... Найбільше успіхів ми досягаємо у тому, до чого маємо найліпший хист (Античний вислів) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 23.02.2017 - СЕКЦІЯ №2
Епоха інформаційних технологій разом із прогресом, пов’язаним із використанням її досягнень, породила нову форму злочинності – кіберзлочини, скоєння яких зачіпає інтереси приватних осіб, держав і світового співтовариства в цілому, оскільки інформаційні технології використовуються для скоєння правопорушень наслідки яких сягають далеко за межі однієї держави. Вони становлять загрозу економічному розвитку, політичній стабільності держав і створюють умови для соціальної напруги в суспільстві. Питання протидії злочинному використанню інформаційних технологій вийшло за межі державного регулювання й відноситься до обговорюваних на міжнародному універсальному рівні. Суттєвий внесок у сферу регулювання інформаційно-комунікаційних технологій (далі – ІКТ), забезпечення безпеки її учасників тощо роблять головні органи ООН. Перш за все, необхідно акцентувати увагу на діяльності Генеральної Асамблеї якою розглянуто широке коло питань, зокрема: створення правової основи для боротьби зі злочинним використанням ІКТ, створення глобальної культури кібербезпеки, досягнення в сфері інформатизації й телекомунікації в контексті міжнародної безпеки, використання ІКТ з метою розвитку тощо (рез.: 53/70, 54/49, 55/28, 55/63, 56/19, 56/121 57/53, 57/173, 57/239, 58/136, 59/6160/45, 61/54, 62/17, 63/37, 64/25, 65/41, 66/24, 67/27, 68/243, 69/28, 69/204, 70/237).
У 2000 році Генеральна Асамблея прийняла резолюцію A/RES/55/63 по боротьбі зі злочинним використанням інформаційних технологій, яка містить низку пропозицій, зокрема: створення на національному рівні умов, що не дають змоги сховатися особам, які зловживають інформаційними технологіями; розвиток співробітництва правоохоронних органів у розслідуванні випадків транскордонного злочинного використання інформаційних технологій; обмін між державами інформацією щодо проблем з якими стикаються держави у боротьбі з цими злочинами; належна професійна підготовка співробітників правоохоронних органів для боротьби зі злочинним зловживанням інформаційними технологіями; спроможність правових систем щодо забезпечення конфіденційності, цілісності й доступності даних комп’ютерних систем від несанкціонованого втручання; закріплення в національному законодавстві покарання за зловживання, скоєні в злочинних цілях тощо [1].
У резолюції A/RES/56/121 2002 року про боротьбу зі злочинним використанням інформаційних технологій, йдеться про існуючі міжнародно-правові підходи боротьби з кіберзлочинністю й висвітлюються різні рішення. Підкреслено значення міжнародних і регіональних міжнародних організацій по боротьбі зі злочинністю в сфері високих технологій, акцентовано увагу на діяльності Ради Європи; зазначено необхідність розробки національного законодавства, політики та практики у справі боротьби зі злочинним використанням інформаційних технологій і врахування міжнародного досвіду в цій сфері [2]. 
2002 рік ознаменовано також прийняттям резолюції Генеральної Асамблеї A/RES/57/239, якою акцентовано увагу на дотриманні культури кібербезпеки державними органами, іншими організаціями, індивідуальними користувачами, які розробляють інформаційні системи й мережі, володіють і надають їх у користування, керують ними, обслуговують і використовують їх («учасники»). На означених осіб покладається зобов’язання щодо дотримання наступних взаємодоповнюючих елементів: a) поінформованість учасників про необхідність безпеки інформаційних систем і мереж і про те, що вони можуть зробити для підвищення безпеки; b) відповідальність за безпеку інформаційних систем і мереж відповідно до ролі кожного з них. Їх політика, практика, заходи і процедури повинні бути доступними для регулярного огляду й оцінки на предмет відповідності середовищу їх застосування; c) прийняття своєчасних і сумісних заходів щодо попередження інцидентів, які зачіпають безпеку, їх виявлення й реагування на них; d) врахування законних інтересів інших і розуміти, що їх дії або бездіяльність можуть зашкодити іншим учасникам; e) забезпечення безпеки таким чином, щоб це відповідало цінностям, які визнаються демократичними суспільством, включаючи свободу обміну думками та ідеями, вільний потік інформації, конфіденційність інформації й комунікації, належний захист інформації особистого характеру, відкритість і гласність; f) здійснення учасниками періодичної оцінки ризику, яка: дозволяє виявляти загрози й фактори вразливості; має достатньо широку базу, щоб охопити такі ключові внутрішні та зовнішні фактори, як технологія, фізичні й людські фактори, застосовна методика і послуги третіх осіб, які відображаються на безпеці; дає можливість визначити допустимий ступінь ризику; допомагає обрати належні інструменти контролю, що дозволяють регулювати ризик потенційної шкоди інформаційним системам і мережам з урахуванням характеру й значимості інформації, що захищається; g) розглядати безпеку в якості найважливішого елемента планування і проектування, експлуатації й використання інформаційних систем і мереж; h) прийняти комплексний підхід до управління забезпеченням безпеки, спираючись на динамічну оцінку ризику, яка охоплює всі рівні діяльності учасників і всі аспекти діяльності; i) піддавати питання безпеки інформаційних систем і мереж огляду й повторній оцінці, вносити належні зміни в політику, практику, заходи забезпечення безпеки, враховуючи при цьому появу нових і зміну попередніх загроз і факторів вразливості [3].
Питанню протидії злочинними зловживанням інформаційними технологіями приділено увагу в резолюції Генеральної Асамблеї A/RES/58/140 (с. 2) [4]. 
Резолюцією Генеральної Асамблеї A/RES/58/199 акцентовано увагу на необхідності захисту інформаційних інфраструктур, запропоновано низку елементів для захисту найважливіших із них, зокрема: наявність мереж для негайного попередження про фактори вразливості, загрозах та інцидентах у кібернетичному середовищі; підвищення ступеню поінформованості зацікавлених сторін із тим, щоб вони глибше розуміли характер і масштаби своїх найважливіших інформаційних інфраструктур і ту роль, яку кожна з них повинна відігравати в захисті цих інфраструктур; наявність адекватних матеріальних і процесуальних законів і кваліфікованого персоналу для того, щоб держави мали змогу розслідувати спроби порушення захисту найважливіших інформаційних структур і притягнути до відповідальності причетних осіб; створення й забезпечення функціонування систем комунікації і кризової ситуації та перевірка їх функціонування для забезпечення їх надійної та стабільної роботи в надзвичайних ситуаціях; співпраця країн із метою відстеження спроб зламу найважливіших інформаційних структур тощо [5]. 
У своїй резолюції A/RES/63/195 Генеральна Асамблея звернула увагу на кіберзлочинність як на одне з нових політичних питань у сфері попередження злочинності й кримінального правосуддя і запропонувала Управлінню ООН з наркотиків і злочинності (ЮНОДК) дослідити в рамках свого мандату шляхи і засоби його вирішення [6]. 
Питання регулювання інформаційного простору, створення інформаційного суспільства було винесено на обговорення Всесвітньої зустрічі на вищому рівні з питань інформаційного суспільства (Женева 2003 – Туніс 2005 рр.), яка мала за мету «побудову орієнтованого на інтереси людей, відкритого для всіх і направленого на розвиток інформаційного суспільства, в якому кожен зміг би створювати інформацію та знання, мати до них доступ, користуватися й обмінюватися ними з тим, щоб давати окремим особам, громадам і народам можливість у повній мірі реалізовувати свій потенціал, сприяючи своєму сталому розвитку й підвищуючи якість свого життя» [7]. За результатами женевського етапу Всесвітньої зустрічі на вищому рівні 12 грудня 2003 р. було прийнято Декларацію принципів «Побудова інформаційного суспільства – глобальна задача в новому тисячолітті», якою було закладено фундамент інформаційного співтовариства, що зароджується [8]. У рамках цього ж етапу було прийнято План дій, що являє собою еволюціонуючу основу, яка забезпечує просунення до інформаційного суспільства на національному, регіональному й міжнародному рівнях». Ним встановлено обмежені часовими рамками цілі, досягнення яких сприятиме втіленню в реальність концепції відкритого для всіх і справедливого інформаційного суспільства [9].
Туніський етап Всесвітньої зустрічі на вищому рівні 2005 р. ознаменовано прийняттям Туніської програми для інформаційного суспільства, якою констатовано перехід від принципів до дій з урахуванням Женевського плану дій, зосереджено увагу на фінансових механізмах для подолання «цифрового розриву», на управлінні користуванням Інтернету і пов’язаних із цим питань, виконанні рішень, прийнятих у Женеві й Тунісі [10].
Для координації виконання рішень Всесвітньої зустрічі на вищому рівні, Координаційною радою керівників системи ООН було засновано Групу з питань інформаційного суспільства (2006 р.) в якості міжустановчого механізму. В плані роботи на 2014–2015 роки вона постановила зосередити свою діяльність на координації пропаганди ІКТ у повістці дня в галузі розвитку на період після 2015 р. (п.42) [11].
Резолюцією A/RES/65/230 Генеральна Асамблея просила Комісію з попередження злочинності і кримінального правосуддя створити міжурядову групу експертів відкритого складу, відповідно до пункту 42 Салвадорської декларації про комплексні заходи для відповіді на глобальні виклики: системи попередження злочинності і кримінального правосуддя та їх розвиток у світі, який змінюється, для проведення всебічного дослідження проблеми кіберзлочинності й відповідних заходів з боку держав-членів, міжнародного співтовариства й приватного сектора, включаючи обмін інформацією про національне законодавство, передовий досвід, технічну допомогу та міжнародну співпрацю, з метою вивчення можливих шляхів укріплення існуючих і вироблення нових пропозицій стосовно національних і міжнародно-правових або інших заходів протидії кіберзлочинності (п.9) [12]. Перша сесія міжурядової групи експертів відбулася в 2011 році у Відні, нею було розглянуто й затверджено коло питань і методологію проведення дослідження. До питань розгляду в рамках всебічного дослідження проблем кіберзлочинності віднесено: питання кіберзлочинності, правові заходи протидії кіберзлочинності, попередження злочинів, можливості кримінального правосуддя, інші заходи протидії кіберзлочинності, діяльність міжнародних організації в цій сфері й технічна допомога. Слід вказати, що задля належного виконання поставлених перед нею задач, міжурядова група експертів плідно співпрацює з Управлінням ООН з наркотиків і злочинності. Результати діяльності групи експертів викладаються в її доповідях (напр., UNODC/CCPCJ/EG.4/2013/2). 
15 січня 2015 р. Генеральна Асамблея прийняла резолюцію A/RES/69/204 про використання ІКТ з метою розвитку в якій підкреслено позитивну динаміку в підвищенні технічної і фінансової доступності ІКТ, зокрема, неуклінне розширення доступу до мережі Інтернет, швидке розповсюдження мобільного телефонного зв’язку й підвищення нових послуг і додатків. Однак при цьому висловила занепокоєння з приводу великого розриву між розвинутими державами й державами, що розвиваються щодо охоплення широкосмуговим зв’язком, гендерними відмінностями в доступі до ІКТ і проблемами, які створюють для інвестиційної діяльності несприятливі економічні умови [13].
Резолюцією A/RES/70/237 2015 р. Генеральна Асамблея закликала держави-члени сприяти розгляду на багатосторонньому рівні існуючих і потенційних загроз у сфері інформаційної безпеки, а також можливих стратегій, що виникають у цій сфері, виходячи з необхідності зберегти вільний потік інформації; продовжувати вивчення відповідних міжнародних концепцій, які були б направлені на укріплення безпеки глобальних інформаційних і телекомунікаційних систем [14].
Підсумовуючи вищеозначене необхідно підкреслити, що Генеральна Асамблея є представницьким дорадчим органом ООН до компетенції якого віднесено обговорення нагальних проблем, які зачіпають інтереси держав-членів та інших держав, однією з яких є протидія кіберзлочинності. Під її егідою прийнято низку актів, які містять положення щодо: регулювання інформаційного простору; захисту інформаційних інфраструктур; забезпечення безпеки користувачів інтернетпослуг; дотримання культури кібербезпеки; співпраці держав у протидії кіберзлочинності, включаючи обмін інформацією, професійну підготовку співробітників правоохоронної сфери, забезпечення конфіденційності, цілісності й доступності даних комп’ютерних систем від несанкціонованого втручання тощо. Вона є ініціатором створення спеціалізованих експертних груп для вивчення проблематики в сфері протидії кіберзлочинності; координує діяльність спеціалізованих установ ООН, які займаються питаннями протидії кіберзлочинності (Управління ООН з наркотиків і злочинності, Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури, Конференція ООН з торгівлі і розвитку, Міжнародний союз електрозв’язку тощо).
 
Список використаних джерел:
1. Резолюция Генеральной Ассамблеи ООН A/RES/55/63 «Борьба с преступным использованием информационных технологий» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://documents-dds-ny.un.org/doc/UNDOC/GEN/N00/563/19/PDF/N0056319.pdf
2. Резолюция Генеральной Ассамблеи ООН A/RES/56/121 «Борьба с преступным использованием информационных технологий» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://documents-dds-ny.un.org/doc/UNDOC/GEN/N01/482/06/PDF/N0148206.pdf
3. Резолюция Генеральной Ассамблеи ООН A/RES/57/239 «Элементы для создания глобальной культуры кибербезопасности» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.un.org/ru/documents/decl_conv/conventions/elements.shtml.
4. Резолюция Генеральной Ассамблеей A/RES/58/140 «Укрепление Программы Организации Объединенных Наций в области предупреждения преступности и уголовного правосудия, в особенности ее потенциала в сфере технического сотрудничества» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://documents-dds-ny.un.org/doc/UNDOC/GEN/N03/503/00/PDF/N0350300.pdf
5. Резолюция Генеральной Ассамблеей A/RES/58/199 «Создание глобальной культуры кибербезопасности и защита важнейших информационных инфраструктур» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://documents-ddsny.un.org/doc/UNDOC/GEN/N03/506/54/PDF/N0350654.pdf
6. Укрепление Программы Организации Объединенных Наций в области предупреждения преступности и уголовного правосудия, в особенности ее потенциала в сфере технического сотрудничества A/RES/63/195 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://daccess-dds-ny.un.org/doc/UNDOC/GEN/N08/482/51/PDF/N0848251.pdf
7. Всемирная встреча на высшем уровне по вопросам информационного общества. Материалы офиц. сайта [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.un.org/ru/events/pastevents/wsis.shtml.
8. Декларация принципов Построение информационного общества – глобальная задача в новом тысячелетии. Документ WSIS-03/GENEVA/DOC/4-R [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.un.org/ru/events/pastevents/pdf/dec_wsis.pdf.
9. План действий. Док. WSIS-03/GENEVA/DOC/5-R [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.un.org/ru/events/pastevents/pdf/plan_wsis.pdf.
10. Тунисская программа для информационного общества. Документ WSIS-05/TUNIS/DOC/6(Rev.1)-R [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.un.org/ru/events/pastevents/pdf/agenda_wsis.pdf.
11. Доклад Генерального секретаря А/70/63-Е/2015/10 «Прогресс, достигнутый в осуществлении решений и последующей деятельности по итогам Всемирной встречи на высшем уровне по вопросам информационного общества на региональном и международном уровнях» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://unctad.org/en/PublicationsLibrary/a70d63_ru.pdf.
12. Резолюция Генеральной Ассамблеей A/RES/65/230 «Двенадцатый Конгресс Организации Объединенных Наций по предупреждению преступности и уголовному правосудию» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://documents-dds-ny.un.org/doc/UNDOC/GEN/N10/526/36/PDF/N1052636.pdf
13. Резолюция Генеральной Ассамблеи A/RES/69/204 «Использование информационно-коммуникационных технологий в целях развития» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://documents-dds-ny.un.org/doc/UNDOC/GEN/N14/711/45/PDF/N1471145.pdf
14. Резолюция Генеральной Ассамблеи A/RES/70/237 «Достижения в сфере информатизации и телекоммуникаций в контексте международной безопасности» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://documents-dds-ny.un.org/doc/UNDOC/GEN/N15/457/60/PDF/N1545760.pdf {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
Грудень
ПнВтСрЧтПтСбНД
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031   
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція