... Таємниця успіху у тому, щоб бути готовим скористатися зі слушної нагоди, коли вона настане (Б. Шоу) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 15.12.2011 - Секція №3
Конституція України закріплює інститут прав та свобод людини і громадянина , якому належить центральне місце. В Основному Законі майже третину норм становлять права, свободи та обов’язки людини і громадянина. Саме з цим було пов’язано прискорення передбачення особистих немайнових відносин й у сфері цивільно-правового регулювання.
Цивільним кодексом України передбачено закріплення особистих немайнових прав фізичних осіб, визначено їх сутність, предмет, зміст, гарантії та засоби захисту. Звичайно, дане нормативне регулювання особистого немайнового права на рівні цивільного законодавства істотно вплинуло на процес удосконалення його норм та приведення у відповідність із міжнародними стандартами. 
Відповідно до ст.34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Одночасно, Основний Закон України проголошує, що саме праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь або ділову репутацію[1]. 
Також, окрім правових норм Цивільного кодексу України щодо захисту прав честі, гідності та ділової репутації, істотно розширився порядок захисту зазначених прав законами «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» [3] та «Про телебачення і радіомовлення» [4]. Слід зазначити, що у них закріплено право на спростування неправдивої інформації та відповідь як способи захисту честі, гідності й ділової репутації, а також детально регульовано порядок такого спростування. 
Також, важливим є те, що у постанові Пленуму Верховного Суду України вiд 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи,а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» детально роз’яснено порядок застосування судами норм чинного законодавства щодо правового захисту честі, гідності та ділової репутації [5]. 
У доктрині цивільного права поняття честь і гідність - це важливі духовні нематеріальні блага, втілені у самій особі громадянина або юридичної особи. 
Найбільш вагомий внесок у дослідження питань цивільно-правового захисту честі, гідності та ділової репутації зробили відомі спеціалісти у цій галузі, а саме: А.Л. Анісімов, О.М.Ерделевський, Л.О. Красавчикова, М.М. Малеїна, В.П. Паліюк, Р.О. Стефанчук, С.І. Шимон та ін. 
Честь – це певна соціальна оцінка громадянина або юридичної особи, яка визначається вчинками, виробничою діяльністю та поглядами конкретної особи в контексті норм суспільного життя. 
Гідність – це самооцінка особою своїх ділових, моральних та інших соціальних якостей. Існують певні об'єктивні критерії при визначенні честі і гідності, які підлягають оцінці на предмет и порушення чи не порушення.
Право на недоторканність гідності та честі полягає у забороні здійснювати будь-які дії, якими можуть бути порушені ці особисті немайнові права. Здебільшого честь та гідність можуть порушуватися шляхом поширення недостовірної інформації. При цьому неважливо, яким способом здійснюється поширення інформації (усним, письмовим, за допомогою творів мистецтва, міміки, жестів та інших усталених дій, за допомогою ЗМІ, електронних комунікацій тощо). Основним є те, щоб ця інформація стосувалася певної особи, була викладена недостовірно та порушувала її особисті немайнові права [6].
Ділова репутація – суспільна категорія, дуже близька до честі і гідності. Право на недоторканність ділової репутації означає повноваження вимагати недоторканності ділової репутації, яке полягає у забороні здійснювати будь-які дії, якими може бути порушене це особисте немайнове благо. Здебільшого право на недоторканність ділової репутації фізичної особи може порушуватися шляхом поширення недостовірної інформації, наприклад шляхом недобросовісної реклами, порушенням вимог про законодавства про захист економічної конкуренції тощо. 
Як і у випадку недоторканності гідності та честі, основною вимогою до цієї інформації є те, щоб вона стосувалася певної особи, була викладена недостовірно та порушувала право на ділову репутацію фізичної особи [7, с. 311].
Право на захист гідності, честі та ділової репутації здійснюється відповідно до вимог Гл. 3 та статей 275-280 ЦК [2]. Слід зазначити, що основним способом захисту при цьому законодавець визначає судовий.
Зміст цивільно-правового захисту честі, гідності та ділової репутації становлять правовідносини, за яких морально потерпіла сторона наділяється правом вимагати через суд спростування відомостей, які порочать її честь, гідність та ділову репутацію, а друга сторона, яка такі відомості поширила, зобов’язана дати спростування, якщо не доведе, що відомості відповідають дійсності. 
Необхідно зазначити, що позов про спростування відомостей, що порочать честь і гідність, може бути пред’явлений особою, про яку поширено такі відомості, а також її близькими родичами, якщо відомості прямо чи посередньо їх порочать. Заінтересована особа має право на судовий захист у зазначеному порядку й у разі поширення таких відомостей щодо члена її сім’ї або іншого родича, який помер. Така можливість базується на положенні ч. 4 ст. 32 Конституції, відповідно до якого кожен вправі вимагати в судовому порядку спростування недостовірної інформації, що порочить честь і гідність членів його сім’ї [1].
Засобом захисту честі і гідності та ділової репутації фізичної або юридичної особи є спростування відомостей, які їх порочать, або відповідь на них. На думку автора, розгляд справ про захист честі й гідності надає широкі можливості для підвищення культури спілкування між людьми та глибшого з’ясування причин, за яких відбувається часте поширення недостовірної інформації та приниження людської гідності. 
Під поняттям «спростування» розуміється доведення неправильності, помилковості, хибності будь-чиїх тверджень, переконань або їх заперечення. Відповідно до норм Цивільного кодексу України, спростування має відбуватись, як правило, у формі, ідентичній поширенню інформації, а коли це неможливо чи недоцільно, – в адекватній чи іншій формі, з урахуванням того, що воно повинно бути ефективним.
Крім того, спростування обов’язково має бути проведено або підписано особою, яка поширила неправдиву інформацію і цим порушила особисті немайнові права фізичної особи. Якщо таких положень не було дотримано, то є підстави для застосування інших способів захисту – відповіді на дану недостовірну інформацію,тобто висловлювання своєї думки. 
Також, важливим є те, що спростування недостовірної інформації виділяють як спеціальний спосіб захисту особистих немайнових прав фізичної особи. Тому, правознавці зазначають, що спростування має застосовуватись незалежно від того, була в діях заподіювача вина чи ні. 
Іншим спеціальним способом захисту фізичної особи в разі порушення її особистих немайнових прав поширенням про неї та (або) членів її сім’ї недостовірної інформації є право на відповідь. Слід зазначити, що існує важлива відмінність між поняттями «спростування» та «відповідь». 
Вона полягає у тому, що спростування, по суті, є добровільним визнанням факту поширення такої інформації. Тому, в такому випадку фізична особа, права якої порушено, наділяється правом вимагати відшкодування збитків та компенсацію моральної шкоди, тоді як відповідь таких правових наслідків за собою не передбачає. 
Також, схожим до права на відповідь є і право на власне тлумачення обставин справи, яке є наслідком конституційного права на свободу думки, свободу слова та вільне вираження своїх поглядів і переконань. Але, дане право зовсім не передбачає відмову від негативної поширеної інформації, і тому, воно реалізується лише тоді, коли поширена інформаціє є достовірною, але фізична особа хотіла б пояснити певні мотиви своєї поведінки.
Таким чином, можна дійти до висновку, що цивільно-правовий захист честі, гідності та ділової репутації набуває все більшого поширення серед інших способів захисту особистих немайнових прав. Теоретиками, юристами та науковцями все частіше тлумачаться поняття честі, гідності та ділової репутації. На сьогодні існує безліч тлумачень та думок з приводу зазначених понять, але усі вони збігаються до того, що завжди необхідний інститут захисту даного особистого немайнового права.
Адже людина завжди буде в оточенні суспільності, праці, громадської оцінки її індивідуальних та професійних якостей, які можуть бути порушені або негативно оцінені. Тому, Конституцією України та цивільним законодавством і передбачено правовий захист честі, гідності та ділової репутації, що у майбутньому буде набувати ще більшого поширення та шляхів його реалізації. 
 
Список використаних джерел:
1. Конституція України № 254к/96-ВР від 28.06.1996 р. // Відомості Верховної Ради України – 1996 р. – №30 – Ст.141/
2. Цивільний кодекс України № 435-ІV від 16.01.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40-44 – ст. 356.
3. Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» № 2782. – ХІІ від 16.11.1993. // Відомості Верховної Ради України. – 1993р. – №1. – Ст.1.
4. Закон України «Про телебачення та радіомовлення» № 3759-XII вiд 21.12.1993 // Відомості Верховної Ради України. – 1994 р. – № 10 – Ст.43.
5. Постанова Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи,а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 вiд 27.02.2009 //Вісник Верховного суду України/ – 2009p. – № 3 – Ст. 7. 
6. Шевченко Я.М. Цивільне право України: академічний курс: Підручник: у 2-х томах / за заг. ред. Я.М.Шевченко. – Вид. 2-ге, доп. і перероб. – К.: Видавничий дім «Ін Юре», 2006.
7.  Шевченко Я.М. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар: У 2 ч. / За ред. Я.М. Шевченко. – К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. – Ч.1. – 692 с. {jcomments lock}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2021
January
MoTuWeThFrSaSu
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція