... Заможні ті, хто вміє обмежувати бажання своїми можливостями (Гібер) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 05.10.2017 - СЕКЦІЯ №4
Відповідно до Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» екологічні права громадян забезпечуються участю громадських організацій та громадян у діяльності щодо охорони навколишнього природного середовища та здійсненням державного та громадського контролю за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища [1]. Інші форми участі громадськості, у тому числі щодо прийняття управлінських рішень в сфері охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки, зазначені й у міжнародних нормативних актах, що ратифіковані Україною.
Зважаючи на вищезазначене, слід виокремити наступні напрями діяльності інститутів громадянського суспільства щодо реалізації державної політики в сфері екологічної безпеки та охорони навколишнього природного середовища.
1. Діяльність громадських природоохоронних організацій. Громадські організації можуть брати участь в управлінні галуззю охорони навколишнього природного середовища та у сфері екологічної безпеки, якщо така діяльність передбачена їх статутами, зареєстрованими відповідно до законодавства України. Зокрема, громадські природоохоронні організації мають право:
– брати участь у розробці планів, програм, пов’язаних з охороною навколишнього природного середовища, розробляти і пропагувати свої екологічні програми;
– за погодженням з місцевими радами за рахунок власних коштів і добровільної трудової участі членів громадських організацій виконувати роботи по охороні та відтворенню природних ресурсів, збереженню та поліпшенню стану навколишнього природного середовища;
– брати участь у проведенні центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, перевірок виконання підприємствами, установами та організаціями природоохоронних планів і заходів;
– проводити громадську екологічну експертизу, обнародувати її результати і передавати їх органам, уповноваженим приймати рішення;
– подавати до суду позови про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в тому числі здоров'ю громадян і майну громадських організацій;
– брати участь у підготовці проектів нормативно-правових актів з екологічних питань [1].
Відповідно до положень Водного та Лісового кодексів України зазначені організації мають право:
– брати участь у проведенні центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, перевірок виконання водокористувачами водоохоронних правил і заходів та вносити пропозиції з цих питань;
– здійснювати громадський контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів;
– одержувати у встановленому порядку інформацію про стан водних об’єктів, джерела забруднення та використання вод, про плани і заходи щодо використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів [2];
– брати участь у розробці планів, програм, пов’язаних з охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів;
– вільного доступу до інформації про стан лісів та ведення господарства в них;
– вносити пропозиції щодо розроблення нормативно-правових актів з питань ведення лісового господарства та внесення змін до них [3].
Слід зазначити, що в свою чергу центральні та місцеві органи виконавчої влади, а також органи місцевого самоврядування під час розробки екологічних програм мають обов’язок залучати громадськість до їх підготовки шляхом оприлюднення проектів екологічних програм для їх вивчення громадянами, підготовки громадськістю зауважень та пропозицій щодо запропонованих проектів, проведення публічних слухань тощо [1]. 
2. Діяльність громадських інспекторів з охорони довкілля та інших громадських інспекторів у відповідних галузях суспільних відносин пов’язаних із охороною природного середовища. Громадські інспектори з охорони довкілля мають наступні права:
– спільно з працівниками органів Державної екологічної інспекції, інших державних органів брати участь у проведенні перевірок додержання підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та громадянами вимог природоохоронного законодавства, норм екологічної безпеки охорони, раціонального використання та відтворення природних ресурсів; 
– за направленням органу Державної екологічної інспекції проводити рейди та перевірки;
– складати протоколи про адміністративні правопорушення при виявленні порушень природоохоронного законодавства і подавати їх відповідному органу Державної екологічної інспекції для притягнення винних до відповідальності; 
– роз’яснювати громадянам вимоги природоохоронного законодавства та їх екологічні права [1, 4]. 
Цими інспекторами також здійснюється громадський контроль за використанням та охороною земель, використанням і охороною вод, охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів, у сфері поводження з відходами та у галузі охорони атмосферного повітря [2, 3].
За громадськими інспекторами рибоохорони чинними нормативними актами закріплені наступні повноваження:
– спільно з працівниками органів рибоохорони брати участь у проведенні перевірок дотримання вимог законодавства у галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів рибодобувними підприємствами, установами та організаціями (незалежно від форм власності), громадянами, які здійснюють вилучення водних біоресурсів;
– проводити у випадках, передбачених законом, фотографування, звукозапис, кіно- та відеозйомку як допоміжні засоби для попередження і розкриття порушень законодавства у галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів;
– роз’яснювати громадянам вимоги законодавства у галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів [5].
3. Участь індивідуальних та колективних суб’єктів у здійсненні екологічної експертизи.
Об’єктами екологічної експертизи є проекти законодавчих та інших нормативно-правових актів, документація по впровадженню нової техніки, технологій, матеріалів, речовин, продукції, генетично модифікованих організмів, реалізація яких може призвести до порушення екологічних нормативів, негативного впливу на стан навколишнього природного середовища. 
Громадська екологічна експертиза може здійснюватися в будь-якій сфері діяльності, що потребує екологічного обґрунтування, за ініціативою громадських організацій чи інших громадських формувань. Вона може здійснюватися одночасно з державною екологічною експертизою шляхом створення на добровільних засадах тимчасових або постійних еколого-експертних колективів громадських організацій чи інших громадських формувань [6]. 
Як висновки до наведеного матеріалу, можемо зазначити наступне:
1. Чинним законодавством України та міжнародно-правовими актами закріплено право інститутів громадського суспільства та окремих громадян приймати участь у формуванні політики держави в сфері екологічної безпеки та охорони навколишнього природного середовища, як необхідної її складової. Громадяни мають здійснювати відповідні права як індивідуально, так і в колективному порядку.
2. Як у складі громадських природоохоронних організацій, та і в індивідуальному порядку громадяни можуть приймати участь в обговореннях проектів нормативних актів, державних та регіональних програм з питань екологічної безпеки та охорони навколишнього природного середовища, громадській екологічній експертизі; брати участь у розгляді місцевими радами та державними органами питань, пов’язаних з використанням і охороною природних ресурсів та їх впливу на стан екологічної безпеки в державі та окремих регіонах країни.
3. Як індивідуальні суб’єкти громадяни здійснюють контроль за охороною, раціональним використанням та відтворенням природних ресурсів, станом атмосферного повітря, за дотриманням правил поводження з відходами, мають право брати участь у проведенні перевірок додержання підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та громадянами вимог природоохоронного законодавства, норм екологічної безпеки. Такі заходи вони здійснюють, зокрема, у якості громадських інспекторів з охорони довкілля та громадських інспекторів рибоохорони.

Список використаних джерел:
1. Про охорону навколишнього природного середовища [Електронний ресурс]: Закон України від 25.06.1991 № 1264-XII. – Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1264-12 (дата звернення 08.09.2017)
2. Водний кодекс України [Електронний ресурс]: Закон України від 06.06.1995 № 213/95-ВР. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80 (дата звернення 13.09.2017)
  3. Лісовий кодекс України [Електронний ресурс]: Закон України від 21.01.1994 № 3852-XII. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3852-12 (дата звернення 19.09.2017)
4. Про затвердження Положення про громадських інспекторів з охорони довкілля [Електронний ресурс]: Наказ Міністерства екології та природних ресурсів від 27.02.2002 № 88. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0276-02 (дата звернення 23.09.2017)
5. Про затвердження Положення про громадських інспекторів рибоохорони [Електронний ресурс]: Наказ Мінагрополітики України від 24.02.2012 № 83. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0401-12 (дата звернення 21.09.2017)
6. Про екологічну експертизу [Електронний ресурс]: Закон України від 09.02.1995 № 45/95-ВР. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/45/95-%D0%B2%D1%80 (дата звернення 23.09.2017) {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
Травень
ПнВтСрЧтПтСбНД
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031     
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція