... Не помиляється тільки той, хто нічого не робить (В. І. Ленін) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 23.02.2017 - СЕКЦІЯ №3
Право на судовий захист забезпечується конституційними гарантіями здійснення правосуддя судами, утвореними на підставі Конституції України, та у визначеному законом порядку. Конституційні положення, які стосуються питань системи судів загальної юрисдикції, містяться у розділі VIII «Правосуддя» Конституції України. Статтею 125 Основного Закону України визначено судоустрій в Україні, який будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Суд утворюється, реорганізовується і ліквідовується законом, проект якого вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя. Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, тому дослідження проблемних питань щодо оптимізації діяльності Верховного Суду як найвищого суду у системі судоустрою України є актуальним.
З прийняттям Закону України № 192-VIII від 12.02.2015 р. «Про забезпечення права на справедливий суд» відбулися позитивні зміни у діяльності ВСУ – розширено коло підстав для подання заяви про перегляд судових рішень (зокрема, у випадку неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права – при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ); змінений порядок подання заяви про перегляд судових рішень – заява подається безпосередньо до ВСУ; допуск справи до провадження вирішується суддею-доповідачем ВСУ. Ст. 360-7 викладена у нової редакції, яка надає можливість суддям нижчих інстанцій більшої самостійності при ухваленні рішень, - висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду України, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах ВСУ, враховуються іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права, однак суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках ВСУ, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
У наукових дослідженнях загальнооб’язковість постанов ВСУ розглядається в контексті їх прецедентного характеру як кроки у напрямку сприйняття доктрини судового прецеденту вітчизняною правовою системою. Проте Попов О. І. таке сприйняття визнається частковим, оскільки лише закріплення на законодавчому рівні обов’язковості правових позицій ВСУ ще не може свідчити про наділення його правотворчими функціями. Робиться висновок про наявність в діяльності ВСУ, поряд з правозастосовною, ознак конкретизації права (створення деталізованих правових позицій під час здійснення дій по усуненню неоднаковості у застосуванні правових норм). Крім того, робиться висновок про наявність певних шляхів реалізації в постановах ВСУ принципу правової визначеності, як невід’ємного компоненту принципу верховенства права відносно однаковості застосування правових норм; закріплення на законодавчому рівні обов’язкового характеру правових позицій, викладених у постановах ВСУ [1, с. 12-13]. 
Право на судовий захист та справедливий суд гарантується ст. 7 нового Закону України «Про судоустрій і статус суддів»» від 02.06.2016 р. (далі – Закон), доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України. Законом внесені зміни в систему судоустрою України, що має безпосередній вплив на реалізацію права на судовий захист та подальший розвиток цивільного процесуального законодавства, підтверджує актуальність дослідження вибраної теми.
Відповідно з положеннями ст. 17 нового Закону судоустрій України будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності. Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою. Систему судоустрою складають місцеві суди, апеляційні суди, Верховний Суд. Для розгляду окремих категорій справ в системі судоустрою діють вищі спеціалізовані суди.
Склад та структура Верховного Суду регулюються ст. 37 Закону, якою зазначено, що до складу Верховного Суду входять судді у кількості не більше двохсот; у складі Верховного Суду діють п’ять палат, зокрема Велика Палата Верховного Суду, Касаційний адміністративний суд, Касаційний господарський суд, Касаційний кримінальний суд, Касаційний цивільний суд. З урахуванням спеціалізації суддів у кожному касаційному суді утворюються судові палати з розгляду окремих категорій справ, рішенням зборів суддів визначається кількість та спеціалізація судових палат касаційного суду з урахуванням вимог частин п’ятої (у Касаційному адміністративному суді) та шостої (у Касаційному господарському суді) цієї статті та судового навантаження. Інші палати у касаційних судах створюються за рішенням зборів суддів касаційного суду. Слід окремо підкреслити неврегульованість питання про структуру Касаційного цивільного суду, яке потребує доопрацювання.
Так, у «Прикінцевих та перехідних положеннях» (розділ XII Закону) визначено, що Верховний Суд створюється на матеріально-технічній базі Верховного Суду України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищого господарського суду України, Вищого адміністративного суду України. Верховний Суд утворюється протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом. До початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України діють у межах їх повноважень, визначених процесуальним законом.
Однак з положень Закону не зрозуміло, яка судова система діє в Україні – трирівнева чи чотирирівнева, спеціалізовані суди є окремою ланкою системи судоустрою чи структурним підрозділом Верховного Суду. Законом також не визначено статус Верховного Суду та його співвідношення з іншими судами [2, с. 3].
Як цілком слушно зауважує І. В. Бобрик, ускладнення системи судоустрою ускладнює й судочинство, що негативно впливає на його ефективність та реалізації права на судовий захист. Тому чотирьохінстанційна система судочинства однозначно є більш складною і менш ефективною, ніж триланкова. Спеціалізація ж судової діяльності забезпечує якість правосуддя, є невід’ємною ознакою сучасної судової влади [3, с. 10].
О.І. Попов також вважає повернення Верховному Суду України функції суду касаційної інстанції позитивним моментом судової реформи, відновленням конституційної справедливості [4, с. 31].
Аналізуючи рішення ЄСПЛ щодо касаційного перегляду (про порушення ст. 6 ЄКПЛ), В.В. Комаров дійшов висновку, що принцип правової визначеності є основною умовою організації перегляду судових актів в порядку касації, який передбачає встановлення чітких меж судового оскарження, неможливість перегляду остаточного судового рішення, яке підлягає виконанню [5, c. 82].
Як зазначає Н.Ю. Сакара, доступність правосуддя пов’язана не лише з фізичним доступом до суду й судових процедур, а також з захистом порушених прав і свобод за допомогою належних, тобто справедливих процедур [6, с. 48].
Європейська комісія «За демократія через право» (Венеціанська комісія) також висловила сумніви щодо доцільності існування в Україні чотириланкової судової системи (пункти 45 та 63 Висновку від 15 червня 2013 року №722/2013). Рада Європи зазначила, що створення трьох різних юрисдикцій, очолюваних трьома касаційними судами, незалежними один від одного, може призвести до чисельних та часто складних колізій юрисдикції (пункт 28 спільного Висновку Венеціанської комісії та Дирекції зі співпраці генеральної дирекції з прав людини та правових питань Ради Європи від 11 жовтня 2010 року № 588/2010) [7].
Підводячи підсумок вищевикладеного, доцільно звернути увагу на позитивний внесок судової реформи в Україні щодо оптимізації діяльності Верховного Суду як найвищого суду у системі судоустрою України, наявність тенденції втілення до українського судоустрою європейських стандартів. Однак, як Конституція України, так й чинне законодавство, зокрема новий Закон України «Про судоустрій і статус суддів», Цивільний процесуальний кодекс України, потребують уточнень та конкретизації з питань інстанційності та спеціалізації, усунення колізій між положеннями Конституції та чинним законодавством.
 
Список використаних джерел:
1. Попов О.І. Перегляд судових рішень у цивільних справах Верховним Судом України: автореф. дис. …канд. юрид. наук.: 12.00.03 – Нац. юрид. ун-т ім. Я. Мудрого. – Харків, 2014. – 20 с.
2. Татаров О. Судова реформа: безсистемність закону про систему судоустрою //Юридичний вісник України. – 2016. – №23 (10-16 червня). – С. 3.
3. Бобрик В.І. Спеціалізація судів та диференціація процесуального законодавства: проблеми оптимізації цивілістичного правосуддя / В.І. Бобрик // Юрид наука: наук. Юрид. Журн. – 2015. – №3. – с.7-13.
4. Попов О.І. Перспективи реформування інстанційної системи перегляду судових рішень у цивільному судочинстві в контексті положень нового Закону України «Про судоустрій і статус суддів» //Цивільний процес на зламі століть: матеріали наук.-практ.конф., присвяч. 50-річчю заснування каф. цив. процесу (м. Харків, 20-21 жовт. 2016 р.) за аг ред.. К.В. Гусарова. – Х.: Право, 2016. – 164 с.
5. Комаров В.В. Цивільне процесуальне законодавство у динаміці розвитку та практиці Верховного Суду України / В.В. Комаров. – Х.: Право, 2012. – 624 с.
6. Сакара Н.Ю. Проблема доступності правосуддя у цивільних справах: [монографія] / Н.Ю. Сакара. – Х.: Право, 2010. – 256 с.
7. Пропозиції Верховного Суду України Тимчасовій спеціальній комісії Верховної Ради України з питань підготовки законопроекту про внесенні змін до Конституції України: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 11.04.2014 р. № 1 [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт Верховного Суду України. – Режим доступу: http://www.scjurt.gov.ua/clients/vsu.nsf/ {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
Грудень
ПнВтСрЧтПтСбНД
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031   
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція