...Дискусія–спосіб зміцнити опонента в його помилках (Амброз Бірс)...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 13.04.2017 - СЕКЦІЯ №7
Одним з переломних періодів ХХ століття у розвитку українського національного руху стала національно-визвольна боротьба 1917-1921 рр. Своє ставлення до подій цього періоду історії України зробив Андрій Жук (1880-1968). У буремні дні Першої світової війни він був одним із засновників Союзу визволення України, входив у склад Головної Української Ради, Загальної Української Ради, Бойової Управи Українських Січових Стрільців, був радником МЗС УНР, автором багатьох промов, статей.
По гарячих слідах на еміграції у Відні А. Жук дав оцінку подіям, процесам національно-визвольних змагань 1917-1921 рр. у великій статті «В десяту річницю відновлення державности великої України», яка займала кілька номерів «Українського прапора», який виходив у Берліні. Військові дії Першої світової війни і російська революція 1917 р. перетворила «українське питання» із внутрішніх проблем Австро-Угорської і Російської імперії у питання міжнародної ваги,  наголошував А. Жук. При цьому він визнавав, що становище українства у складі Австро-Угорщини було кращим ніж в Росії, остання вбачала в цьому загрозу в поширені «українського сепаратизму» на територію Наддніпрянської України. З початком революції 1917 р. проявляється внутрішня трагедія українства, яка на думку А.Жука, мала три основні вади – малу кількість представників української еліти, яка могла вирішувати національні питання і втрата ними зв’язку із українськими культурними і політичними традиціями. Національна несвідомість широких мас, зрусифікованість української інтелігенції, яка була в орбіті російської, конфлікт інтересів серед українства між національним і соціальним розвитком національного руху, призвели до роздвоєння «революційної енергії народу між соціальними гаслами революції та політичними гаслами українського національного визволення» [1]. Відсутність зовнішньої опори для утвердження національної держави. Українство як політичне явище вступило в революцію без певних політичних планів.
На переконання А. Жука, російська революція – це був стихійний вибух. Водночас, свідоме українство було слабке чисельно й неактивне політично, його не було помітно у суспільно-політичному житті України на початку революції. Тому революція в Україні довший час була складовою частиною загальноросійського революційного процесу. А. Жук захищав М. Грушевського і критикував його опонентів, які критично ставились до курсу голови Української Центральної Ради (далі УЦР), які «забувають про об’єктивні чинники, не узгляднюють в оцінці подій примусу незалежних обставин» [2]. Не дивлячись на боротьбу із російськими партіями, українські не змогли перемогти «за душу українського народу». Відповідно, більшовицький переворот призвів до ІІІ Універсалу. З дня його проголошення А.Жук вважав, що російська революція на Україні перетворилася на українську.
Чільне місце у політичних процесах періоду УЦР займала українська інтелігенція, яка з «стихійного вияву захованого в глибокій підсвідомості народної маси національного почуття» очолила український рух [1]. У підтвердження цієї тези А. Жук наводив цитати українських діячів (С. Петлюра, М. Грушевський), які на початку Першої світової війни підтримували Росію, а потім очолили українські національно-визвольні змагання. Водночас, А. Жук критикує за «соціальний максималізм» інтелігенцію, яка власними руками зруйнувала українську державність [3, арк. 16].
Автономістичні погляди українських діячів, які проявились у вигляді трьох універсалів були обумовлені «згодою з російською демократією». А. Жук Перший Універсал оцінював як крок вперед. Другий  як кілька кроків назад «не знаходячи в собі волі до протидіяння некорисним для української визвольної справи обставинам й до свідомого використовування взагалі сприятливої тодішньої ситуації для реалізування українських визвольних змагань» [1]. А. Жук схилявся до думки, що замість ІІІ Універсалу треба було проголошувати самостійність України. Тому що, керівники УЦР долю України пов’язували із «поступовою Росією». Весь 1917 р. він асоціював як боротьбу з самостійницькою течією в українському політикумі, але обставини «накинули їм цю самостійність». Так, він робить висновок, що українство в своїх національних стремліннях далеко відставало від об’єктивних можливостей для реалізації національних домагань.
А. Жук справедливо критикував діяльність УЦР за те, що вона гальмувала розвиток самостійницького руху, який на його думку, зароджувався в селянському середовищі і міг стати оплотом української революції. Також він скептично оцінював діяльність в УЦР політичних партій. Діяльність неукраїнських партій вважав відверто антиукраїнською. Гасла, якими оперували українські соціалісти, на переконання А. Жука, нічим фактично не відрізнялись від більшовицьких. Вихід на політичну арену більшовиків і їхню політику А. Жук аналізував з того погляду, що вони не розуміли, не бачили, недооцінювали особливостей революційних процесів, які відбувалися у провінціях Російської імперії, в яких на перше місце виходив національний аспект. Складний клубок протиріч більшовики намагались розв’язати за допомогою зброї, а це у свою чергу призвело до «заломлення революції» і втручання зовнішніх сил. А. Жук визнавав, що більшовики зробили соціальний переворот, базою якого мала стати територія колишньої Російської імперії. 
Отже, оцінюючи державотворчі процеси цього періоду А. Жук подавав їх, виходячи із суб’єктивних і об’єктивних чинників. Оцінка УЦР до більшовицького перевороту була більш поміркована, а після нього  негативною. 
 
Список використаних джерел:
1. Беволит А. [Жук А.] В десяту річницю відновлення державності великої України // Український прапор. – 1927. – 1 грудня.
2. Жук А. Чому ми втратили державу? // Новий час. – 1937. – 5 квітня.
3. Центральний державний історичний архів України, Ф. 359.  Оп. 1.  Спр. 371. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2021
May
MoTuWeThFrSaSu
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція