... Приклад діє сильніше погрози (П. Корнель) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 23.02.2017 - СЕКЦІЯ №3
На практиці дуже часто трапляються ситуації, коли до роботодавців звертаються особи, які ще навчаються у професійних навчально-виховних чи вищих навчальних закладах із проханням набути у них практичного досвіду у тій сфері майбутньої трудової діяльності, в якій вони здобувають освіту. У такому випадку перед роботодавцем постає питання: який вид договору укласти із особою, зацікавленою у реалізації набутих теоретичних знань на практиці. Звісно, інша ситуація, коли із підприємством (роботодавцем) та вищим навчальним закладом укладено договір про проходження практики відповідно до Положення про проведення практики студентів вищих навчальних закладів України від 08.04.1993 року №93 [1], але у такому випадку мова про трудові правовідносини із студентом та підприємством не йде. За виключенням тих випадків, коли на період проходження практики за угодою із студентом підприємство зарахувало його на штатну вакантну посаду, робота на якій відповідає вимогам програми практики, а на загальнопрофесійну підготовку за програмою практики відводиться не менше 50% часу.
Якщо ж між підприємством та вищим навчальним закладом укладено договір про проходження практики, то відділ кадрів підприємства видає наказ про прийняття студента на практику. В наказі зазначається прізвище, ім’я та по батькові практиканта, студентом якого курсу і навчального закладу він є, строк і умови проходження практики та призначається керівник практики від підприємства.
Після закінчення практики наказ про її закінчення не видається.
Проходження практики студентами фінансує ВНЗ, а не підприємство. 
Повертаючись до ситуації, як оформити відносини із особою-студентом, що звертається до організації чи фізичної особи з проханням набуття досвіду практичної реалізації набутих теоретичних знань, наголосимо, що можливість укладення учнівського договору (хоча в нормативно-правових актах така назва не фігурує) законодавчо передбачена, але механізм його практичної реалізації – невизначений. Так, у Главі ХІV КзпП України передбачена організація виробничого навчання та пільги для працівників, які поєднують роботу із навчанням. Закон України «Про зайнятість населення» [2] у ст. 34 визначає професійне навчання та право роботодавця укладати з працівниками або іншими особами, які не перебувають з ним у трудових відносинах, за їх згодою договори про направлення їх до навчальних закладів для професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації.
Зазначеним договором на працівника або іншу особу, яка направляється на навчання, може бути покладено обов'язок відпрацювати на посаді відповідно до отриманої кваліфікації в такого роботодавця після закінчення навчання протягом погодженого сторонами строку, який повинен бути порівнянний з обов'язками, що взяв на себе роботодавець щодо оплати та строку навчання, але не більше ніж три роки.
Але, як бачимо, у даних законодавчих актах мова йде про ті випадки, коли особа або перебуває уже із підприємством у трудових правовідносинах, або тільки існує така перспектива. При цьому мова йде в основному не про випадок, що нами розглядається. 
Порядок укладення учнівського договору та його зміст, як уже відзначалось, законодавчо не визначений, на відміну від Трудового Кодексу РФ [3], в якому останньому присвячено цілу главу. Відповідно до вказаних норм РФ роботодавець має право укладати з особою, яка шукає роботу, учнівський договір на професійне навчання, а з працівником цієї організації – учнівський договір на отримання освіти без відриву або з відривом від виробництва. Учнівський договір з працівником є додатком до договору трудового. Він повинен містити: найменування сторін; указівку на конкретну кваліфікацію, що набувається учнем; зобов’язання роботодавця забезпечити працівникові можливість навчання згідно з учнівським договором; зобов’язання працівника пройти навчання й відповідно до отриманої кваліфікації відпрацювати за трудовим договором з роботодавцем строк, установлений в учнівському договорі; строк учнівства; розмір оплати в цей період. Договір може містити й інші умови, визначені угодою сторін.
Учнівський договір укладається в письмовій формі у 2-х примірниках, на строк, необхідний для отримання кваліфікації. Він діє з дня, зазначеного у ньому, протягом передбаченого ним строку. Дія договору подовжується на час хвороби учня, проходження ним військових зборів і в інших випадках, передбачених федеральними законами та іншими нормативно-правовими актами. Протягом строку його дії зміст договору може бути змінено тільки за згодою сторін.
Учнівський договір припиняється по закінченні строку навчання або з підстав, передбачених у ньому.
Як бачимо, ТК РФ розглядає учнівський договір у якості різновиду договору, що укладається у сфері праці та підлягає правовому регулюванню за нормами трудового права. Але існують і країни, в яких учнівський договір належить до цивільно-правових. До прикладу у ТК Республіки Молдови [4] передбачена можливість укладення учнівського договору, але щодо нього застосовуються норми ЦК.
Вказане свідчить про різне ставлення законодавців зарубіжних країн до природи учнівського договору. 
Таке ж неоднозначне відношення до останнього і у спеціалістів у сфері трудового права. Одні науковці відносять його до одного із видів трудового договору [5], інші ж вважають, що учнівський договір має зовсім іншу природу [6]. Так, на думку Прокопчук Н.Р. своєю правовою природою учнівський договір повинен розглядатися як самостійний вид договору з врахуванням особливостей та регулюватися нормами трудового права. А саме: 1) мати свій предмет регулювання – організаційні відносини з навчання, які здійснюються за умови зарахування учня в колектив підприємства з підляганням визначеному трудовому режиму підприємства; 2) породжувати спочатку виникнення учнівських відносин, а в подальшому виникнення трудових правовідносин на підставі трудового договору [7, с. 165].
Справді, учнівський договір за своєю сутністю відмінний від трудового. Він має власний предмет та мету. Якщо при укладенні трудового договору особу працівника цікавить отримання винагороди за виконану роботу, то укладаючи учнівський договір, абстрагуючись від усього, особу цікавлять оволодіння новими знаннями, уміннями або використання набутих теоретичних знань на практиці. Роботодавець же заінтересований трудовою діяльністю працівника за певною спеціальністю. Укладаючи ж учнівський договір з особою залежно від обставин його укладення, роботодавець може бути заінтересований як у тому, щоб його працівник набув знань у визначеній сфері (у такому випадку із особою вже укладено трудовий договір, а учнівський договір укладається окремо від останнього) або ж роботодавець виступає у якості освітньої організації, що надає послуги особі у здобутті нею знань при цьому надання останніх не є метою діяльності установи чи організації і не потребує ліцензування (у такому випадку роботодавець може бути зацікавлений в майбутньому працівникові, а може виступати просто стороною виконавцем у наданні освітніх послуг і жодним чином незацікавленим у тому, що особа буде в майбутньому працювати у нього). Як у першому, так і у другому випадку учнівський договір є відмінним від трудового договору, має власну природу. У такому договорі особа реалізує не право на працю, а право на освіту.
На наш погляд, цілком логічно було б керуватись нормами цивільного права щодо укладення так званих учнівських договорів. При цьому, оскільки мова у ЦК України про останні не йдеться, потрібно було б керуватись правилами щодо договорів про надання послуг. Так, особа, що звертається до роботодавця виступатиме замовником, а підприємство, установа, організація чи фізична особа – виконавцем. Замовник має на меті оволодіння знаннями у певній спеціальності, практичну реалізацію набутих теоретичних знань, отримання навичок у роботі, а виконавець – отримання винагороди за надані освітні послуги, якщо остання передбачена у договорі.
 
Список використаних джерел:
1. Положення про проведення практики студентів вищих навчальних закладів України № 93 від 08.04.93 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0035-93
2. Про зайнятість населення: Закон України № 5067-VІ від 05.07.2012 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/5067-17
3. Трудовой кодекс Российской Федерации: утв. Законом РФ от 30.12.2001 № 197 ФЗ // Собр. зак-ва РФ. – 2002. – № 1. – Ч. 1. – Ст. 3.
4. Трудовой кодекс Республики Молдова: утв. Законом Респ. Молдова от 28.03.2003 №154 // Офиц. Монитор Респ. Молдова. – 2003. – № 159-162.
5. Андреев В.С. Правовое положение лиц, совмещающих обучение с производительным трудом / В.С. Андреев, Ю.П. Орловский. – М.: Изд-во Академии наук СССР, 1961. – С. 79; Астрахан Е. Роль советского трудового права в плановом обеспечении народного хозяйства кадрами / Е. Астрахан, С. Каринський, А. Ставцева. – М.: Госюриздат, 1955. – С. 97.
6. Смирнов О.В. О правовой природе ученичества / О.В. Смирнов // Сов. гос. и право. – 1957. – № 3. – С. 111-114.
7. Прокопчук Н.Р. Правова природа учнівського договору / Н.Р. Прокопчук // Актуальні проблеми держави і права [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.apdp.in.ua/v46/27.pdf {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
Грудень
ПнВтСрЧтПтСбНД
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031   
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція