... Геній - це розум, який знає свої межі (А. Камю) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 23.02.2017 - СЕКЦІЯ №3
За наявності в Україні правового інституту приватної власності як засобу її набуття зростає роль спадкування. І саме від законодавства, яке врегульовує спадкові правовідносини, залежить стабільність цивільного обігу і свобода розпорядження майном. 
Спадкове право як цивільно-правовий інститут являє собою сукупність встановлених державою правових норм, які регламентують порядок та умови переходу майнових прав та обов'язків померлого громадянина до інших осіб. Вказаний інститут права в Україні у ХХ столітті зазнав істотних змін та доповнень.
Дослідження проблем спадкового права в умовах ринку, а саме спадкування за заповітом, має важливе теоретичне і практичне значення.
У випадку смерті громадянина або оголошення його у встановленому порядку померлим виникають спадкові відносини, які полягають у набутті спадкоємцями суб'єктивного права на прийняття спадщини, а на всіх інших осіб покладення обов’язку не перешкоджати їм у здійсненні цього права. 
Під спадкуванням ми розуміємо перехід майнових прав та обов’язків, деяких немайнових прав до інших осіб. Спадщиною ж є сукупність прав та обов’язків спадкодавця.
Прийнявши спадщину в результаті зміни суб’єкта правовідносин, спадкоємець стає учасником тих самих правовідносин, суб'єктом яких до нього був спадкодавець. 
Таким чином, спадкове право є частиною (підгалуззю) цивільного права, як сукупність цивільно-правових норм, які врегульовують правовідносини, що виникають внаслідок переходу майна померлого до інших осіб. 
Чинний ЦК України містить суттєву реформа спадкового права, яка полягає у новій методології спадкування за правами ринкової економіки з методологічними підходами: 
 максимальне усунення держави від спадкування майна фізичних осіб (і взагалі зі сфери спадкового права),
 розширення диспозитивних засад спадкового права, зокрема, значно ширше застосування договірного регулювання відносин у сфері спадкування, 
 пріоритет спадкування за заповітом над спадкуванням за законом. 
Необхідність мінімізації участі держави у спадкових відносинах обумовлюється багатьма чинниками і полягає у такому:
 виключення її як з кола спадкоємців за законом, так і з кола суб'єктів, яким переходить спадщина, визнана судом відумерлою (ст. 1277 ЦК України),
 збільшення кількості черг спадкоємців за законом з двох до п’яти (ст. ст. 1261-1265),
 надання фізичним особам додаткових можливостей у сфері спадкування за заповітом (встановлення нових видів заповітів тощо). 
Демократичність сучасного інституту спадкового права полягає також у тому, що воно стало більш доступним і надійним, у ньому враховані сучасні українські реалії, зарубіжний досвід, досягнення правової науки. Слід виділити також новий методологічний підхід щодо розширення диспозитивних засад у спадкуванні і розширення договірного регулювання спадкових відносин, що раніше взагалі не допускалось [3].
Вітчизняне цивільне законодавство розрізняє 4 види спадкування: за заповітом, за законом, за рішенням суду, за договором.
Разом із тим, основними, найбільш детально врегульованими актами законодавства і найбільш поширеними на практиці є згадувані у ст. 1217 ЦК України спадкування за заповітом і за законом. Причому, перевага надається спадкуванню за заповітом [4].
Але будь-яка реформа, у тому числі і правова, не відбувається без якихось недоліків та прорахунків. До таких можна віднести недостатнє опрацювання положення про спадкування окремих об'єктів цивільних прав. Законодавець лише частково торкнувся питань спадкування права на земельну ділянку (ст. 1225 ЦК України), частки у праві спільної сумісної власності (ст. 1227 ЦК України), права на вклад у банку або фінансовій установі (ст. 1228 ЦК України), права на відшкодування збитків, моральної шкоди та сплату неустойки (ст. 1230 ЦК України), обов'язку відшкодувати майнову шкоду (збитки) та моральну шкоду, яка була завдана спадкодавцем (ст. 1231 ЦК України). Поза увагою залишилися аспекти спадкування майнових комплексів підприємств, цінних паперів, прав на частку у статутному капіталі підприємницьких товариств, зобов'язальних прав вимоги. А саме з цих об'єктів і складаються крупні капітали і в умовах формування другого та наступних поколінь власників проблемні питання спадкування вказаних об'єктів будуть досить актуальними [3].
Водночас, законотворчість в Україні не стоїть на місці, і, незважаючи на свою досить велику заполітизованість, поступово, але впевнено вдосконалюється. Тому є надія, що завдяки таким статтям, загостренням невирішених та неуточнених проблем, правові норми інституту спадкового права будуть у подальшому вдосконалюватись.
 
Список використаних джерел:
1. Цивільний Кодекс України від 16 січня 2003 року, № 435-IV // Відомості Верховної Ради, 2003 – №№ 40-44, – 356 с.
2. Цивільний кодекс Української РСР від 18 липня 1963 року № 1540-VI. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua/.
3. Печений О. Деякі проблеми методології спадкування. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.info-library.com.ua/books-text-10069.html
4. Фурса С.Я. Становлення і розвиток спадкування в Україні / С.Я. Фурса // Правова система України: історія, стан та перспективи: у 5 т. – Т. 3: Цивільно-правові науки. Приватне право / За заг. ред. Н.С. Кузнецової. – Харків, 2008. – 404 с.
5. Харитонов Є.О. Цивільне право України: Підруч. / О.Є. Харитонов, О.В. Старцев. – Вид. 2, перероб. і доп. – К.: Істина, 2007. – 816 с. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
Грудень
ПнВтСрЧтПтСбНД
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031   
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція