... Розум полягає не лише в знанні, але й у вмінні застосовувати ці знання (Аристотель) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 15.12.2011 - Секція №6
Сьогодні актуальним є пошук та запровадження нових підходів у сфері управління правоохоронних органів, побудови їх якісно нової моделі відповідно до стандартів, принципів і норм, що вироблені світовою спільнотою. Важливе теоретичне та практичне значення на цьому шляху має досвід правоохоронних органів інших країн світу. Тому метою даної роботи є вивчення досвіду організації і діяльності правоохоронних органів такої провідної країни світу як Франція. 
Актуальність роботи полягає у тому, що зарубіжними країнами сьогодні накопичено значний досвід щодо підготовки кадрів для поліцейських служб. Організація діяльності по забезпеченню правопорядку, громадської безпеки, боротьби зі злочинністю у всіх її проявах у кожній країні має свою специфіку й особливості. Варто зазначити, що функції міністерств внутрішніх справ у більшості зарубіжних країн є значно ширшими, ніж у МВС України. Так, зокрема МВС Франції, Італії, Іспанії, Португалії, Нідерландів, Бельгії крім управління поліцією здійснюють контроль за діяльністю органів місцевого самоврядування, займаються питаннями, пов’язаними зі стосунками між державою та церквою, соціальним забезпеченням, діяльністю державних архівів, громадських благодійних організацій [1, с. 101-103]. 
Досить доречно буде зупинитися на особливостях діяльності поліції Франції. Адже поліцейська система Франції відноситься до однієї з найстаріших систем Європи. Крім того, Франція – країна, що належить до континентальної правової сім’ї, як і наша держава. 
У Франції історично склалася централізована система поліцейського управління. Сучасна поліцейська система Франції являє собою складний апарат з власною структурою, що покликаний захищати інтереси адміністрації. Структурно вищевказаний апарат складається з таких підрозділів: національна поліція, муніципальна поліція, жандармерія. 
Потрібно також наголосити на тому, що всі поліцейські сили країни об’єднані в межах національної поліції, що керується генеральною дирекцією поліції МВС Франції. У період мирного існування держави жандармерія перебуває в оперативному підпорядкуванні МВС [4, с. 96-98].
Стосовно Міністерства внутрішніх справ Франції слід також сказати про те, що Міністр внутрішніх справ призначається Президентом республіки і є одним із провідних членів уряду. У складі МВС Франції діють: генеральна дирекція Національної поліції; генеральна дирекція місцевих колективів; дирекція громадської безпеки; дирекція регламентації та права; центральна дирекція управління; дирекція особового складу й навчальних закладів поліції; дирекція технічних служб. 
Генеральній дирекції Національної поліції Франції підпорядковані й керують своїми підрозділами на місцях: центральна дирекція судової поліції; центральна дирекція міської поліції; центральна дирекція загальної інформованості; дирекція нагляду за територією; центральна служба республіканської безпеки; служба міжнародного технічного співробітництва поліції; служба повітряної поліції та охорони кордонів; служба офіційних поїздок і безпеки високих посадових осіб.
Контрольні та організаційно-штабні функції поряд з центральною дирекцією управління виконує Генеральна інспекція Національної поліції. 
За призначенням розрізняють дві основні системи поліції: адміністративну і судову (кримінальну). Цей поділ чимось нагадує блок міліції громадської безпеки й міліцію карного блоку в МВС України. Адміністративна поліція займається попередженням правопорушень і виконує інші профілактичні функції. Судова ( кримінальна) поліція займається розкриттям злочинів, виявленням обставин їх скоєння, розшуком, затриманням злочинців і передачею звинувачених судовим органам. Розслідування більшості злочинів здійснює судова поліція, офіцери котрої мають право на проведення самостійного попереднього розслідування. Посадові особи, які входять до складу французької судової поліції, поділяються на три категорії: офіцери судової поліції; агенти судової поліції; посадові особи й агенти, котрі вповноважені законом на виконання деяких функцій судової поліції. 
Досить значні повноваження офіцери судової поліції мають під час проведення розслідування стосовно так званих явних злочинів безпосередньо після їх скоєння, а агенти та інші посадові особи – на проведення лише окремих процесуальних дій. Важливим елементом системи національних поліцейських органів Франції є муніципальна поліція. Історично вона включала до свого складу муніципальну та сільську поліції. Проте визначення «муніципальна поліція» набуває сьогодні нового аспекту. У невеликих і середніх населених пунктах, а також у великих містах, співіснує одночасно персонал національної та муніципальної поліції [2, с. 135-137].
Реформа початку 80-х років внесла суттєві зміни не лише до правового статусу та організації місцевого самоврядування, але й до місцевої поліції. Йдеться насамперед про ведення нового інституту комісарів Республіки, який прийшов на зміну традиційному для Франції інститутові префектів. 
Нинішню компетенцію поліції визначено Законом Франції № 81-82 від 02.02.1981 р. «Про посилення безпеки і захисту свободи особи». Цей закон значно розширив підслідність кримінальних справ органам поліції за рахунок скорочення підслідності кримінальних справ судді. У 90-х роках минулого століття у Франції прийнято і ряд інших законодавчих актів, які значно посилюють роль поліції в житті суспільства [3, с. 334-335].
Зокрема, розрізняють посади Комісара республіки, який є представником уряду та здійснює нагляд за діяльністю місцевих органів влади в регіонах та департаментах , а також комісара поліції, що діє як представник держави, і в цій якості зобов’язаний вживати всіх необхідних заходів для забезпечення публічного порядку (громадська безпека, спокій, санітарія). 
Комісар Республіки здійснює свої повноваження в поліцейській сфері або за допомогою регламентації, або за допомогою дозвільних чи заборонних юридичних актів. Він розпоряджається здебільшого особовим складом поліції, що підпорядковується МВС та здійснює свою діяльність у межах департаменту. Для виконання поліцейських завдань і функцій комісар Республіки має у своєму розпорядженні такі служби: службу загальної інформації, якою керує начальник департаментської служби; служби національної поліції, якими керує департаментський начальник міської поліції. Хоча республіканські роти безпеки підпорядковуються Міністрові внутрішніх справ, котрий ухвалює рішення про їх використання в непередбачених випадках, проте комісар Республіки може залучити Республіканські роти безпеки, дислоковані в його департаменті, до виконання заходів щодо охорони громадського порядку.
Ще однією ланкою судової системи є муніципальна поліція. До повноважень якої входить забезпечення належного порядку, громадської безпеки, спокій і санітарія. Кодекс комун передбачає обов’язок муніципальної поліції попереджувати, запобігати й надавати необхідну допомогу при аваріях та лихах, пов’язаних із пожежами.
До системи муніципальної поліції входять: 1) поліція руху (для цієї поліції, котра забезпечує безпеку й безперервність дорожнього руху,  встановлюється компетенція залежно від категорії і територіального розташування доріг); 2) поліція видовищ (забезпечує безпеку громадян і правопорядок під час проведення видовищних заходів – концертів, виставок, конкурсів, шоу тощо); 3) поліція споруд, що перебувають під загрозою руйнування (її основним завданням є втручання з метою попередження небезпеки в разі, якщо споруда, котра перебуває під загрозою руйнування, розташована поблизу дороги або площі й загрожує перехожим та особам, які перебувають у самій споруді); 4) поліція попередження пожеж. 
Отже, на підставі викладеного, можна зробити висновок, що система правоохоронних органів Франції є досить розгалуженою. Систематизація знань складових цієї системи надасть можливість більш професійно, повно та ефективно розв’язати завдання, які ставляться перед її органами. До того вивчення досвіду розвитку поліцейських підрозділів країн Європи, зокрема Франції, може бути корисним для України як держави, яка прагне мати міліцію європейського зразка. Однак не слід забувати, що кожна з поліцейських систем має свою індивідуальну історію розвитку та свою специфіку. Тому одним із основних завдань, яке слід поставити перед Міністерством внутрішніх справ України, – це вдосконалення органів внутрішніх справ з урахуванням позитивного досвіду поліцейської діяльності провідних країн Європи. 
 
Список використаних джерел:
1. Герасимов А.П. Местное самоуправление и местная полиция во Франции / А.П.Герасимов. – М., 1992. – 125 с.
2. Губанов А.В. Полиция зарубежных стран. Организационно-правовые основы, стратегия и тактика деятельности / А.В. Губанов. – М.: МАЭП, 1999. – 286 с. 
3. Білоконь М.В. Державне управління у сфері охорони громадського порядку: монографія / М.В. Білоконь. – Х.: НУВС, 2004. – 700 с. 
4. Передерій О.С. Міністерство внутрішніх справ як головний орган управління поліцією у Франції, Німеччині, Польщі (загальнотеоретичний аспект) / О.С. Передерій // Державне управління та місцеве самоврядування: Тези VII Міжнар. наук. конгресу, 29-30 березня 2007 р. – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2007. – С. 96-98. {jcomments on}
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
Серпень
ПнВтСрЧтПтСбНД
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031    
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція