...Здібним заздрять, талановитим шкодять, геніальним лестять (М.Фадуль)...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 15.12.2011 - Секція №5
Найбільш актуальною проблемою глобалізації світового фінансового ринку є боротьба з легалізацією доходів, отриманих злочинним шляхом. Точкою відліку в боротьбі світового співтовариства з цим явищем можна вважати 1988 рік, коли Організація Об'єднаних Націй (ООН) розробила Конвенцію "Про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин", яка зобов'язала країни, що її підписали, боротися з відмиванням доходів, отриманих від торгівлі наркотиками. 
Сьогодні діяльність злочинних організацій пов'язана не тільки з акумулюванням доходів від незаконного обігу наркотиків, а й з інших серйозних національних і міжнародних злочинів та іншими способами значного підриву економіки. Створення ефективноїі всеохоплюючої глобальної мережі протидії "відмиванню" грошей заважає злочинцям спокійно переносити свою діяльність з однієї країни до іншої і ховатися від сил протидії. Відсутність у країн власних систем захисту зводить нанівець зусилля сусідніх країн, які мають таку систему.
Поняття «Легалізація доходів, отриманих незаконним шляхом» тотожне з поняттям «Відмивання грошей». Це конверсія або "очищення" майна, яка бере початок від серйозного злочину з метою приховання джерела його походження. Безпосереднім джерелом одержання «брудних» коштів є тіньова економіка як сукупність неврахованих і протиправних видів економічної діяльності. Вона включає три сегменти: 
– «неофіційну» («неформальну», «сіру»);
– «підпільну» («кримінальну», «чорну»);
– фіктивну економіку [1].
Згідно КК ст.209 України легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, визначається як «вчинення фінансової операції чи укладення угоди з коштами або іншим майном, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчинення дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, а так само набуття, володіння або використання коштів чи іншого майна, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів». Важливі механізми протидії отриманню незаконних доходів містить і прийнятий у травні 2002 р. Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг». На посилення правової основи протидії відмиванню брудних грошей працює і Закон України «Про банки і банківську діяльність». В Україні створений і постійно діє Координаційний комітет з боротьби з організованою злочинністю і корупцією. До його компетенції, крім зазначених у самій назві завдань, входить також боротьба з відмиванням брудних грошей [2, с. 565].
Щодо каналів походження «брудних» грошей, то у світовій практиці виділяють такі основні генератори грошових потоків:
– організовані злочинні угруповання, яким необхідно легалізувати кошти, отримані внаслідок торгівлі наркотичними речовинами, а також внаслідок здійснення іншої злочинної діяльності;
– терористичні угруповання, які використовують систему відмивання "брудних" грошей для отримання коштів на закупівлю зброї та техніки для ведення військових дій;
– так звані корумповані чиновники, що отримують "брудні" гроші у формі хабарів, коштів з державних соціальних фондів, а також привласнених позик міжнародних фінансових інституцій, отриманих у рамках фінансової допомоги [1].
Вказана діяльність є вкрай небезпечною для суспільства та держави адже легалізаця доходів, є для злочинців способом отримання стабільно високого прибутку, втягуванням нових комерсантів у тіньову економіку, а також є засобом маскування, приховування вчинених раніше злочинів.
Вирішення проблеми боротьби з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом, ускладнюється тим, що у відмиванні грошей, отриманих незаконним шляхом, беруть участь не лише наркоділки й невідомі банки у «бананових республіках», а й всесвітньо відомі банки розвинених країн, які стають інструментами легалізації «брудних коштів» для кримінальних кіл [3, с.33-34].
Розслідування злочинів, пов'язаних з легалізацією незаконних доходів і корупцією, є дуже складним, бо ці злочини, як правило, багатоепізодні. Крім того, до вчинення цих злочинів залучається велика кількість людей, здійснюються численні фінансові операції, покликані приховати первісне джерело і походження «брудних» грошових коштів. Це вимагає від працівників, які провадять розслідування, високого професіоналізму при здійсненні слідчих дій і глибоких знань у сфері діяльності кредитно-фінансових установ [4].
Легалізація (відмивання) доходів, одержаних незаконним шляхом включає три етапи: розміщення, розшарування, інтеграція (рис.1).
За підрахунками експертів 55 % українського валового внутрішнього продукту виробляється в тіні, при цьому гроші через бюджет не спрямовуються на соціальні потреби: підтримку вчителів, медиків, пенсіонерів, армії. У країнах Балтії, наприклад, 43 % ВВП розподіляється через бюджет, у Польщі — 49 %, а в Україні через публічні фінанси розподіляється лише 23—29 % внутрішнього валового продукту [5]. За оцінками ДПС в Україні щорічно відмивається 4 млрд. дол. США. Це свідчить про те, що організовані злочинні угрупування завжди мали за мету збагачення, отримання прибутку. В умовах поширення тіньової економіки відмивання доходів, отриманих незаконним шляхом, давно вже стало загальнодержавною проблемою і потребує вирішення саме на загальнодержавному рівні [6].
Рис. 1. Етапи "відмивання грошей" у фінансово-кредитній системі держави [7].
Процес відмивання грошових коштів в Україні максимально спрощений і має такі причини:
1) недосконале чинне законодавство дозволяє, наприклад, за допомогою приватизації переводити великі суми готівки в активи;
2) змішування понять офшорної зони та офшорної країни;
3) відсутність законодавчо закріпленого переліку офшорних зон;
4) неможливість здійснення контролю за міжнародними трансакціями;
5) можливість відкриття та функціонування в Україні анонімних валютних рахунків [8, с. 95-99].
Ці причини призводять до значної тінізації економічного обороту. Недостатність державних зусиль щодо її подолання призводять до викривлення принципів громадянського суспільства, формують негативний імідж України у світі, стримують надходження в країну іноземних інвестицій, не сприяють налагодженню торговельно-економічних стосунків українських підприємств із зарубіжними партнерами, стримують євроінтеграційні зусилля України. Все це об’єктивно зумовлює здійснення активних дій щодо детінізації економіки. 
Отже, головним завданням боротьби з «відмиванням доходів» є детінізація економіки: 
– істотне зниження рівня тінізації шляхом створення сприятливих умов щодо залучення тіньових капіталів до легальної економіки та примноження національного багатства; 
– виведення на "світло" тіньових капіталів сприятиме суттєвому збільшенню національного інвестиційного потенціалу, матиме значний позитивний ефект для бюджетної сфери, слугуватиме зміцненню довгострокової стабільності та зорієнтованості національної економіки на розвиток і зростання, сприятиме забезпеченню економічної безпеки держави; 
– створення сприятливого економічного середовища і поширення правової культури [9];
– гармонізація суспільних відносин на основі усунення суперечностей економічної моделі, які порушують паритетність розвитку окремих сфер і сегментів ринку, пригнічують інтереси суб’єктів господарювання.
Реалізація зазначених та інших заходів щодо запобігання та протидії легалізації (відмивання) коштів, одержаних незаконним шляхом не лише сприятиме формуванню повноцінного ринкового середовища, розвитку економіки, легалізації капіталу, процесу демократизації економіки і суспільства в цілому, а й забезпеченню відродження та ефективного розвитку вітчизняного підприємництва.
 
Список використаних джерел:
1. Боринець С. Я. Міжнародні фінанси: [підручник] / С.Я. Боринець – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2006. – 494 с.
2. Кримінальний кодекс України : науково-практичний коментар / Ю.В. Баулін, В.І.Борисов, С.Б. Гавриш та ін.; за заг. ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – 1196 с.
3. Діденко С.В. Кримінально-правові ознаки легалізації відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом / С.В. Діденко // Вісник Запорізького юридичного інситуту. – Запоріжжя, 2009 – С. 32 – 39. 
4. Організаційні та правові проблеми боротьби з корупцією [Електронний ресурс]: матеріали круглого столу, м. Харків, 05.06.1998 р., – Харків, 1998 – С. 76 – Режим доступу : http://www.pravo.vuzlib.net/book_z1390_page_10.html
5. Безвершенко О.О. Протидія відмиванню доходів одержаних злочинним шляхом / О.О.Безвершенко, О.В. Шпирук // Збірник нормативно-правових актів міжнародних документів. – К., 2003. – С. 145–151.
6. Колісник М.К. Легалізація доходів, отриманих злочинним шляхом, і методи боротьби з нею на світовому фінансовому ринку / М.К. Колісник // Науковий вісник Національного лісотехнічного університету України. – Львів: НЛТУУ, 2005. – Вип. 15.5. – 416 с.
7. Бондарєва М. Відмивання грошей: міжнародні кримінально-правові аспекти проблеми / М. Бондарєва // Право України – 1999. – №1. – С. 95–99.
8. Директива Європейського Економічного Союзу (ЄЕС) "Про запобігання використання фінансової системи для цілей відмивання грошей" (91/308/ЄЕС) // Офіційний Вісник Європейських Співтовариств – 1991. – №L 166/83, 28 червня.
9. Особливості та шляхи детінізації еономіки України [Електронний ресурс]: круглий стіл.– [”Особливості та шляхи детінізації економіки України”], (27 березня 2007 року в Національному інституті стратегічних досліджень) – Режим доступу: http://old.niss.gov.ua/book/tyn_ekon/11.htm {jcomments lock}
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
July
MoTuWeThFrSaSu
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція