... Тричі вбивця той, хто вбиває думку (Р. Ролан) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 13.04.2017 - СЕКЦІЯ №3
Боргова розписка як цивільно-правова категорія має досить важливе значення у сфері зобов’язальних відносин. Тому, важливість та актуальність обраної мною теми полягає саме у тому, що питання щодо отримання певної суми грошей чи ж інших цивільних об’єктів  є досить популярним.
Окремих аспектів даної теми у своїх дослідженнях торкалися А. Домбругова, І.Лавріненко, В. Макода, Д. Шадура та інші.
Боргова розписка є однією з розповсюджених форм договору позики. Так, згідно зі ст. 1047 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України) укладення договору позики підтверджується розпискою позичальника або іншим документом, який засвідчує передання позикодавцем визначеної грошової суми або ж кількості речей. Таким чином  з одного боку виникає зобов’язання особи повернути борг (позичальник), а з іншого – право вимагати повернення даного боргу (позикодавець) [1, с. 308].  
Слід відзначити, що розписка не є договором позики, проте її наявність дає нам підстави стверджувати, що даний договір мав місце в кожному конкретному випадку.
Варто наголосити, що існує ряд вимог, які встановлюються саме для дійсності розписки як одностороннього правочину. До таких вимог належать:
1) Боргова розписка повинна бути складена письмово позичальником. Це означає, що ситуація, коли текст було набрано на комп’ютері  і особа-позичальник повинна була лише поставити підпис має неоднозначний характер, адже остання може заявити про підроблення підпису і в такому разі досить важко і майже не можливо експертам спростувати дане твердження через  недостатність самого підпису для надання точного рішення [2, с. 308-310].
2) Розписка повинна містити дані як позичальника, так і позикодавця. Сюди входять наступні компоненти: прізвище, ім’я, по батькові, адреса учасників цивільних правовідносин. Також, необхідно вказати паспортні дані та ідентифікаційний код. Останні не є обов’язковими, проте їх наявність гарантує точність у визначенні суб’єктів  укладеної розписки та, відповідно,  позначає конкретних учасників даних відносин.
При цьому, як свідчить судова практика, досить часто боргові розписки  складаються без паспортних даних і є дієвими, але якщо у даному правочині було допущено помилку(наприклад, у прізвищі або місці проживання) за різних причин – через неосвіченість, неуважність особи тощо, то досить важко довести, що це і є та сама особа, яка виступала у ролі позичальника, адже через допущену помилку суд може винести рішення про відсутність особи-позичальника або ж неправильне визначення такої особи, що врешті-решт призведе до програшу саме позикодавця.
3) Не менш важливою є наявність строку повернення боргу (зобов’язання) й дати укладення розписки. Також, розписка має містити обов’язково суму зобов’язання (остання може виражатися як у національній валюті, так і в іноземній, але у другому випадку потрібно встановити еквівалент суми іноземної валюти у національній). 
Сума зобов’язання повинна бути встановлена цифрами та прописом задля уникнення у подальшому спору щодо її неправильності (некоректності введення).
4) Останнім за порядком, але не менш значущим є підпис позичальника [2, с. 310-311].
Додатковою вимогою може бути наявність свідків даного правочину, проте остання не є обов’язковою умовою для винесення рішення суду саме через непередбаченість останньої законодавством.
Також, як зазначено у постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року,  при розгляді будь-якого договору позики, у тому числі й розписки як його форми, суди повинні виявляти правову природу даних документів у кожному окремому випадку не залежно від їх найменування та на основі результату робити правовий висновок. Зокрема, у даній справі Верховний Суд України на основі відсутності у борговій розписці зобов’язання про повернення грошових коштів відмовив у задоволенні позову особи про стягнення боргу за договором позики [3].
Таким чином, підсумовуючи вищезазначене, можна зробити висновок, що боргова розписка як одна з найрозповсюдженіших форм прояву зобов’язальних відносин перш за все, є правочином, що виступає як підтвердження встановлення певних договірних відносин, тісно пов’язаних з договором позики. Важливість даної категорії полягає у правовому забезпеченні та правовій охороні подібних відносин і характеризується  змістовно простим складом, встановленим у рамках основних процедурних моментів від  яких, у подальшому,  вирішуватиметься дійсність або ж недійсність відносин, встановлених між конкретними учасниками.
 
Список використаних джерел:
1. Цивільний кодекс України: станом на 1 вересня 2016 року. – Х.: Право, 2016. – 442 с.
2. Макода В.Е. Порядок и правила составления долговой расписки при оформлении договора займа денег. Судебная практика [Текст] / В.Е. Макода // Альманах цивилистики: сб. ст. / Киев. нац. ун-т имени Т. Шевченко, Юрид. фак-т, каф. гражд. права. – К.: Правова єдність, 2015. – Вып. 6. – с. 306-311.
3. Постанова Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року №6-1967цс15 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://goo.gl/GaNjYS
 
Науковий керівник: Бровченко Т.І., к.ю.н., асистент кафедри цивільного права №2 Національного юридичного університету ім. Я.Мудрого. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2021
May
MoTuWeThFrSaSu
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція