... Мудрий все робить з обачністю (Латинське прислів'я) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 05.10.2017 - СЕКЦІЯ №1
Останнім часом все більшого наголосу набуває співвідношення релігійних і правових норм та їх взаємний вплив. Дослідження зазначеного питання потребує ґрунтовних наукових досліджень у зазначеній сфері. Проте, слід зазначити, що у вітчизняній науковій літературі недостатньо уваги приділяється дослідженню взаємовпливу релігійних норм і правової системи. За таких умов виникає необхідність наукового осмислення релігійних норм як складового елементу системи права. Необхідно розглядати дану проблему у двох аспектах: релігійні норми як структурні елементи правової системи у матеріальному та формальному розумінні. Тобто релігійні норми, з одного боку, виступають як фактори, що визначають зміст права, правової системи, з іншого – як форма зовнішнього виразу певних правил поведінки [1, с. 34]. Таким чином, ми можемо констатувати, що релігійні і правові норми між собою тісно пов’язані.
Водночас, розглядаючи взаємний вплив релігійних і правових норм, слід відзначити, що в історії права були цілі епохи, коли багато релігійних норм мали юридичний характер, регулювали деякі політичні, державні, цивільно-правові, процесуальні, шлюбно-сімейні та інші відносини [1, с. 35], підміняючи собою правові норми. Визначення спільних рис та відмінностей права і релігії, встановлення співвідношення цих явищ дають змогу більш докладно розглянути питання впливу релігійного чинника на процес правоутворення. Особлива увага до цього питання пояснюється необхідністю дослідження джерел і головних детермінант ґенези і функціонування правового регулятора в суспільстві [2, с. 120]. Багато хто із сучасних авторів залежно від типу праворозуміння тією чи іншою мірою визнають значення релігії у процесі формування як права в цілому, так і окремих його галузей.
Одним із проявів релігійного впливу на формування права є надання державного захисту закріпленим у священних текстах нормам. Водночас це лише пряма форма такого впливу. Секуляризація права і політики, що є реалією сьогодення (принаймні для західного світу), не означає повної та остаточної ізоляції цих явищ від релігії. Остання продовжує впливати на право за допомогою опосередкованих форм, до яких можна віднести: сприяння або гальмування ґенези нових правових норм, визначення еволюційного руху всієї правової системи та розвитку правової науки [2, с. 121].
Звертаючи увагу на становлення взаємозв’язку права і релігії, ми можемо констатувати що на стадії першовиникнення права значний (можливо, найбільший) його обсяг складають перш за все релігійні норми. Перенесені у чинне право шляхом санкціонування, вони стають офіційними, одержують захист з боку державної влади. Як історично первісний суспільний регулятор релігія своїм авторитетом закріплює певні масштаби дозволеної або небажаної для суспільства поведінки, надаючи їм характеру належного [2, с. 121].
Вже після утворення держави і системи позитивного права, остання тривалий час поповнюється нормативними конструкціями, що визріли у надрах рабинського права в іудаїзмі, канонічного або церковного права у християнстві, фіксу (мусульманського права). Ці норми разом з «правовими» блоками у сакральних текстах у літературі здобули назву «релігійне право».
Багато правил поведінки, особливо на стадії першовиникнення права, утворюються у вигляді релігійних, моральних, звичаєвих норм тощо. Останні у разі їх відповідності потребам соціального розвитку схвалюються усім суспільством та, зважаючи на характер регульованих ними відносин, потребують формалізації та охорони з боку органів публічної влади. Через це держава санкціонує дані норми, надаючи їм характеру позитивного права.
Таким чином, саме санкціонування виступає головним напрямом державної діяльності у процесі формування права, що дає змогу забезпечити дієвість права у суспільстві, його відповідність суспільним цінностям, детермінованим, зокрема, релігійними і моральними уявленнями, та потребами соціального розвитку. Відхилення ж державного санкціонування від суспільно схвалених моделей поведінки у значних обсягах, свавільна формалізація державою норм, що не сприймаються соціумом, призводять до ухвалення неправових законів та знижують регулятивні якості права.
Сфера санкціонування релігійних норм стосується переважно фундаментальних галузей права (кримінального і кримінально-процесуального, цивільного і цивільного процесуального, сімейного, частково адміністративного), активне формування яких розпочинається з виникненням первісних форм політичної влади у суспільстві.
Санкціонування релігійних норм відбувається у двох напрямах. По-перше, у правову дійсність переносяться норми, спрямовані безпосередньо на впорядкування відносин між індивідами та розв'язанні конфліктних ситуацій між ними.
Іншим напрямом санкціонування виступає перенесення у правову систему широкого спектра засад, основ, принципів, що об'єднують окремі норми в єдине ціле. Із часом обсяг санкціонування релігійних норм звужується. Сучасну секуляризовану західну традицію права майже позбавлено цього процесу.
Наступною формою релігійного впливу є підтримання або заперечення певних правових за змістом відносин. Водночас негативне ставлення релігійної доктрини до якогось виду поведінки людини може значно стримувати розвиток правового регулювання.
Ще одною формою є ідеологічний вплив релігії на правову систему. Релігійні догмати, у тому числі норми релігійної моралі, досить часто створюють світоглядні засади, що зумовлюють особливості правової і державної організації соціуму [2, с. 133-135].
Отже, ми можемо констатувати, що значення різних форм впливу релігії на правоутворення змінювалося протягом усієї історії людства. Якщо на ранніх етапах найвагомішу роль відігравала пряма форма, то в умовах сучасного секуляризованого світу здатність релігії виступати детермінантою правогенезу виявляється переважно в опосередкованих формах впливу. 
На формування права у деяких сучасних державах активно впливають різні світоглядні форми, зокрема релігійні. Причому цей вплив може проявлятися незалежно від формального місця релігії у державі. Значна кількість держав у сучасному світі визнала релігію основною державною ідеологією, а релігійне право, поряд ж державним забезпечує соціально регулюючу функцію держави. У більшості сучасних держав релігії відводиться місце морально-етичного регулятора суспільних відносин. У системі соціальних норм релігійні норми виступають як моральні приписи. Так склалося історично, що релігійні норми і правила стали джерелами і змістовним матеріалом для встановлення у державах офіційної нормативної правової регламентації. Перетворення релігійних правил у закони держави відбулося так давно, що про релігійні корені правових систем держав і зумовленості права релігійними догматами практично не говорять. Проте, і на сьогодні релігійні норми вчиняють значний вплив на формування права.

Список використаних джерел:
1. Маніліч О.В. Місце релігійних норм у правовій системі держави / О.В. Маніліч // Науковий вісник Чернівецького університету. – 2011. – Випуск 578. – С. 34-38.
2. Вовк Д.О. Право і релігія: загальнотеоретичні проблеми співвідношення: монографія / Д.О. Вовк. – Харків: Право, 2009. – 224 с.
3. Євхутич І.А. Мораль і право в системі соціальних уявлень сучасного суспільства: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01 / І.М. Євхутич. – Л., 2015. – 230 с.
4. Церковне (канонічне) право: підручник / В.І. Лубський, Є.А. Харьковщенко, М.В.Лубська, Т.Г. Горбаченко. – К.: «Центр учбової літератури», 2014. – 640 с.
5. Карась А.Г. Роль релігійних цінностей у процесі формування права / А.Г. Карась // Часопис Київського університету права. – 2010. - № 4. – С. 58-62.
6. Маніліч О.В. Співвідношення права та релігії як специфічних чинників соціально-нормативного регулювання суспільних відносин / О.В. Маніліч // Право і суспільство. – 2012. - № 6. – С. 20-26. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
Грудень
ПнВтСрЧтПтСбНД
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031   
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція