Науково-практична Інтернет-конференція 23.02.2017 - СЕКЦІЯ №2 |
Як відомо, адміністративний примус реалізується через відповідні специфічні примусові заходи, серед яких важливе місце посідають адміністративно-правові санкції, які, будучи негативною реакцією держави на порушення правової норми, полягають у різних примусових заходах. Окремі з них, маючи на меті лише забезпечити виконання правових норм та нормальний розвиток суспільних відносин носять попереджувальний, превентивний характер. За вчинення адміністративних проступків, склади яких закріплені законами, передбачено застосування особливих санкцій – адміністративних стягнень [1, с. 170].
Адміністративний примус, оскільки він регулюється нормами адміністративного права, не може бути нічим іншим, як правовим примусом [2].
Застосування норм права має владний, персоніфікований, юридично оформлений характер. Акт застосування права завжди має силу юридичного факту, який тягне виникнення, зміну або припинення конкретного правового відношення.
У чинному законі про відповідальність за адміністративні правопорушення відсутнє поняття визначення адміністративного стягнення. У ст.23 КУпАП мова йде про мету адміністративного стягнення: «Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, у дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами» [3].
Адміністративні стягнення утворюють струнку систему, обумовлену спільністю природи, підстав і цілей їхнього застосування, можливістю їхньої взаємозамінності. Саме закон підрозділяє адміністративні стягнення на основні і додаткові. Скажімо, оплатне вилучення і конфіскація предмета може застосовуватися в якості як основних, так і додаткових адміністративних стягнень, інші – тільки в якості основних. До того ж адміністративні стягнення, які були лише додатковими, чинним правом не передбачені [4, с. 44].
У літературі поширена думка про те, що загально попереджувальний вплив адміністративних санкцій адресується нестійким членам суспільства, тобто особам, стосовно яких є підстави думати, що їхня антигромадська поведінка, антисоціальна позиція особистості можуть привести до здійснення правопорушення, і до тих, у кого немає досить сильного, стійкого переконання і мотиву не порушувати правові норми [5].
Варто відзначити особливості адміністративних стягнень, завдяки яким займають вагоме місце в системі примусових заходів. Вони носять яскраво виражений санкційний характер, чим відрізняються від інших видів примусових заходів, що цією властивістю не володіють. Виховний вплив від їхнього застосування є найбільш високим, оскільки досягається простим, швидким і наочним способом. Стягнення можуть застосовувати не тільки органи державного управління, але й інші суб’єкти правозастосування [6].
Існуючі погляди на поняття адміністративного стягнення можуть бути ототожнені із поняттям «санкції», як структурного елемента норми права, який вказує на негативні наслідки, що можуть настати для правопорушника в разі невиконання правила поведінки сформульованого в диспозиції правової норми.
Проект КУпАП пропонує більш розширене визначення адміністративного стягнення, яке складається з наступних частин: 1) адміністративне стягнення є засобом примусу, що застосовується від імені держави до суб’єктів адміністративного проступку, визнаних винними у вчиненні адміністративного проступку; 2) адміністративне стягнення має на меті не тільки міру відповідальності, але й виправлення суб’єкта адміністративного проступку (фізичної особи), а також запобігання вчиненню нових адміністративних проступків, як самим суб’єктом адміністративного проступку, так і іншими особами; 3) адміністративне стягнення не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність, а також заподіяти шкоду діловій репутації юридичної особи [7].
Адміністративні стягнення служать важливим і дієвим правовим засобом боротьби з найбільш розповсюдженими протиправними проявами, якими є адміністративні правопорушення, і досить широко застосовуються повноважними державними органами та їх посадовими особами в своїй повсякденній правоохоронній діяльності. Адміністративні стягнення – це матеріалізований вияв адміністративної відповідальності, правовий наслідок неправомірної поведінки особи, яка повинна відповісти за свій протиправний вчинок і понести за це відповідне покарання у вигляді певних несприятливих заходів морального, матеріального або фізичного впливу [8, с. 178].
Адміністративне стягнення є правовим наслідком вчиненого особою адміністративного правопорушення, що є мірою державного примусу, своєрідним вторгненням у сферу правових благ і майнових інтересів винної особи. Міра державного примусу в цьому випадку є адекватною абстрактній оцінці цього діяння законодавцем, а також конкретній оцінці за правилами провадження у справах про адміністративні правопорушення органами або посадовими особами, уповноваженими розглядати такі справи [9, с. 66].
Адміністративне стягнення заподіює винному певні обмеження. Проте покарання не є самоціллю, воно є необхідним засобом виховання і запобігання правопорушенням. Стягнення – це запобіжний захід на шляху вчинення нових правопорушень з боку винного (індивідуальна превенція) і правопорушень з боку інших осіб (загальна превенція). Деякі стягнення сприяють запобіганню правопорушенням не тільки своїм виховним впливом, а й позбавленням правопорушника можливості знову порушити закон [10, с. 97].
Варто зазначити, що крім вивчення та аналізу адміністративних стягнень ззовні, тобто їх місця в системі адміністративного примусу, адміністративної відповідальності потребують також ретельного вивчення і внутрішньо інституціональні питання адміністративних стягнень, а саме критерії класифікації та розподілу стягнень по групах та видах, аналіз видових особливостей адміністративних стягнень. Таким чином, на сучасному етапі розвитку законодавства, яким передбачається застосування адміністративних стягнень, назріла потреба в кодифікації досить великого нормативного масиву. Вона має бути проведена з урахуванням того, що як до фізичних, так і до юридичних осіб можуть застосовуватись адміністративні стягнення за порушення встановлених правил, охоронюваних правовими нормами різних галузей права [11, с. 92].
Отже, виконуючи у відомій мірі функцію попередження злочинів, адміністративні стягнення мають як подібність так і відмінності із запобіжними заходами. Їх поєднує часто спільність підстав застосування (адміністративне правопорушення), а також їхнє цільове призначення – попередження правопорушень. Таким чином, адміністративні стягнення виражаються, як правило, в моральному впливі на правопорушника. Адміністративні стягнення є своєрідною відплатою правопорушнику за порушення закону, визначеною у санкції норми, що застосовується у встановленому законом порядку до особи, яка вчинила адміністративне правопорушення.
Список використаних джерел:
1. Шкіль М.В. Адміністративні стягнення за вчинення правопорушень проти правосуддя в Україні / М.В. Шкіль // Часопис Київського університету права. – 2010. – №2. – С. 169-172.
2. Комзюк А. Адміністративний примус: деякі загальні проблеми дослідження та правового регулювання в контексті забезпечення прав людини / А. Комзюк. – Інтернет-видання «Юриспруденція он-лайн». – [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.lawyer.org.ua.
3. Кодекс України про адміністративні правопорушення. Відповідальність за адміністративні правопорушення / Авт. упоряд.: Е.Ф. Демський, О.С. Демський. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 416 с.
4. Адміністративний примус в умовах сучасного державотворення та його застосування правоохоронними органами: [монографія] / Д.О. Беззубов, В.О. Заросило, Н.В. Заросило, М.Г. Поліщук, С.А. Подоляка. – К.: «МП Леся», 2014. – 208 с.
5. Галаган И.А. Административная ответственность в СССР (государственное и материально-правовое исследование) / И.А. Галаган. – Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1970. – 252 с.
6. Севрюгин В.Е. Понятие правонарушения (проступка) по административному законодательству: учеб. пособие / В.Е. Севрюгин. – М: Академия МВД СССР, 1988. – 55 с.
7. Проект Кодексу України про адміністративні проступки від 26.05.2004 р. – [Електронний ресурс]. Режим доступу: http:// gska2.rada. gov.ua/ pls/ zweb_n webproc4_1id=&pf3511=18191.
8. Черній В.В. Адміністративні стягнення: система та види Адміністративне право в сучасному вимірі: матеріали IV науково-практичного семінару / ред. колегія: В.К. Колпаков (голова), О.В. Кузьменко, В.А. Ліпкан, І.Д. Пастух. – К.: ФОП О.С. Ліпкан, 2010. – С. 177-180.
9. Ляхович У.І. Адміністративна відповідальність: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закладів / У.І. Ляхович. – Івано-Франківськ: Видавництво Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, 2010. –170 с.
10. Колпаков В.К. Адміністративна відповідальність (адміністративно-деліктне право): навч. посіб. / В.К. Колпаков. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 256 с.
11. Абакумова Ю.В. Правове регулювання адміністративної відповідальності: навч. посіб. / Ю.В. Абакумова. – Запоріжжя: КПУ, 20008. –216 с. {jcomments on}
< Попередня | Наступна > |
---|