... Час проходить, але сказане слово залишається (Л. М. Толстой) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 13.04.2017 - СЕКЦІЯ №7
Відразу після поразки Української революції події селянського повстанського руху 1917-1921 рр. Київщини викликали широкий інтерес серед дослідників та самих учасників. В цьому контексті приваблювали перш за все його регіональні особливості, зокрема одного з найактивнішого повстанського краю – Київщини. Аналіз тогочасних праць дає можливість твердити, що формування джерельної бази повстанства означеного часу розпочалось водночас із розгортанням самого селянського повстанського руху. Серед них найперше – це спогади та публіцистично-пропагандистські праці. Незважаючи на досить малу ступінь науковості праць такого жанру, все ж ми не можемо залишати їх поза увагою, адже вони значною мірою є джерелом дослідження та висвітлення повстанського руху на Київщині, оціночним матеріалом селянського повстанського руху у період Української революції 1917-1921 рр. взагалі. З початком 1920-х років з’являються праці більш наукового характеру.
У цілому історико-політичні та ідеологічні обставини зумовили формування протилежних напрямів у дослідженні селянського повстанського руху в Україні 1917-1921 рр. Сучасні дослідники виділяють два: національно-державницький та марксистський (або радянський), які на їх думку сформувались вже на середину 1920-х років [1, с. 28]. Історіографічний огляд праць щодо повстанського руху селян Київщини переконує, що в цьому ж контексті розвивалося й дослідження повстанства зазначеного регіону. Щоправда, можемо говорити, що найновіші наукові праці з історії селянського повстанського руху, в тому числі й на Київщині, дають підстави виокремити новітній напрям, який базується на сучасній методології та використанні вперше введених до наукового обігу джерел і дає підстави переосмислення феномену селянського повстанського руху взагалі та формування нових, більш виважених, його оцінок.
Праці щодо селянського повстанського руху Київщини 1917-1921 рр. можемо поділити на дві групи: а) у яких йшлося про дослідження та висвітлення повстанства (простежується стан дослідження проблеми); б) у яких йшлося про саме повстанство (висвітлюється проблема). У першій групі праць умовно можемо виокремити такі підгрупи: 1) спеціальні історіографічні роботи, що конкретно стосуються висвітлення дослідження теми [2]; 2) видання у яких історіографії селянського повстанського руху Київщини приділялась увага в окремих розділах, вступах, абзацах праць у контексті історіографії повстанства України в цілому, або ж у контексті історіографії селянського повстанського руху в тому чи іншому регіоні України, чи в окремий період Української революції 1917-1921 рр. [3; 4; 5]
Оскільки селянський повстанський рух в Україні 1917-1921 рр., а згодом і в окремих її регіонах як об’єкт дослідження став розглядатися після 1991 р., то й відповідні узагальнюючі роботи з його дослідження і висвітлення стали тоді ж лише формуватися. Тому зазначена вище перша група праць з історіографії селянського повстанського руху Київщини не представлена широко і з часом дедалі більше поповнюється.
Найбільш повною на даний час роботою з висвітлення дослідження селянського повстанського руху доби Української революції є дисертаційна праця В. Щербатюка «Селянський повстанський рух в Україні 1917-1921 років: українська історіографія» [6]. В деякій мірі автор торкається й історіографії повстанського руху Київщини. Проте робить це побіжно, оскільки дане питання не було безпосереднім предметом його дослідницької роботи. 
Також привертає увагу досить вагоме дисертаційне дослідження А. Демартіно, де в контексті дослідження повстанства Середнього Подніпров’я йдеться й про селян-повстанців Київщини 1918-1920-х років [7], а в розділі першому – поданий історіографічний огляд проблеми. Однак, як на наш погляд, історіографія селянського повстанського руху в досліджуваний період дещо розпорошена, оскільки автор до уваги взяв праці не лише з історії селянського повстанства, а й публікації з історії економіки, соціальної історії і політичної історії середньодніпровського регіону.
Можемо говорити, що узагальнююча ґрунтовна праця, яка б у повній мірі висвітлювала дослідження селянського повстанського руху на Київщині відсутня. Цей процес поданий у літературі фрагментарно, часто в контексті більш ширших тем, інколи в окремі періоди Української революції [8]. Такий факт в історіографії досліджуваного нами питання є закономірним і обумовлений тим, що за логікою речей узагальнююча праця могла б виникнути лише за умови наявності в історичній науці підсумовуючого історико-правового дослідження самого селянського повстанського руху Київщини.
Другу групу праць щодо повстанства Київщини 1917-1921 рр. складають роботи, у яких йдеться безпосередньо про селянський повстанський рух (висвітлюється проблема). Процес накопичення знань з даної теми, на нашу думку, співпадає з періодизацією історіографії селянського повстанства у зазначений час в цілому. У зв’язку з цим можемо виділити три періоди: 1) 1918 – кінець 1920 років; 2) з кінця 1920-х років до 1991 року; 3) з 1991 р. й до нині. Щоправда поділ носить умовний характер, адже між закінченнями і початками періодів немає досить чіткої межі. Так, визначивши 1918 р., як час початку появи літератури щодо повстанського руху селян Київщини, рубіконом між першим і другим періодом є офіційний відхід в УСРР від національної історичної концепції. Проте цей процес був тривалим – протягом 1920-х років і повністю завершився на початку 1930-х років з утвердженням в радянській науці марксистсько-ленінської методології. Однак нам для встановлення рубежу послужило те, що радянські концептуальні підходи щодо висвітлення і дослідження повстанства Київщини (та й України в цілому) утвердились в науці вже наприкінці 1920-х років.
Початок третього періоду обумовлений, скоріш за все, більше політичними обставинами – проголошенням незалежності України та можливістю створення нових умов для розвитку історико-правової науки. Проте, не слід забувати, що й відхід від утвердженої в радянський час методології був поступовим: у перші роки незалежності ще не всі науковці змогли відразу відійти від усталених методів дослідження. Однак загальні тенденції розвитку історично-правових наук були незупинні, вони вплинули й на дослідження селянського повстанського руху. Останній згодом став розглядатися як об’єкт всебічного дослідження, а характерною рисою даного періоду стало утвердження методологічного плюралізму. Це значною мірою сприяло переходу від старої парадигми пізнання до нової. При вивченні селянсько-повстанського руху вагомого значення нині набуває застосування міждисциплінарних підходів (цивілізаційного, науково-метричного, статистичного, інформаційного та ін.), що значною мірою забезпечує пізнання його історично-правового аспекту. Водночас організація дослідження історично-правових процесів (як минулих, так і теперішніх) нині відбувається в екстремумах функціонального простору, а тому серед джерел системного розвитку найпершим постає творча самореалізація та самовдосконалення.
Отже зазначені вище підходи у дослідженні селянського повстанського руху та аналіз праць з означеної теми допомогли виокремити нові знання зі значної сукупності робіт, у яких згадується селянство як джерело українського відродження та повстанства, або ж, які тією чи іншою мірою присвячені селянам-повстанцям, селянському повстанському рухові в Україні 1917-1921 рр., зокрема й на Київщини. Такі праці почали ще з’являтися за авторством самих учасників революції – як політиків та військових, так і безпосередньо представників повстанського руху, дорадянських авторів, згодом – у дослідженнях радянських істориків та авторів з діаспори, сучасних вітчизняних науковців.
 
Список використаних джерел:
1. Щербатюк В.М. Селянський повстанський рух в Україні 1917 – 1921 років: українська історіографія: автореф. дис. … д-ра іст. наук: 07.00.06 / В.М. Щербатюк; Київський національний університет ім. Т. Шевченка. – К., 2013. – 36 с.
2. Щербатюк В.М. Селянський повстанський рух на Київщині 1917 – 1923 рр.: сучасна історіографія проблеми / В.М. Щербатюк // Укр. істор. журн. – 2010. – № 3. – С. 186-204.
3. Гамрецький Ю.М. Радянська історіографія селянського руху на Україні в 1917 р. / Ю.М. Гамрецький // Історіографічні дослідження в УРСР. – К., 1968. – Вип. 1. – С. 56-75.
4. Кучер О.О. Боротьба з внутрішньою збройною контрреволюцією на Україні в 1921 – 1923 рр. у радянській історіографії 20-х років / О.О. Кучер // Вісник Харківського університету. – № 62. – Історія. – Вип. 5. – Х.: Вид-во ХДУ ім. О.М. Горького, 1971. – C. 18-27.
5. Кучер О. Розгром збройної внутрішньої контрреволюції на Україні в 1921-1923 рр. / О.Кучер. – Х.: Вид-во Харківського ун-ту, 1971. – 172 с.
6. Щербатюк В.М. Селянський повстанський рух в Україні 1917 –1921 років: українська історіографія: дис... д-ра. іст. наук: 07.00.06 / В.М. Щербатюк; Київський національний університет ім. Т. Шевченка. – К., 2012. – 489 с.
7. Демартіно А.П. Повстанський рух в Середньому Подніпров’ї України (1918 – середина 1920-х рр.): автореф. дис. … канд. іст. наук: 07.00.01 / А.П. Демартіно; Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова. – К., 2015. – 24 с.
8. Петриченко К. До питання про селянський повстанський рух (березень 1917 – серпень 1919 рр.) в Київській губернії: поняття, періодизація, типологія, причини й витоки (тези з доповіді на конференції «Історія трудового народу» / К. Петриченко // Політономія [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://politonomia.org.ua/page/do-pytannia-pro-selianskyi-povstanskyi-rukh. – Назва з екрана. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2021
May
MoTuWeThFrSaSu
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція