатися у обвинувальному акті відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, як виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими [3].
Як вбачається з п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства яке забезпечує право на захист в кримінальному судочинстві» від 24.10.2003 року №8, суди повинні вимагати від органів досудового слідства щоб пред’явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом. Зокрема воно повинно містити данні про злочин у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому [4].
Даний принцип закріплений в ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, де зазначено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має бути негайно і детально проінформований зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення висунутого проти нього [5]. 
Європейський суд з прав людини у справі Абрамян проти Росії більш ґрунтовно тлумачить зазначену норму вказуючи на необхідність приділяти особливу увагу роз’ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу та як деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомлений про фактичні та юридичні підстави пред’явленого йому обвинувачення (рішення від 19 грудня 1989 р. у справі «Камінські проти Австрії» №9783/82 п. 79). Крім того, Суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред’явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» №25444/94, п. 52; рішення від 25 липня 2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», №23969/94, п. 58; рішення від 20 квітня 2006 року у справі «І.Н. та інші проти Австрії», №42780/98, п. 34). 
Крім того, право бути проінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).
Відсутність обґрунтування та детального опису об’єктивної сторони злочину передбаченого ст. 368 Кримінального кодексу України в обвинувальних актах, є порушенням ст. 209 Кримінального процесуального кодексу України, яка чітко передбачає необхідність детального опису злочину, яке включає як спосіб його вчинення та і інші складові. 
Необхідно зазначати, що вказані твердження вже знайшли своє відображення у судові практиці. Суди у разі відсутності опису, або неповного опису об’єктивної сторони злочину передбаченого ст. 368 Кримінального кодексу України повертають обвинувальні акти на доопрацювання. 
Так відповідно до ухвали Київського районного суду м. Одеси від 18.05.2016 року обвинувальний акт було повернуто прокурору Одеської області, однією з підстав повернення обвинувального акту було відсутність формулювання обвинувачення та конкретизація злочину (опис об’єктивної сторони злочину) [6].
Таким чином, можна зробити висновки про те, що саме не доопрацювання органів досудового слідства, а також не чітке розуміння об’єктивної сторони злочину передбаченого ст. 368 Кримінального кодексу України та відсутність доказової бази створюють перепони не тільки в правильній кваліфікації, а також унеможливлює додержання судом принципу розумних строків розгляду кримінального провадження, оскільки обвинувальні акти можуть повертатися в рамках одного кримінального провадження де-кілька разів. 
Натомість при існуванні багатьох джерел та наукових праць, в більшості випадків вбачається низька кваліфікація фахівців у визначення та чіткому формулюванні об’єктивної сторони вказаного злочину.
 
Список використаних джерел:
1. Кримінальний кодекс України [Електронний ресурс] // Верховна Рада України. – 504. – Режим доступу до ресурсу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14
2. Мисливий А.В. Пропозиція хабара: злочин чи виявлення умислу / А.В. Мисливий // Юридичний вісник України – 2-1-. - №1-2, с. 7-11;
3. Кримінальний процесуальний кодекс України [Електронний ресурс] // Верховна Рада України. – 1304. – Режим доступу до ресурсу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/4651-17.
4. Про застосування законодавства яке забезпечує право на захист в кримінальному судочинстві [Електронний ресурс] // Постанова №8 Пленуму Верховного Суду України. – 2104. – Режим доступу до ресурсу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0008700-03.5. Про захист прав людини та основоположних свобод [Електронний ресурс] // Генеральна асамблея ООН. – 1012. – Режим доступу до ресурсу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_004. 
     6. Судове рішення [Електронний ресурс] // Київський районний суд м. Одеси. – 1805. – Режим доступу до ресурсу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/57919136.{jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
January
MoTuWeThFrSaSu
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція