Науково-практична Інтернет-конференція 07.12.2017 - СЕКЦІЯ №5 |
Враховуючи складний характер розвитку корупційних процесів, для боротьби з ними необхідна узгоджена і злагоджена діяльність усіх державних інститутів. Більш того, боротьба з проявами корупції має проводитися в усіх напрямках: від удосконалення законодавства і діяльності правоохоронної і судової систем до створення чіткої і єдиної негативної соціально-громадської позиції по відношенню до корупції серед громадян.
У зв'язку з цим боротьбі з діями корупційного характеру у нашій країні приділяється не просто підвищена, а пріоритетна увага. Зарахування боротьби з корупцією до числа пріоритетних завдань розвитку нашої держави пояснюється не тільки постійним впровадженням нових заходів з підвищення ефективності протидії цьому негативному явищу, прийняттям нових нормативно-правових документів, що регламентують діяльність у зазначеній сфері, а також внесенням численних поправок у вже існуюче законодавство. Однак крім перерахованих вище заходів, які здійснюються в Україні по протистоянню і викорененню корупції, для комплексного та всебічного підходу до вирішення даної проблеми необхідно враховувати безумовно, досвід зарубіжних країн.
Нами неодноразово зверталась увага на необхідність розширення переліку корупційних злочинів визначених у Примітці до ст. 45 КК України.
Так, відповідно до вказаної Примітки, корупційними злочинами відповідно до КК України вважаються злочини, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також злочини, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 цього Кодексу.
На даний час нами обґрунтовано запропоновано розширити вказаний перелік ст. 209 КК України, включивши її до Примітки, як корупційний злочин, за умови вчинення його шляхом зловживання службовим становищем [1 с. 224].
Відповідно до ст. 209 КК України, відповідальність за вказаною статтею настає за вчинення фінансових операцій та інших угод з грошовими коштами та іншим майном, здобутих завідомо злочинним шляхом, а також використання зазначених коштів та іншого майна для здійснення підприємницької або іншої господарської діяльності, а також створення організованих груп в Україні чи за її межами для легалізації (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих завідомо злочинним шляхом [4].
Висновок про необхідність включення зазначеної норми до переліку корупційних злочинів отримано на підставі аналізу ратифікованих Україною Конвенцій та прагнення до запровадження міжнародних стандартів у національне законодавство.
А саме: Кримінальна конвенція про боротьбу з корупцією 1999 року [2] у ст. 13 «Відмивання доходів, отриманих від злочинів, пов'язаних із корупцією» та Конвенція Організації Об'єднаних Націй проти корупції 2003 року [3] у ст. 23 «Відмивання доходів, здобутих злочинним шляхом» відносить національну норму передбачену ст. 209 КК України до корупційних злочинів.
Чому й досі вітчизняний законодавець обходить у переліку корупційних злочинів у примітці ст. 45 КК України саме цю статтю нам невідомо.
Список використаних джерел:
1. Спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності за корупційні злочини: монографія / А.В. Боровик. – Луцьк: СПД Ж.В. Гадяк, друкарня «Волиньполіграф», 2017. – 248 с.
2. Конвенція Організації Об'єднаних Націй проти корупції від 31 жов. 2003 р., ратифікованої Законом № 251-V (251-16) від 18.10.2006 р., ВВР, 2006. – № 50. – ст. 496. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: // http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_c16
3. Кримінальна конвенція Ради Європи про боротьбу з корупцією від 27 січ. 1999 р., ратифікована із заявою Законом № 252-V (252-16) від 18.10.2006, ВВР, 2006. – № 50. – ст. 497. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: // http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_101
4. Кримінальний кодекс України від 05 квіт. 2001 р. № 2341-III. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 {jcomments on}
< Попередня | Наступна > |
---|