... Таємниця успіху у тому, щоб бути готовим скористатися зі слушної нагоди, коли вона настане (Б. Шоу) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 15.12.2011 - Секція №1
Законодавство будь – якої країни своєю основною метою маючи врегулювання суспільних відносин, зобов’язане ефективно та вчасно реагувати на зміни, що у них відбуваються. Вважається, що найбільш ефективним є те законодавство, яке не просто вчасно реагує на зміни, що відбулися, а те яке у своєму розвитку випереджає відповідні суспільні відносини. Норми права, будучи першим елементом системи права, як теоретичної основи системи законодавства та її наповненням повинні відповідати основній спрямованості законодавства – ефективному врегулюванню суспільних відносин. Немалу роль у такій ситуації відіграє певний вид правових норм, виділений за критерієм об’єму правового регулювання – спеціальні норми.
З’ясування юридичної природи спеціальних норм є особливо важливим в контексті розгляду питання конкуренції спеціальної та загальної норми, оскільки форма зв’язку між ними та ознаки цього зв’язку прямо залежать від того, яке визначення надається спеціальній нормі. Існує правоположення, згідно із яким пріоритет у застосуванні надається спеціальній нормі. Причини такої усталеної практики прямо витікають із сутності та ознак спеціальних норм, про які йтиметься у даних тезах.
Як зазначає С.С. Алєксєєв: « суть полягає в тому, що у праві відбувається та посилюється «розподілення праці», в результаті якого окремі норми все більше диференціюються на виконання різних операцій, конкретизується їх зміст, і здійснюється інтеграція правового регулювання» [1, c. 52]. Саме активний розвиток суспільних відносин, який ми можемо спостерігати сьогодні, зобов’язує законодавця формально закріплювати диференціацію цих відносин, деталізуючи та уточнюючи загальні норми спеціальними.
О.Ф. Йоффе розподіляє норми на загальні, спеціальні та виключні. Загальні – застосовуються до всіх відносин певного роду. На відміну від них, спеціальні норми регулюють лише певний вид відносин даного роду. Прикладом спеціальної норми є: « норми Цивільного Кодексу щодо купівлі – продажу, бо вони можуть бути застосовані тільки щодо відносин з приводу купівлі – продажу, а не до будь – яких інших цивільних правовідносин» [2, c. 169]. Виключні норми є доповненням або до загальних, або до спеціальних норм, що встановлюють виключення із загального або спеціального правила.
Даний підхід все ж викликає певні зауваження. Вказуючи на призначення виключних норм доповнювати або загальні або спеціальні, О.Ф. Йоффе не зазначає який зв’язок буде мати місце між такими нормами та чим він буде відрізнятись від зв’язку між нормою загальною та спеціальною. Спеціальна норма, яка призвана змінити межі регулювання певного виду суспільних відносин чи спосіб такого регулювання повністю за своєю суттю може вважатись такою, що доповнює загальну норму чи встановлює із неї виключення.
На мою думку, одним із найбільш точних визначень спеціальної норми є запропоноване Н.М. Свідловим, який, вказуючи на диференціацію правового регулювання, що відбувається у всіх галузях права, зазначає, що саме ця диференціація є причиною появи спеціальних норм у даній галузі. Автор визначає їх як « правила поведінки, встановлені для зміни способу , а в інших випадках і зміни меж регулювання певного виду суспільних відносин, рід яких регулюється іншою (загальною) кримінально – правовою нормою» [3, c. 6-8]. Хоча дана дефініція сформульована у галузі кримінального права, вона повністю підходить і для визначення сутності спеціальної норми у межах теорії права загалом.
Слідуючи такому підходу можна виділити наступні ознаки спеціальних норм:
1. Їх поява є результатом спеціалізації правового регулювання, як об’єктивного процесу, внутрішньої необхідності правової системи – для досягнення найбільшої ефективності регулювання;
2. Спеціальні норми є похідними від загальних, які є у даному відношенні первинними;
3. Спеціальні норми виділяються за критерієм об’єму правового регулювання, що в свою чергу є багатоструктурним та включає в себе підстави спеціалізації правового регулювання через сферу дії норм, їх цільове призначення, порядок їх реалізації, межі дії;
4. Вони поширюються на всі сфери правовідносин. На сьогоднішній день не знайдеться галузі права, в якій не було б спеціальних норм;
5. Спеціальні норми є критерієм та основою розподілу кодексів у різних галузях права на Загальну та Особливу частини, що сприяє правильному викладу нормативного матеріалу, запобігає дублюванню;
6. Практичне застосування спеціальних норм нероздільне із розглядом конкретних правових ситуацій.
Важливим аспектом існування спеціальних норм, що характеризується системністю та вторинністю по відношенню до загальних норм є питання взаємодії та зв’язку між ними та загальними нормами. Даний зв’язок у теорії права є одним із видів конкуренції правових норм, що являє собою правове явище можливості врегулювання одного аспекту правовідносин двома або більше правовими нормами, які не наділені ознакою протилежності чи суперечності одна одній. На основі цього спеціальні норми можна розподілити на норми – доповнення, норми – виключення, особливі норми [4, c. 199].
«Норма – доповнення – це просто додаткове правило, яке встановлюється поверх, в доповнення до загального» [5, c. 51]. Така норма сприяє розвитку правового регулювання в ширину з метою досягнення повноти правового регулювання. Прикладом норми – доповнення із українського законодавства може бути п.3 ч.1 ст.41 Кодексу законів про працю України (КЗпП), який передбачає додаткові умови розірвання трудового договору з ініціативи власника, порівняно із встановленими у ст. 40 даного кодексу; це, зокрема, вчинення працівником,який виконує виховні функції аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи [6].
Спеціальні норми – виключення встановлюють винятки із загального правила, закріплюють окремі умови, які не підлягають застосуванню у сфері родових суспільних відносин. Це, наприклад ч.4 ст.66 КЗпП, яка встановлює, що на тих роботах, де через умови виробництва перерву встановити не можна, працівникові повинна бути надана можливість приймання їжі протягом робочого часу; загальною нормою є – працівники використовують час перерви на свій розсуд, на цей час вони можуть відлучатись з місця роботи [7].
Різновидом спеціальних норм, які регулюють діяльність певної категорії суб’єктів є особливі норми. Основою для їх виокремлення є коло осіб, яке передбачається гіпотезою в якості можливих учасників відповідних правовідносин [8, c. 445]. Такими будуть, на приклад, норми, що регулюють трудові відносини із співробітниками органів внутрішніх справ та іншими державними службовцями.
Підсумовуючи все вищенаведене, можна зазначити, що спеціальні норми при регламентації однорідних суспільних відносин, регулюють ті їх сторони, елементи, які складають у цих відносинах своєрідне, особливе, специфічне. Тому спеціальні норми – це загальнообов’язкові правила поведінки, які є результатом правової спеціалізації родових правовідносин з метою зміни способу або меж правового регулювання.
 
Список використаних джерел:
1. Алєксєєв С.С. Структура радянського права / С.С.Алєксєєв. – М. – 1975. – 263 с.
2. Йоффе О.С. Питання теорії права / О.С. Йоффе, М.Д. Шаргородський. – М.: Юридична література, 1961. – 381 с.
3. Свідлов Н.М. Спеціальні норми в кримінальному праві: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / Н.М. Свідлов – М., 1979. – 19 с.
4. Байтін М. Норми радянського права / [під ред. М. Байтіна]. – Саратов, 1987. – 248 с.
5. Волегов Б. Значення диференціації для вдосконалення трудового законодавства / Б.Волегов // Радянська держава і право. – 1982. - №1. – С. 51/
6.  Кодекс законів про працю України: за станом на 13.05.2011 / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08/page2
7. Кодекс законів про працю України: за станом на 13.05.2011 / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08/page3
8. Дьоготь Б.А. Класифікація норм радянського соціалістичного права по їх структурі / Б.А. Дьоготь. – Саратов. – 1979. – 480 с. {jcomments on}
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
June
MoTuWeThFrSaSu
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930   
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція