... Таємниця успіху у тому, щоб бути готовим скористатися зі слушної нагоди, коли вона настане (Б. Шоу) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 23.02.2017 - СЕКЦІЯ №6
Актуальність теми. Безсумнівно обрана тема є актуальною як у нашій країні, так і в світі в цілому. Про це свідчить в першу чергу те, що значна кількість держав, у тому числі й наша батьківщина, знаходяться у стадії реформування та пошуку шляхів досягнення ідеалу правової держави, однак досі повною мірою не визначено атрибутів, ознак і особливостей правової держави. Наукові дослідження з цих питань перебувають у постійній динаміці. 
Актуальність теми публікації саме у такій постановці обумовлена також тим, що восени 2016 року МВС та Національна поліція з різних, в тому числі, на наш погляд, деяких об’єктивних причин, ініціювали розширення повноважень працівників правоохоронних органів, розробивши концепцію, котра фактично закріплюватиме презумпцію правоти поліцейських. Зважаючи на сучасний рівень злочинності в Україні, з концепцією, в цілому, можна було б погодитися. Однак постає інше питання: як це співвідноситиметься із конституційним положенням, що Україна є правовою державою? Чи не суперечитиме подібне розширення повноважень поліції ідеї правової держави? Чи є, зрештою, доцільним і раціональним на сьогоднішній день введення таких змін, що пропонуються за даною концепцією? 
Власне, метою даної публікації і є спроба дати відповіді на ці запитання, а саме: розглянути сутнісні ознаки правової держави, співставити та оцінити їх з ознаками поліцейської держави; охарактеризувавши зміст презумпції правоти правоохоронця, визначити якій концепції держави вона більшою мірою відповідає; розкрити позитивний та негативний вплив презумпції правоти правоохоронця при впровадженні його в сучасній Україні.
Стан наукової розробки теми. Теоретичним підґрунтям нашої розробки є науковий доробок вчених-теоретиків, які займаються проблематикою правової держави, поліцейської держави, їх ознак, досліджують різні концепції держави, це зокрема: Р. Ф. Гринюк, А.П. Заєць, М.С. Кельман, М.І. Козюбра, М.В. Кравчук, П.М. Рабінович, В.М. Тертишник та інші. Що стосується функціонування принципу правоти правоохоронця, то з цього приводу є певні матеріали публіцистичного характеру (О. Журко, В. Кондратова, Ю. Скибицька тощо), однак з наукової точки зору в обраному нами ракурсі ця проблема ще ґрунтовно не розглядалася.
Виклад основного матеріалу вважаємо за доцільне розпочати із визначення змісту презумпції правоти правоохоронця (поліцейського). Про даний принцип існує не так багато напрацювань, що, в свою чергу, дозволяє спекулювати думкою населення, адже даний принцип не був ще предметом окремих наукових досліджень та немає конкретної дефініції та визначених меж. 
Міністр внутрішніх справ А. Аваков зазначив на своїй сторінці у Facebook: «Імператив презумпції правоти поліцейських повинен стати соціальною нормою. Спочатку підкоряйся поліцейському  потім оскаржуй». Це означає, що при виконанні службового обов’язку поліцейський діє завідомо правомірно, в межах закону. Якщо ж громадянин вважає інакше – він все одно має підкоритися і лише потім може оскаржити або дії правоохоронця, або його бездіяльність. Загалом, за моніторингом О. Журко, соціальні мережі на цю заяву міністра відреагували негативно, посилаючись на те, що це суперечить закріпленій у Конституції презумпції невинуватості особи та призведе до утворення в Україні поліцейської держави. Крім того, на думку дописувачів, запровадження презумпції правоти поліцейського може взагалі унеможливити захист прав людини, які й так дуже важко відстояти через фактичну відсутність верховенства права у нашій державі [1]. 
Спробуємо визначити, чи не суперечитиме введення такого принципу ідеї правової держави, чи є загроза, що Україна дійсно поступово перетвориться на поліцейську державу? 
Кожна держава є унікальною, наділеною тою сукупністю ознак, що є притаманні лише їй, та може вирізнятися з-поміж інших. Таке різноманіття можна обґрунтувати впливом історичних, економічних, політичних і технічних чинників. Щодо ознак правової та поліцейської держави та принципів, які в них функціонують, існує ряд теоретичних, та практичних напрацювань. Так, під поліцейською державою розуміють тип держави, де влада мінімально обмежена свободою підвладних. У такій державі закони дозволяють урядово-адміністративним (поліцейським) інститутам влади все, що грубо не порушує права людини. Влада у поліцейській державі постійно прагне вирватись з правових рамок. Закони тут певною мірою обмежують права людини, мотивуючи це необхідністю захисту моральності, державної безпеки, суспільною корисністю тощо [2, c.68]. 
Правова держава  повна протилежність поліцейській державі. Щодо розуміння поняття правової держави можна відзначити певний науковий плюралізм, тому вірно було б навести декілька підходів: 
Правова держава – це політична організація суспільства, в якій право обмежує і підпорядковує собі державну владу, а основні права особи і її соціальна безпека є змістом свободи, закріпленої в законах; це підґрунтя громадянського суспільства. Тільки існування розвиненого, стабільного громадянського суспільства надає можливість створити правову державу [2, c.69].
Правова держава – це публічно-правовий союз народу, заснований на праві як легітимованих суспільством нормах та політичній відповідальності держави перед народом за свою діяльність, державна влада в якій здійснюється за принципом дотримання прав і свобод людини та громадянина, верховенства права, поділу влади інституціоналізації та юридичної форми діяльності органів державної влади, їх посадових та службових осіб [3, с. 12].
Правова держава – держава, де діють справедливі і шляхетні закони, усі люди рівні перед законом і судом, втілюється принцип верховенства права, забезпечуються права і свободи людини, гарантується принцип недопустимості звуження існуючих прав і свобод людини, та відповідальності влади перед людиною [4, с. 25-29]. У правовій державі всі  і державні органи, і громадяни  однаковою мірою відповідальні перед законом.
Однією із ключових ознак правової держави є існування розвиненого громадянського суспільства, яке представляє собою свого роду соціальний простір, в якому люди взаємодіють між собою незалежно від держави. Самореалізація індивідів і колективів відбувається через такі інститути, як сім’я, церква, ЗМІ, різного роду громадські організації [2, c.71].
Порівняти сутність і зміст даних концепцій держав можна також, співставивши їх основні ознаки у наступній таблиці:
 
Ознаки правової держави Ознаки поліцейської держави 
верховенство прававерховенство закону
зменшення кількості адміністративно – урядових організаційвелика кількість правоохоронців
політика держави ґрунтується на захисті та непорушені основоположних прав та свободможливе обмеження основоположних прав і свобод людини та громадянина
науково обґрунтований розподіл державної влади за функціональним критеріємвлада часто з концентрована в одній особі чи групі осіб
розвинуте громадянське суспільствовідсутнє громадянське суспільство повністю чи частково
     
Оцінюючи вказані ознаки правової та поліцейської держав, відзначимо ту ж діаметральну протилежність організації їх діяльності та функціонування.
Отож, якій державі більше відповідає презумпція правоти правоохоронця: правовій чи поліцейській? Як аргумент того, що презумпція правоти правоохоронця є принципом правової держави, можна вказати те, що схожа презумпція діє у розвинутих європейських країнах та США, проте коли часом наводять цей аргумент, чомусь забувають порівняти рівень довіри до правоохоронців в Україні та США, і те що даний принцип діє за рахунок високого рівня правосвідомості громадян в США, а не був штучно насаджений за допомогою нормативно-правових актів держави. 
Крім того, презумпція правоти поліцейського може в позитивному ракурсі сприйматися як один з інструментів побудови системи колективної безпеки, що загалом можна виправдати, зважаючи на зростаючий рівень злочинності і безлад на дорогах.
Основним аргументом, що презумпція правоти правоохоронця є принципом поліцейської держави є те, що вона надає значні повноваження урядово-адміністративним органам та може обмежити принцип невинуватості особи, існування і дотримання якого є важливим в правовій державі.
Висновок. Таким чином, проаналізувавши зміст презумпції правоти правоохоронця та ознаки поліцейської і правової держави, можна стверджувати, що цей принцип сутнісно більше відповідає поліцейській державі, хоча й прямо не суперечить ідеї правової держави. У правовій державі громадяни, громадянське суспільство не прагнуть і не потребують значного втручання у їх життя урядово-адміністративних (поліцейських) органів. Завідома правота правоохоронця притаманна для поліцейської держави, де органи державної влади намагаються збільшити свої повноваження та вплив на життя громадян, де можливе порушення прав людини, якщо це в інтересах держави чи правлячої верхівки. У правовій державі, навпаки, не допускається порушення презумпції невинуватості та недодержання основоположних прав та свобод людини та громадянина. Тому, можна говорити про те, що презумпція правоти правоохоронця якщо прямо й не суперечить, то створює значні загрози для нормального розвитку правової держави. 
Отож, на наш погляд, відносне розширення повноважень і певна презумпція правоти правоохоронців якщо і може мати місце, то тільки за умови зростання рівня довіри до них з боку населення, а це вимагає підвищення їх професійності і кваліфікованості, дисциплінованості і доброчесності. Держава при цьому повинна гарантувати притягнення правоохоронців до відповідальності, якщо вони порушуватимуть закон, а також забезпечити функціонування справедливих судів, які в надкороткий час, всебічно та об’єктивно розглядатимуть справи та зможуть оцінити законність дій поліцейського.
 
Список використаних джерел:
1. Журко О. Презумпція правоти поліцейського: закон і практика [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://goo.gl/98XikF
2. Кравчук М.В. Проблеми теорії держави і права (опорні конспекти): навч. посуб. [для студ.вищ.навч.закл.]. – 3-тє вид., змін. й допов. / М.В. Кравчук (авт.- упоряд.). – Тернопіль: Екон. думка, 2016. – 420с. 
3. Заєць А.П. Правова держава в Україні: концепція і механізми реалізації: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук: спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень» / А.П. Заєць; Інституту держави і права НАН України ім. В.М. Корецького.  К., 1999. – 36 с.
4. Тертишник В. Правова держава: гострі кути на шляху від концептуальної моделі до реальності / В.М. Тертишник // Вісник національної академії наук України. – 2007. – №3. – С.25-29. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
Вересень
ПнВтСрЧтПтСбНД
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
282930    
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція