... Геній - це розум, який знає свої межі (А. Камю) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 08.12.2016 - СЕКЦІЯ №2
Дослідження сучасного стану місцевої системи оподаткування та останніх законодавчих змін, а також пошук перспективних напрямів посилення фіскального значення місцевих податків та зборів набуває особливої актуальності в умовах розвитку євроінтеграційних процесів, пов'язаних із запровадженням в Україні європейських вимог щодо системи податкових правовідносин.
Система місцевих податкових правовідносин є складовою частиною загальнодержавної системи податкових правовідносин. Система місцевих податкових правовідносин охоплює не лише відносини щодо правового регулювання та формування місцевої системи податків і зборів, а й відносини щодо трансформування та внесення змін до окремих елементів місцевих податків та зборів, зниження податкового навантаження та забезпечення раціональної й справедливої загальнодержавної системи оподаткування. Основною метою місцевої системи податків та зборів є формування дохідної частини місцевого бюджету для забезпечення фінансування діяльності органів місцевого самоврядування та виконання ними своїх функцій та повноважень. Структура системи місцевих податкових правовідносин покликана відповідати інтересам територіальної громади. 
У силу прогресу євроінтеграційних процесів у нашій державі трансформація системи правовідносин у сфері місцевого оподаткування характеризується високою динамічністю шляхом удосконалення системи місцевого оподаткування реалізується загальна концепція розвитку сучасної податкової системи. Незавершеність розробки досконалої концепції побудови системи місцевого оподаткування в Україні, дієвого механізму її функціонування в умовах податкової децентралізації й як наслідок невирішеність фінансових проблем місцевого самоврядування. 
Особливою актуальністю відрізняється питання формування доходної частини місцевих бюджетів та забезпечення повної їх самостійності, оскільки обраний Україною стратегічний курс на євроінтеграцію потребує зростання питомої ваги власних джерел надходжень у структурі доходної бази місцевих бюджетів, проте разом із тим, проблеми у сфері державних фінансів зумовлюють посилення значення саме місцевих податків та зборів у власних доходах місцевих бюджетів. 
  Місцеві податки і збори є одним із головних фінансових інструментів державного регулювання та важливим джерелом доходів місцевих бюджетів в Україні. Існування місцевих податків і зборів відповідає в першу чергу інтересам територіальних громад, від імені яких діють органи місцевого самоврядування, оскільки такі платежі є виключно їх фінансовим фундаментом. Таким чином, метою введення місцевих податків і зборів є забезпечення місцевих органів влади коштами, необхідними для здійснення їх завдань та функцій, що перебувають у їх самостійному розпорядженні та концентруються у відповідних бюджетах [1, с. 35]. Надходження від місцевих податків і зборів забезпечують проведення необхідної соціальної політики для покращення соціально-економічного розвитку територіальних громад [2, с. 43]. 
У світовій економічній і правовій думці місцеве оподаткування характеризується як структурна ланка в державному управлінні фінансами країни або ж як природне право територіальних громад тощо. За такої системи часто не враховуються регіональні особливості та втрачаються певні фіскальні можливості. Приміром, на місцях завжди є свої особливі об'єкти оподаткування, які можуть відчутно поповнити доходи місцевих бюджетів, що дозволить спрямувати додаткові кошти на вирішення економічних і соціальних проблем територіальних громад [3, с. 19].
Місцеві бюджети, згідно з Бюджетним кодексом України, містять надходження і витрати на виконання повноважень органів влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, які в обов’язковому порядку, спираючись на основні принципи бюджетної системи України, повинні бути збалансованими [4; 5, с.589-590]. Це означає, що повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу його надходжень відповідній територіальній громаді. Доходи місцевих бюджетів повинні бути надійною та стабільною фінансовою основою органів місцевого самоврядування. 
Відповідно до Податкового кодексу України, місцеві податки і збори – це обов’язкові платежі, що встановлюються сільськими, селищними, міськими радами згідно законодавства, справляються в межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць і зараховуються до їх бюджетів [6].
Вивчення наукових праць щодо формування доходів місцевих бюджетів дало можливість оцінити теоретичний і практичний рівень розробки проблем правового регулювання дохідної частини місцевих бюджетів України. Як правило, у більшості джерел особлива увага акцентується на теоретичних аспектах сутності та структури доходів місцевих бюджетів і недооцінюється роль їх законодавчого забезпечення.
Після прийняття Податкового та Бюджетного кодексу України [6; 4] система місцевого оподаткування була кардинально трансформована та децентралізована, внесено зміни до переліку та структури місцевих податків і зборів, кількість місцевих податків та зборів різко зменшилась шляхом скасування податків та зборів із вкрай низькою або взагалі відсутньою фіскальною віддачею. Це призвело до суттєвих змін складової доходів місцевих бюджетів, оскільки було ліквідовано окремі місцеві податки та збори, що складали 90% доходів до місцевих бюджетів (комунальний податок, ринковий збір, податок з реклами тощо), й запроваджено за своєю правовою та економічною природою нові – податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, єдиний податок, збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності, збір за місця для паркування транспортних засобів та туристичний збір. 
До місцевих податків, згідно з Податковим кодексом України, станом на 2010-2014 роки, належали: – податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; – єдиний податок, а до місцевих зборів належали: – збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності; – збір за місця для паркування транспортних засобів; – туристичний збір [6].
Останніми тенденціями у трансформації системи місцевого оподаткування було прийняття законодавцем ряду нормативних актів, які суттєво вплинули на формування місцевих бюджетів, а саме: Закону України вiд 4 листопада 2011 року № 4014-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності»; Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформ», Закону України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» та Закону України від 24.12.2015 року № 909-УІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу Україні та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» [7; 8; 9; 10]. 
Зміни положень податкового законодавства переважно стосуються багатьох аспектів податкової системи. Однак, відповідно до Закону України від 24.12.2015 року № 909-УІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу Україні та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» [10], п.п. 24 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» [11] та на виконання ст.ст. 10, 265, 266 ч.1 розд. ХІХ Податкового Кодексу України [6] з метою забезпечення надходжень до місцевих бюджетів з 2016 року: – до місцевих податків належить: єдиний податок та податок на майно, який складається із: – податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об'єктів нежитлової та житлової нерухомості, – транспортного податку та – плати на землю; – до місцевих зборів належить: туристичний збір та збір за місця для паркування транспортних засобів.
На відміну від більшості розвинених країн світу, в Україні перелік місцевих податків і зборів є досить обмеженим. Якщо в українському законодавстві визначено 4 місцевих податки і збори, то в окремих країнах Європейського союзу їх кількість перевищує сотню. Приміром у Великій Британії існує один такий податок, який стягується з нерухомого майна-землі, будівель, крамниць, установ, заводів і фабрик, причому сільськогосподарські угіддя та будівлі на них, церкви оподаткуванню не підлягають. В Японії існують три основні місцеві податки – це, зокрема, підприємницький податок, який нараховується на прибуток, корпоративний муніципальний податок та зрівняльний податок, що є фіксованою сумою податку, розмір якої залежить від розміру капіталу юридичної особи та чисельності працюючих. Найбільшу кількість місцевих податків запроваджено у Бельгії – 100, в Італії – 70, у Франції – понад 50. У CША запроваджено такі місцеві податки, як податок з продажу, місцевий прибутковий податок, податки на прибуток корпорацій, на спадок, майновий податок [12, с. 121].
Аналіз динаміки надходжень місцевих податків і зборів 2015-2016 років показав, що частка місцевих податків і зборів у формування доходів місцевих бюджетів навіть із врахуванням останніх законодавчих змін свідчила про несамостійність місцевих бюджетів. Оскільки метою введення місцевих податків і зборів є забезпечення місцевих органів влади коштами, необхідними для здійснення їх завдань і функцій, що перебувають у їх самостійному розпорядженні, тому пошук шляхів збільшення обсягу місцевих податків і зборів повинен йти, на нашу думку, приміром, таким шляхом коли податок з доходів фізичних осіб або податок на прибуток підприємств або податок на додану вартість перенести до місцевих податків, які б забезпечили адміністративні витрати регіонів, що надасть можливість в цілому створити надійне джерело дохідної частини місцевих бюджетів.
 
Список використаних джерел:
1. Кириленко О.П. Фінансова незалежність місцевого самоврядування / О.П. Кириленко // Фінанси України. – 2001. – №1 – С. 34-39.
2. Кравченко В. Місцеві фінанси України: [навч. пос.] / В. Кравченко. – К.: Знання, 1999. – 488 с. 
3. Слухай С.В. Формування доходів місцевих бюджетів у контексті трансформації податкової системи / С.В. Слухай, Н.Я. Здерка // Фінанси України. – 2006. – №5. – С. 12-20.
4. Бюджетний кодекс України вiд 8 липня 2010 року № 2456-VI // Голос України. – 2010. – № 50-51. – Ст. 572.
5. Науково-практичний коментар до Бюджетного кодексу України / М.Я. Азаров, В.А.Копилов, Л.К. Воронова та ін.: За заг. ред. М.Я. Азарова. – К.: НДФІ, 2006 – 632 с.
6. Податковий кодекс України вiд 2 грудня 2010 року №2755-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – №13-14, №15-16, №17. – Ст. 112.
7. Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності: Закон України від 4 листопада 2011 року № 4014-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2012. – № 24. – Ст.248.
8. Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи: Закон України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII // Відомості Верховної Ради України. – 2014. – № 7-8, № 9. – Ст.55.
9. Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України: Закон України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII // Відомості Верховної Ради України. – 2015. – № 6. – Ст.40.
10. Про внесення змін до Податкового кодексу Україні та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році: Закон України від 24 грудня 2015 року № 909-VІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2016. – №5. – Ст.47.
11. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21 травня 1997 року №280/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – №24. – Ст. 170.
12. Величко О. Іноземний досвід реформування податкової системи / О. Величко, І.Дмитренко // Економіст. – 2009. – №7. – С. 120-123. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
January
MoTuWeThFrSaSu
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція