... Коментарі вільні, але факти священні (Ч. Скотт) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 15.12.2011 - Секція №5
Корупція являє собою небезпечне суспільне явище для будь-якої держави. Метою діяльності представників владних структур, світового співтовариства, міжнародних організацій є встановлення причин та умов розповсюдження корупції, вироблення ефективних і адекватних заходів протидії цьому явищу.
Узагальнення напрацювань вчених і практиків у сфері протидії корупції дозволяє визначити основними умовами ефективної протидії корупції: функціонування на державному рівні спеціалізованого антикорупційного органу; встановлення адміністративної, кримінальної та іншої відповідальності за корупційні правопорушення; механізми залучення інститутів громадянського суспільства до заходів запобігання та корупції; впровадження етичних норм для державних службовців у публічній сфері; забезпечення високої заробітної плати державних службовців порівняно з іншими верствами населення; політична воля уряду з проведення відповідних реформ.
Виходячи з особливостей криміногенної обстановки, суспільно-економічних умов існування та розвитку держави, рівня усвідомлення та якості політичної волі й впроваджуваних заходів владою протидія корупції в кожній окремій державі реалізується за такими напрямами:
– загально-соціальне та спеціально кримінологічне запобігання корупційним проявам;
– виявлення, попередження, припинення, розслідування і розкриття корупційних правопорушень;
– відновлення порушених в результаті корупційних правопорушень прав і свобод людини і громадянина, інтересів фізичних та юридичних осіб.
Ефективна протидія корупції можлива за умови існування та функціонування відповідної системи забезпечення цієї діяльності. Остання включає комплекс узгоджених і взаємопов’язаних заходів кадрового, інформаційно-аналітичного, науково-методичного, просвітницького, матеріально-технічного тат іншого характеру, спрямованих на належну реалізацію стратегічних і тактичних завдань у сфері протидії корупції [1, с. 219].
Національною антикорупційною стратегією на 2011–2015 роки, схваленою Указом Президента України від 21 жовтня 2011 року №1001/2011 визначений один з основних напрямів протидії корупції – забезпечення доброчесності на державній службі та службі в органах місцевого самоврядування. По-перше, це системне вдосконалення державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, зокрема, в частині процедури конкурсного добору кандидатів (механізму визначення переможця), розстановки кадрів, проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування. По-друге, визначення на законодавчому рівні засад етичної поведінки осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та механізму врегулювання конфлікту інтересів в їх діяльності, що мають базуватися на положеннях Модельного кодексу поведінки державних службовців країн Ради Європи та враховувати інші міжнародно-правові стандарти в цій сфері.
Удосконалення антикорупційної діяльності полягає у таких напрямах:
1) активізація впровадження міжнародних стандартів у сфері відповідальності за корупційні правопорушення;
2) забезпечення системного підходу до запобігання та протидії корупції, концептуальної обґрунтованості антикорупційному законодавству, що виключить наявність у ньому прогалин і колізій, а відтак усунення протиріч та узгодження концептуальних основ діяльності суб’єктів протидії корупції;
3) усунення недоліків у процедурі притягнення до відповідальності за корупційні діяння, зокрема дисбалансу можливостей щодо доказування у справах про корупційні правопорушення між органами досудового слідства та особами, які підозрюються в корупції;
4) наявність єдиної системи ведення міжвідомчої статистики щодо діяльності судових та правоохоронних органів у сфері протидії корупції.
Актуальною залишається проблема координації та контролю за діяльністю правоохоронних та інших державних органів запобігання і протидії корупції та інституційного забезпечення цього процесу. Йдеться про необхідність створення державного антикорупційного органу, відповідального за формування та реалізацію державної політики запобігання та протидії корупції в Україні. Тимчасово ці функції здійснює Міністерство юстиції України. 
Тобто, створення дієвої системи запобігання корупції, розроблення комплексних заходів для протидії цьому явищу, виявлення та усунення причин і умов корупції, координація зусиль правоохоронних органів та інститутів громадянського суспільства у подоланні корупції є одним із пріоритетів держави.
Визначаючи перспективи подальших досліджень, ми зосередимо науковий інтерес на аналізі підходів до розв’язання проблеми координації і контролю дій органів виконавчої влади у сфері запобігання і протидії корупції.
Крім цього, як уявляється, покращенню антикорупційної діяльності сприятимуть: 
– визначення на законодавчому рівні логічної організаційної структури органів протидії корупції з чітким розподілом їх функцій та повноважень;
– застосування у діяльності правоохоронних органів комплексного підходу до організації роботи, глибокого аналізу криміногенної ситуації у відповідних державних органах і галузях господарства при виробленні стратегічних завдань та тактики проведення антикорупційних заходів;
– запровадження на законодавчому рівні системи стимулювання громадян, які сприяють правоохоронним органам у виявленні організованих злочинних угруповань і корупціонерів;
– активізація кримінологічних досліджень структурних елементів організованої злочинності i корупції, закономірностей їх функціонування i використання злочинцями, що дозволить формувати кримінологічні характеристики цих видів злочинної діяльності в цілому та її окремих видів, розробка на цій основі відповідних методичних рекомендацій щодо розкриття та розслідування злочинної діяльності.
 
Список використаних джерел:
1. Мельник М.І. Корупція – корозія влади ( соціальна сутність, тенденції та наслідки, заходи протидії): [монографія]. / М.І. Мельник/ – К., 2004. – 400 с.
2. Ущаповський В.Ф. Протидія організованій злочинності: теоретичні та соціально-правові проблеми: [монографія] / В.Ф.Ущаповський. – К.: Державний науково-дослідний інститут МВС України, 2009. – 532 с.
3. Даньшин І.М. Організована злочинність та її запобігання / І.М. Даньшин // Кримінологія: Загальна та Особлива частини: підручник / За ред. В.В. Голіни. – 2-ге вид., переробл. та допов. – Х., 2009. – Розд. 24. – С. 238-245.
4. Тіщенко В.В. Теоретичні і практичні основи методики розслідування злочинів: [монографія] / В.В. Тіщенко. – Одеська національна юридична академія. – О.: Фенікс, 2007. – 260 с.
5. Закалюк А.П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: У 3 книгах / А.П.Закалюк. – К.: Видавничий дім «Ін Юре», 2007. Кн. 2: Кримінологічна характеристика та запобігання вчиненню окремих видів злочинів. – 712 с. {jcomments lock}
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
January
MoTuWeThFrSaSu
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція