... Успіх вимірюється не тим наскільки високо ви вилізли, а тим, скільки ви з собою принесли (У.Роуз) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 23.02.2017 - СЕКЦІЯ №2
Як відомо, адміністративний примус реалізується через відповідні специфічні примусові заходи, серед яких важливе місце посідають адміністративно-правові санкції, які, будучи негативною реакцією держави на порушення правової норми, полягають у різних примусових заходах. Окремі з них, маючи на меті лише забезпечити виконання правових норм та нормальний розвиток суспільних відносин носять попереджувальний, превентивний характер. За вчинення адміністративних проступків, склади яких закріплені законами, передбачено застосування особливих санкцій – адміністративних стягнень [1, с. 170].
Адміністративний примус, оскільки він регулюється нормами адміністративного права, не може бути нічим іншим, як правовим примусом [2].
Застосування норм права має владний, персоніфікований, юридично оформлений характер. Акт застосування права завжди має силу юридичного факту, який тягне виникнення, зміну або припинення конкретного правового відношення.
У чинному законі про відповідальність за адміністративні правопорушення відсутнє поняття визначення адміністративного стягнення. У ст.23 КУпАП мова йде про мету адміністративного стягнення: «Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, у дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами» [3]. 
Адміністративні стягнення утворюють струнку систему, обумовлену спільністю природи, підстав і цілей їхнього застосування, можливістю їхньої взаємозамінності. Саме закон підрозділяє адміністративні стягнення на основні і додаткові. Скажімо, оплатне вилучення і конфіскація предмета може застосовуватися в якості як основних, так і додаткових адміністративних стягнень, інші – тільки в якості основних. До того ж адміністративні стягнення, які були лише додатковими, чинним правом не передбачені [4, с. 44].
У літературі поширена думка про те, що загально попереджувальний вплив адміністративних санкцій адресується нестійким членам суспільства, тобто особам, стосовно яких є підстави думати, що їхня антигромадська поведінка, антисоціальна позиція особистості можуть привести до здійснення правопорушення, і до тих, у кого немає досить сильного, стійкого переконання і мотиву не порушувати правові норми [5].
Варто відзначити особливості адміністративних стягнень, завдяки яким займають вагоме місце в системі примусових заходів. Вони носять яскраво виражений санкційний характер, чим відрізняються від інших видів примусових заходів, що цією властивістю не володіють. Виховний вплив від їхнього застосування є найбільш високим, оскільки досягається простим, швидким і наочним способом. Стягнення можуть застосовувати не тільки органи державного управління, але й інші суб’єкти правозастосування [6].
Існуючі погляди на поняття адміністративного стягнення можуть бути ототожнені із поняттям «санкції», як структурного елемента норми права, який вказує на негативні наслідки, що можуть настати для правопорушника в разі невиконання правила поведінки сформульованого в диспозиції правової норми.
Проект КУпАП пропонує більш розширене визначення адміністративного стягнення, яке складається з наступних частин: 1) адміністративне стягнення є засобом примусу, що застосовується від імені держави до суб’єктів адміністративного проступку, визнаних винними у вчиненні адміністративного проступку; 2) адміністративне стягнення має на меті не тільки міру відповідальності, але й виправлення суб’єкта адміністративного проступку (фізичної особи), а також запобігання вчиненню нових адміністративних проступків, як самим суб’єктом адміністративного проступку, так і іншими особами; 3) адміністративне стягнення не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність, а також заподіяти шкоду діловій репутації юридичної особи [7].
Адміністративні стягнення служать важливим і дієвим правовим засобом боротьби з найбільш розповсюдженими протиправними проявами, якими є адміністративні правопорушення, і досить широко застосовуються повноважними державними органами та їх посадовими особами в своїй повсякденній правоохоронній діяльності. Адміністративні стягнення – це матеріалізований вияв адміністративної відповідальності, правовий наслідок неправомірної поведінки особи, яка повинна відповісти за свій протиправний вчинок і понести за це відповідне покарання у вигляді певних несприятливих заходів морального, матеріального або фізичного впливу [8, с. 178].
Адміністративне стягнення є правовим наслідком вчиненого особою адміністративного правопорушення, що є мірою державного примусу, своєрідним вторгненням у сферу правових благ і майнових інтересів винної особи. Міра державного примусу в цьому випадку є адекватною абстрактній оцінці цього діяння законодавцем, а також конкретній оцінці за правилами провадження у справах про адміністративні правопорушення органами або посадовими особами, уповноваженими розглядати такі справи [9, с. 66].
Адміністративне стягнення заподіює винному певні обмеження. Проте покарання не є самоціллю, воно є необхідним засобом виховання і запобігання правопорушенням. Стягнення – це запобіжний захід на шляху вчинення нових правопорушень з боку винного (індивідуальна превенція) і правопорушень з боку інших осіб (загальна превенція). Деякі стягнення сприяють запобіганню правопорушенням не тільки своїм виховним впливом, а й позбавленням правопорушника можливості знову порушити закон [10, с. 97].
  Варто зазначити, що крім вивчення та аналізу адміністративних стягнень ззовні, тобто їх місця в системі адміністративного примусу, адміністративної відповідальності потребують також ретельного вивчення і внутрішньо інституціональні питання адміністративних стягнень, а саме критерії класифікації та розподілу стягнень по групах та видах, аналіз видових особливостей адміністративних стягнень. Таким чином, на сучасному етапі розвитку законодавства, яким передбачається застосування адміністративних стягнень, назріла потреба в кодифікації досить великого нормативного масиву. Вона має бути проведена з урахуванням того, що як до фізичних, так і до юридичних осіб можуть застосовуватись адміністративні стягнення за порушення встановлених правил, охоронюваних правовими нормами різних галузей права [11, с. 92]. 
Отже, виконуючи у відомій мірі функцію попередження злочинів, адміністративні стягнення мають як подібність так і відмінності із запобіжними заходами. Їх поєднує часто спільність підстав застосування (адміністративне правопорушення), а також їхнє цільове призначення – попередження правопорушень. Таким чином, адміністративні стягнення виражаються, як правило, в моральному впливі на правопорушника. Адміністративні стягнення є своєрідною відплатою правопорушнику за порушення закону, визначеною у санкції норми, що застосовується у встановленому законом порядку до особи, яка вчинила адміністративне правопорушення.
 
Список використаних джерел:
1. Шкіль М.В. Адміністративні стягнення за вчинення правопорушень проти правосуддя в Україні / М.В. Шкіль // Часопис Київського університету права. – 2010. – №2. – С. 169-172.
2. Комзюк А. Адміністративний примус: деякі загальні проблеми дослідження та правового регулювання в контексті забезпечення прав людини / А. Комзюк. – Інтернет-видання «Юриспруденція он-лайн». – [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.lawyer.org.ua.
3. Кодекс України про адміністративні правопорушення. Відповідальність за адміністративні правопорушення / Авт. упоряд.: Е.Ф. Демський, О.С. Демський. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 416 с.
4. Адміністративний примус в умовах сучасного державотворення та його застосування правоохоронними органами: [монографія] / Д.О. Беззубов, В.О. Заросило, Н.В. Заросило, М.Г. Поліщук, С.А. Подоляка. – К.: «МП Леся», 2014. – 208 с.
5. Галаган И.А. Административная ответственность в СССР (государственное и материально-правовое исследование) / И.А. Галаган. – Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1970. – 252 с.
6. Севрюгин В.Е. Понятие правонарушения (проступка) по административному законодательству: учеб. пособие / В.Е. Севрюгин. – М: Академия МВД СССР, 1988. – 55 с.
7. Проект Кодексу України про адміністративні проступки від 26.05.2004 р. – [Електронний ресурс]. Режим доступу: http:// gska2.rada. gov.ua/ pls/ zweb_n webproc4_1id=&pf3511=18191.
8. Черній В.В. Адміністративні стягнення: система та види Адміністративне право в сучасному вимірі: матеріали IV науково-практичного семінару / ред. колегія: В.К. Колпаков (голова), О.В. Кузьменко, В.А. Ліпкан, І.Д. Пастух. – К.: ФОП О.С. Ліпкан, 2010. – С. 177-180.
9. Ляхович У.І. Адміністративна відповідальність: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закладів / У.І. Ляхович. – Івано-Франківськ: Видавництво Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, 2010. –170 с.
10. Колпаков В.К. Адміністративна відповідальність (адміністративно-деліктне право): навч. посіб. / В.К. Колпаков. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 256 с.
11. Абакумова Ю.В. Правове регулювання адміністративної відповідальності: навч. посіб. / Ю.В. Абакумова. – Запоріжжя: КПУ, 20008. –216 с. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
Грудень
ПнВтСрЧтПтСбНД
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031   
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція