...Здібним заздрять, талановитим шкодять, геніальним лестять (М.Фадуль)...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 15.12.2011 - Секція №5
Для доведення своєї позиції перед судом і спростування позиції іншої сторони особи мають право користуватися правовою допомогою [1, с.84], тобто мають право на захисника чи представника.
Зіставивши права потерпілого (ст. 267 КПК України) та підсудного (ст. 263 КПК України) в судовому розгляді, наявною є ситуація, коли обсяг прав підсудного є більшим, ніж потерпілого. Підсудний має певні права, які не надані потерпілому, і зокрема це право мати захисника, право на колегіальний розгляд справи, просити суд про оголошення доказів, що є в справі.
Право потерпілого мати представника у суді не визначене навіть у ст. 49 КПК України. У даній нормі лише зазначається, що потерпілий має право під час судового розгляду особисто або через свого представника підтримувати державне обвинувачення (ч.4 ст.49 КПК України).
Звичайно реалізувати свої права сторона обвинувачення може в більшій мірі, адже на її боці виступають державні органи із значними повноваженнями. Тому стороні захисту, за висловлюванням О.В. Смирнова, надаються дещо більші права, з тим, щоб урівноважити в судочинстві наступальну могутність її офіційного супротивника [2, с.46]. Тобто, таким чином вирівнюється баланс можливостей сторін для відстоювання своєї позиції в суді.
Проте, як зазначає Л.М. Лобойко, баланс можливостей (і прав) сторін може зазнавати певних змін у ході провадження у справі [3, с.270]. Так, відповідно до ч.2 ст. 282 КПК України відмова прокурора від обвинувачення тягне за собою закриття кримінальної справи у випадку, коли потерпілий відмовився продовжувати підтримувати обвинувачення. Але ж якщо потерпілий продовжує підтримувати обвинувачення, то він залишається один на один із стороною захисту, де захисником є професійний юрист. Тому така ситуація здатна похитнути баланс можливостей сторін у суді. І навпаки, відмова потерпілого від підтримання обвинувачення за умови підтримання державного обвинувачення прокурором не впливає на баланс можливостей сторін [4, с.314].
Аналогічна ситуація має місце у випадку відмови підсудного від захисника. Тоді можливості сторони захисту для відстоювання своєї позиції порівняно з позицією сторони обвинувачення послаблюються. 
Право підсудного на захисника є диспозитивним, хоча ст. 45 КПК України передбачає випадки обов’язкової участі захисника при провадженні дізнання, досудового слідства і в розгляді кримінальної справи у суді першої інстанції.
Тому, з метою забезпечення рівності прав сторін в суді необхідно надати право потерпілому користуватися правовою допомогою в суді і включити його у зміст ст. 267 КПК України. Адже наявність у потерпілого представника має посилити його позицію, створити додаткові можливості для захисту своїх законних інтересів [4, с.57].
Подібно як право обвинуваченого, підозрюваного та підсудного мати захисника є диспозитивним, так і право потерпілого запросити в якості свого представника професійного адвоката також не завжди може бути реалізоване через відсутність матеріальних можливостей, адже потерпілими від злочинів є люди різних професій та соціальних груп, які в більшості випадків не мають юридичних знань і не можуть використати свої права. 
У Проекті КПК України № 1233 визначено право потерпілого мати представника або користуватись правовою допомогою адвоката чи іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи (п.4 ст.56), що безперечно є позитивним. Також визначено право потерпілого користуватися правовою допомогою за рахунок держави.
Проект гарантує обов’язкову участь представника потерпілого в справі за наступних умов: якщо потерпілим є неповнолітній чи особа, яка через свої психічні або фізичні вади (німий, глухий, сліпий тощо) не може самостійно реалізувати право на захист своїх законних інтересів (ч. 1 ст. 64 Проекту КПК України) [5].
КПК Республіки Молдова (ч. 4 ст. 58) визначає право постраждалої особи (КПК Республіки Молдова, поряд з поняттям “постраждалий”, використовує і поняття “потерпілий”, які дещо відрізняються між собою) від тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти особи, користуватися допомогою захисника-адвоката. У випадку, якщо особа не має коштів для оплати послуг адвоката, то він призначається державою безоплатно. Таке ж право відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 60 має й потерпілий [6].
Таким чином, право потерпілого на професійну правову допомогу при розгляді кримінальної справи у суді має бути закріплене в КПК України. У зв’язку з цим необхідно доповнити ст. 267 КПК України, а саме: “потерпілий має право на представника” Крім того, доцільно визначити випадки обов’язкової участі представника потерпілого у судочинстві та гарантувати безоплатне надання правової допомоги, якщо потерпілим від злочину є особа, яка через відсутність коштів не може запросити представника. Це усуне диспропорцію в правах сторін у судовому процесі. Варто зазначити, що з такою пропозицією повністю погоджуються 59,18 % із 98 опитуваних нами суддів, працівників прокуратури та адвокатури, а 33,67% вважають, що запропоновані нами зміни до чинного КПК України частково усунуть диспропорцію в правах сторін у судовому процесі.
Таким чином, чинний КПК України слід доповнити нормою наступного змісту: 
“Обов’язкова участь представника потерпілого
Участь представника потерпілого при провадженні кримінальної справи є обов‘язковою, якщо: 1) потерпілим є неповнолітня особа; 2) потерпілим є особа, яка через свої фізичні або психічні вади (німий, глухий, сліпий тощо) не може самостійно реалізувати свої права у процесі; 3) особа є потерпілою від тяжких та особливо тяжких злочинів; 4) потерпілим є особа, яка не володіє мовою, якою ведеться судочинство.
У випадку, якщо потерпілий не має коштів на оплату послуг представника, він призначається за рахунок держави”.
 
Список використаних джерел:
1. Куйбіда Р.О. Реформування правосуддя в Україні: стан і перспективи: [монографія] / Р.О. Куйбіда. – К.: Атіка, 2004. – 336 с.
2. Смирнов А.В. Модели уголовного процесса / А.В. Смирнов. – СПб: Наука, 2000. – 271 с.
3. Лобойко Л.М. Методи кримінально-процесуального права: [монографія] / Л.М.Лобойко – Д.: Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, 2006. – 352 с.
4. Гошовський М.І. Потерпілий у кримінальному процесі України / М.І. Гошовський, О.П.Кучинська. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 188 с.
5. Проект Кримінально-процесуального кодексу України № 1233 від 13 грудня 2007 року [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://wwwportal.rada.gov.ua:7777/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=31115.
6. Уголовно-процессуальный кодекс Республики Молдова: от 14 марта 2003 года № 122-ХУ [Электронный ресурс] // Режим доступа: http: // www. yurotdel.com / zakon / ugol-proces {jcomments on}
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
July
MoTuWeThFrSaSu
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція