... Час - те ж, що й гроші: не витрачайте його намарно, і у вас буде його достатньо (Г. Левіс) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 23.02.2017 - СЕКЦІЯ №3
На сучасному етапі суспільного розвитку міграція як поняття, що включає в себе усі види переміщень людських ресурсів, на території України регулюється органами державної влади, міжнародними організаціями та представництвом ООН. Сьогодні через події останніх років, а саме політико-економічну кризу, військовий конфлікт, анексію Автономної республіки Крим, з загального комплексу міграційних процесів виокремилося нове поняття «внутрішньо переміщені особи». Саме тому в нормативно-правовій системі з’явилася необхідність створення власної нормативно-правової бази, щодо статусу внутрішньо переміщених осіб, яка б відповідала міжнародним стандартам, та була обумовлена актуальністю суспільного і правового розвитку України. Дослідження правового змісту категорії внутрішньо переміщені особи є актуальним та важливим для ефективного вирішення правових проблем даної категорії населення.
Дослідженням міграційних процесів у напрямі питань внутрішньо переміщених осіб займалися правознавці, політологи, соціологи та економісти. Окремі аспекти внутрішньо переміщених осіб в Україні розглядалися у працях І. Аракелова, О. Балуєва, О. Гончаренко, О. Кузьменко, С. Пирожкова, О. Піскун М. Шульга; Т. Доронюк та А. Солодько, які вивчали та аналізували ситуації з внутрішньо переміщеними особами в Україні. Слід зауважити, що правовий статус внутрішньо переміщених осіб досліджував Б. Захаров, Ю. Рогозян, О.Гостева, К. Лук’янова. 
У науково-правовій літературі зустрічається одразу декілька синонімічних понять, які застосовуються до досліджуваної категорії осіб: «внутрішній мігрант», «внутрішній біженець», «вимушений мігрант», «переселенець», «вимушений переселенець». Однак, у міжнародному праві єдиним загальновизнаним терміном, що застосовуються до них, є внутрішньо переміщені особи (ВПО). Вирізняються дві категорії переміщених осіб: особи, які були вимушені залишити країни походження або місце постійного мешкання, перетнули державний кордон, опинилися у становищі, подібному до становища біженців, але залишилися під захистом свого уряду; особи, котрі, хоча й залишились в кордонах своїх країн, але були вимушені покинути місця свого постійного мешкання, або припинити звичайну економічну діяльність через те, що їхнє життя, безпека або свобода опинилися під загрозою внаслідок насильства, збройного конфлікту або внутрішнього безладдя [7, с. 314-315].
У юридичному аспекті категорія «внутрішньо переміщені особи» історично виникло як продовження та деталізація понять «біженець» та «мігрант». Біженцем стає особа, яка намагається врятуватись від обставин, що загрожують її життю, і тому залишає місце свого проживання. За твердженням І.Є. Нежибецької «мігрант – це фізична особа, яка здійснює просторове переміщення та (або) фізична особа, що тимчасово перебуває за межами населеного пункту (країни) свого місця проживання» [11, с. 36]. Загалом в Україні досліджувана категорія об’єнує спільні риси двох понять, зокрема внутрішньо переміщені особи (ВПО) – це категорія громадян України, іноземців або осіб без громадянства, котрі були змушені були покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту на частині території Донецької і Луганської областей України або окупації Автономної Республіки Крим [2; 3; 5; 6]. 
Правовий зміст внутрішньо переміщених осіб згідно з керівним принципам УВКБ ООН про переміщення осіб усередині країни, засновані на нормах міжнародного права, визначаються як люди або групи людей, які були змушені рятуватися втечею або покинути свої будинки або місця проживання, через або щоб уникнути наслідків збройного конфлікту, ситуації загального насильства, порушень правлюдини або стихійних лих, техногенних катастроф, і які не перетнули міжнародно-визнаний державний кордон країни [2; 3].
На сучасному етапі суспільно-правового розвитку позитивним зрушенням стало прийняття Закону України «Про захист прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», що довгий час перебував у статусі законопроекту і який визначає правовий статус внутрішньо переміщених осіб, встановлює економічні, соціальні та правові гарантії захисту їх правта законних інтересів на території України відповідно до Конституції України, міжнародних договорів України, а також принципів і норм міжнародного права. За даним Законом у статті 1 зазначається, що внутрішньо переміщені особи – це громадяни України, особи без громадянства або іноземці, які легально проживають на території України, які були змушені залишити свої будинки або місця звичайного проживання, зокрема, в результаті для того, щоб уникнути наслідків збройного конфлікту, окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини, стихійних або антропогенних лих, і які не перетинали межі кордону України [5].
У процесі аналізу правового змісту досліджуваної категорії слід звернути увагу на те, що і на міжнародному рівні не існує узгодженого стандарту, який регулює припинення статусу ВПО. В Україні стаття 12 Закону України про внутрішньо переміщених осіб передбачає, що людина втрачає статус внутрішньо переміщеної особи, якщо він/вона повертається до місця постійного проживання. Зазвичай, таке положення застосовують держави на тому етапі, коли довгострокові рішення щодо внутрішнього переміщення уже були реалізовані, та включали: повернення до місця проживання; місцеву інтеграцію в громаду, яка приймає переселенця; поселення в інших країнах, якщо ці рішення супроводжуються довгостроковою безпекою та захистом, компенсацією за втрачене майно, а також економічним і соціально-стійким середовищем для колишніх вимушених переселенців [8, с. 34].
Враховуючи аналіз соціально-правових підходів до категорії внутрішньо переміщені особи в Україні вважаємо за необхідне конкретизувати правовий зміст досліджуваної категорії: вимушено внутрішньо переміщені особи – це особи, або група осіб, які змушені покинути своє місце проживання в результаті ускладнення політичної, соціальної, економічної, екологічної ситуації у відповідній адміністративно-територіальній одиниці, з метою уникнення порушень прав людини, воєнного конфлікту, жорстокого поводження та потребують правового та соціального захисту держави.
Незважаючи на те, що на території незалежної України така категорія населення з’явилася вперше, держава є повністю відповідальною за створення умов за яких права внутрішньо переміщених осіб будуть захищені нарівні з правами всіх громадян, але з урахуванням особливих потреб, що виникли у результаті вимушених змін звичних умов проживання.
 
Список використаних джерел:
1. Біженці та внутрішньо переміщені особи: співвідношення понять / М.М. Сірант // Митна справа. – 2015. – № 2(2.2). – С. 154-159.
2. Внутрішньо переміщені особи / УВКБ ООН (The UN RefugeeAgency) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://unhcr.org.ua/uk/novini/novyny/ 1293-vnutrishno-peremishcheni-osobi.
3. Внутрішньо переміщені особи в Україні як проблема сьогодення / Н.І. Тищенко, Б.Ю.Піроцький // Молодий вчений. – 2014. – № 10 (13) (2). – С. 24-126.
4. До проблеми сутності поняття «внутрішньо переміщені особи»: державна політика та регіональна практика / М. І. Малиха // Грані. – 2015. – №8. – С. 6-11.
5. Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб: Закон України № 1706-VII від 20.10.2014 р.
6. Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України: Закон України №1207 – VIII від 15.04.2014 р.
7. Гудвін-Гілл Г.С. Статус біженця в міжнародному праві / Г.С. Гудвін-Гілл. – М., 1997. – 648 с.
8. Проблема визначення поняття «внутрішньо переміщені особи» в юридичній науці / К.О. Крахмальова / Збірник наукових праць / Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – К.: Юридична думка, 2000. – Вип. 67. – С. 137-145.
9. Рекомендації міжнародної науково-практичної конференції «Внутрішньо переміщені особи в Україні: реалії та можливості» // Український соціум. – 2015. – № 1. – С. 175-181.
10. Шелюк В. Соціальна міграція: етапи, функції, типи / В. Шелюк // Соціально-політичний журнал «Перспективи». – О.: 2001. – № 3 (15). – С. 45 – 50.
11. Нежибецкая И.Е. О соотношении международно-правового и внутригосударственного содержания понятия «мигрант» / И.Е. Нежибецкая // Международное публичное и частное право. – 2007. – № 2. – С. 34 –36. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
Грудень
ПнВтСрЧтПтСбНД
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031   
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція