... Коли суть справи обміркована заздалегіть, слова приходять самі собою (Гроцій) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 05.10.2017 - СЕКЦІЯ №4
Актуальність наукового дослідження правового регулювання банкрутства державних підприємств в Україні та розробки пропозицій щодо внесення змін до чинного законодавства у даній сфері обумовлюється декількома чинниками:
1) набранням 19.01.2013 чинності нової редакції Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та приведення відповідно до цього Закону підзаконних нормативно – правових актів, в тому числі, що регулюють питання банкрутства державних підприємств;
2) необхідністю аналізу причин неоднакового застосування норм права в аналогічних спорах у справі про банкрутство та упорядкування судової практики вирішення спорів між учасниками провадження у справі про банкрутство;
3) позитивними змінами у динаміці застосування судами України, в тому числі, і господарськими, прогресивних положень Рішень Європейського Суду з прав людини у майнових спорах фізичних та юридичних осіб проти держав;
4) необхідністю подолання невиправданого затягування судового провадження у справах про банкрутство, що іноді затягується на роки та десятиріччя, та зменшення витрат на його проведення. Так, відповідно до даних, зібраних за методологією рейтингу Doing Business, серед усіх компонентів рейтингу в Україні найгірший стан справ з врегулюванням процедури неплатоспроможності, середня тривалість процедури банкрутства підприємства, описаного методологією рейтингу, складає 2,9 років (для порівняння, у розвинених країнах- членах ОЕСР – 1,7 роки), а її вартість – 42% від вартості майна боржника (9% для країн-членів ОЕСР). Вітчизняна процедура банкрутства забезпечує повернення кредиторові – 8,3%. За цим показником Україна ділить з Камбоджею 161-162 місце серед 165 країн, у яких існує судова процедура банкрутства [1];
5) невиправданістю, на думку авторів, декриміналізації Законом України від 15 листопада 2011 року №4025-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гуманізації відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності» таких складів злочинів, як приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконні дії у разі банкрутства та фіктивне банкрутство; соціальна та економічна обумовленість криміналізації зазначених діянь [2];
6) важливістю забезпечення впливу Держави на економіку шляхом збереження та примноження за органами державної влади не лише адміністративних, а й ринкових методів регулювання економічної сфери, одним із найважливіших інструментів чого є відновлення платоспроможності фінансово нестійких державних підприємств.
За таких обставин слід визначити ієрархію джерел правового регулювання банкрутства державних підприємств.
1. Міжнародно – правові договори, до яких належать загальні (Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, Міжнародний пакт ООН про економічні, соціальні та культурні права, Міжнародний пакт про громадянські та політичні права), галузеві (Конвенція країн СНД про правову допомогу і правові стосунки у цивільних, сімейних і кримінальних справах, Договір між Україною та Корейською Народно-Демократичною Республікою про правову допомогу в цивільних та кримінальних справах) та спеціальні (зокрема, Європейська конвенція про деякі міжнародні аспекти банкрутства (Стамбул, 5 червня 1990 року)  не підписана та не ратифікована Україною, Директива 2001/17/ЄС про реорганізацію та ліквідацію страхових організацій, Директива 80/987 про наближення законодавства держав – членів ЄС у сфері захисту прав працівників у разі неспроможності їх роботодавця, Типовий Закон ЮНСІТРАЛ (Комісія ООН з права міжнародної торгівлі) “Про транскордонну неспроможність” від 15 грудня 1997 року, Регламентом Ради (ЄС) «Про провадження у справах про неплатоспроможність» від 29 травня 2000 року № 1346/2000 та інші) [3].
2. Закони України. До законодавчих актів, що регулюють досліджувану сферу правовідносин, належать Конституція України, Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Господарський процесуальний кодекс України, Закон України «Про міжнародне приватне право», Закон України «Про міжнародні договори України», Закон України «Про управління об’єктами державної власності», Закон України «Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі».
Однак, спеціальним законодавчим актом, що регулює провадження у справах про банкрутство є виключно Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», частиною 1 статті 2 якого встановлено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України [4].
Саме тому господарські суди, приймаючи рішення у справах про банкрутство, майже не здійснюють посилання на норми Господарського кодексу України, а керуються виключно нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
3. Підзаконні нормативно-правові акти. До таких нормативно-правових актів можна віднести Постанови КМУ № 38 від 30 січня 2013 року "Про затвердження Порядку погодження умов і порядку проведення санації державних підприємств до порушення провадження у справі про банкрутство за рахунок небюджетних джерел фінансування", №339 від 15 травня 2013 року «Про реалізацію статті 85 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», №244 від 01 квітня 2013 року «Про затвердження Порядку відчуження у процедурі санації майна боржника шляхом заміщення активів», накази Міністерств та органів управління майном боржника про затвердження порядку погодження планів санації, мирових угод, переліків ліквідаційної маси, порядок вибору організатора аукціону та проведення прилюдних торгів та інші нормативно-правові акти.
4. Рішення Європейського суду з прав людини. Згідно з частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. 
5. Постанови Верховного Суду України. За приписами частини 3 статті 82 ГПК України при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу. 
6. Правотворчість Вищого господарського суду України. На цей час правове регулювання досліджуваної теми фактично здійснюється, зокрема, Постановою ВГСУ від 17.12.2013 № 15 «Про затвердження Положення про порядок проведення санації до порушення провадження у справі про банкрутство», що прийнята відповідно до статей 5, 6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та яка встановлює порядок та умови досудової санації, що суперечить зазначеним нормам Закону, однак є обов’язковими в силу безпосередніх вказівок цих же норм, а також Постановою ВГСУ від 14.07.2016 №8 «Про затвердження нової редакції Положення про автоматизовану систему з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство», яка прийнята відповідно до частини 1 статті 114 Закону та додатково погоджена із Міністерством юстиції, що виконує повноваження державного органу з питань банкрутства [4]. 
7. Судова практика господарських судів апеляційної та касаційної інстанцій: інформаційні листи, узагальнення, роз’яснення, постанови Пленуму, судові рішення в аналогічних справах. На жаль науковці, що займаються дослідженням проблематики правового регулювання банкрутства в Україні, як правило, не виділяють судову практику судів вищих інстанцій як джерело права. Однак, суди, будучи заінтересованими в тому, щоб винесене ними рішення було залишене без змін судами вищих інстанцій, досить часто підсилюють свою правову позицію посиланням на інформаційні листи, узагальнення, роз’яснення, постанови Пленуму та постанови Вищого господарського суду України, а іноді, – і на постанови апеляційних судів за відсутності сформованої практики ВГСУ з певного питання. 

Список використаних джерел:
1. Малюська Д. Довго, дорого, неефективно: процедура банкрутства у сучасних реаліях України [Електронний ресурс] – Режим доступу до статті: http://brdo.com.ua/analytics/dovgo-dorogo-neefektyvno-protsedura-bankrutstva-u-suchasnyh-realiyah-ukrayiny/.
2. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гуманізації відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності: Закон України від 15 листопада 2011 р. №4025-VI // Офіційний вісник України. – 2011. – №98 – Ст. 3570.
3. Ніколаєв І. Транскордонне банкрутство – реакція на глобалізацію економічних процесів [Електронний ресурс] – Режим доступу до статті: http://commerciallaw.com.ua/attachments/article/255/2013-02FINAL.pdf.
4. Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»: Закон України від 22 грудня 2011 р. № 4212-VI // Офіційний вісник України. – 2012. – №5 – Ст. 164. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
Травень
ПнВтСрЧтПтСбНД
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031     
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція