... Розум полягає не лише в знанні, але й у вмінні застосовувати ці знання (Аристотель) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 24.02.2012 - Секція №1
Визначення поняття «світогляду», розуміння його місця і ролі при дослідженні правової культури має велике теоретичне і практичне значення, з огляду хоча б на те, що з такої позиції (як визначального фактора правової культури) воно ще не розглядалося. 
Проблеми світогляду, як відомо, є предметом вивчення одночасно ряду наук (філософії, історії, психології, педагогіки та інших). Термін «світогляд» може вживатися в значенні вчення, погляду, філософського переконання, вірування, уявлення про систему знань, про духовний і матеріальний світ та їх співвідношення [1, с. 19]. Але найбільш поширеним і загальновідомим є розуміння світогляду як системи найзагальніших поглядів (оцінок), понять, уявлень та принципів людини про навколишній світ та своє місце в цьому світі; а також її життєві позиції, програми поведінки та діяльності. Світогляд не є сукупністю всіх отриманих людством знань про природу і суспільство. До світогляду відносяться, перш за все, основні теоретичні принципи підходу до явищ природи і суспільного життя, методи їх пізнання і цілеспрямованої зміни.
Світогляд є системою з особливою внутрішньою структурою. Виділяють такі основні компоненти світогляду: пізнавальний, ціннісно-нормативний, емоційно-вольовий і практичний, які безпосередньо пов'язані зі знаннями про світ і людину, життєвими цінностями та ідеалами, механізмами прийняття рішень і цілями, індивідуальною та суспільною практикою [2, с. 14-15]. Особливості формування світогляду безпосередньо пов'язані з розвитком цих компонентів.
Очевидно, що світогляд не є вродженою особливістю. Критерії формування світогляду необхідно пов’язувати зі зрілістю компонентів світогляду: пізнавальний (глибина знань, аналіз нових явищ), ціннісно-нормативний (наявність ієрархії цінностей, ідеали), емоційно-вольової (вольові якості) і практичний (готовність втілювати свої ідеали і реалізовувати цілі на практиці) [2, с. 20]. 
Характеризуючи систему факторів формування світогляду, станемо на позицію Буканова О.В., який розподілив усі фактори на природні (об’єктивні - фізіологічні, географічні; суб’єктивні – стан здоров’я, вік) та соціальні (об’єктивні – історія, тип соціальності, рівень технологічного розвитку, ідеологія, релігія, рівень культури, етнологічні чинники; суб’єктивні – внутрішній світ людини, життєвий досвід, особисті смаки та вподобання, соціальна активність особи). Хоча такий перелік факторів впливу на світогляд можна і продовжити, але така авторська систематизація досить вичерпна. При цьому, вищезгаданий автор наголошує, що на сьогодні основну роль відіграють соціальні фактори, оскільки природні мали свій вплив ще при формуванні людини як біологічного виду [3]. Ми притримуємось тієї ж позиції, що соціальні фактори є найбільш вагомими при формуванні як світогляду, так і правової культури. 
При вивченні світогляду в цілому, так і світогляду молоді, необхідно виходити з того, що суспільство вже наділене певними соціально-історичними даними, які безпосередньо впливають на формування світогляду молоді. При цьому, відзначається, що для світогляду та свідомості українців більш характерним є емоційний характер («філософія серця», щирість, а не формальний розум), гуманізм і антропоцентризм. Українському суспільству притаманна і ціла низка інша особливих рис, які носять радше негативний характер: комплекс «меншовартості», сконцентрованість на внутрішніх переживаннях, поєднані із замкненістю та недовірою, настороженим ставленням людини до оточення, стиль притаєного існування з життєвою філософією «моя хата скраю, нічого не знаю» (індивідуалізм); влада впродовж історично-тривалого часу поєднувалось із насильством, що призвело до ворожого ставлення суспільства вже до будь-якої влади [4, с. 71-77]. 
На нашу думку, такі особливості світогляду українців визначають «рамки» формування правосвідомості та правової культури. Наприклад, індивідуалізм у світогляді, напряму веде до низького рівня правосвідомості та правової культури (як-от неповідомлення державних органів про вчинення кимось правопорушення), а гуманізм, навпаки, і в рамках правової культури та правосвідомості ставить найвищою цінністю людину, тим самим обумовлюючи підвищення рівня правової культури. 
Світогляд шкільної молоді однозначно має спільні корені із світоглядом дорослих. Але також наділений рядом особливостей. Так, українському суспільству притаманна патерналістська орієнтація стосовно виховання дитини, коли батькам надається майже повна свобода впливу на дитину (на відміну від західного більш ліберального ставлення до дорослішання і виховання неповнолітнього). У той же час, відбувається адаптація західноєвропейської системи цінностей, наділення неповнолітнього більшою свободою, що безперечно має вплив на формування світогляду, правосвідомості та правової культури. Ідеологічні протиріччя автономістського та патерналістського ставлення до виховання дітей (які зокрема мали яскраво-забарвлений характер при обговоренні запровадження системи ювенальної юстиції) з одного боку розділяють суспільство, в той час, коли необхідна консолідація. Але з іншого боку, саме в суперечці народжується істина, і лише практичне перевірення на власному досвіді (як батьків, так і дітей) дозволяє сформувати вірну систему виховання та ставлення до дітей. Крім того, дуже часто західні ідеї у суспільстві асоціюються з матеріальними благами, а не з особистими правами та свободами людини (чи дитини). Схоже перекручення відбувається і стосовно дітей, наділення підлітка ширшими правами відразу асоціюються з перетворенням власної дитини у Павлика Морозова, який буде доносити на батьків, а держава відбиратиме дітей у батьків. При цьому, батьки безпосередньо впливають і на підлітків, виховуючи в останніх авторитаризм. 
     Світогляд підлітка формується як результат різноманітних факторів реального буття підлітка. На початковому етапі розвитку дитини, їй досить часто притаманні ілюзії та фантазії стосовно оточуючого її світу. І таким чином, як зазначається, підліток знаходиться перед необхідністю співвіднести цей зовнішній світ із своїм внутрішнім світом, образ оточуючого світу з образом власного «Я». Це вимагає, перш за все, пошуку місця цього «Я» в дійсному світі, тобто активної суб'єктивності у співвідношенні різних поглядів на буття. Зовнішній або оточуючий світ постає перед підлітком світом об'єктивних, незалежних від нього умов буття, внутрішній – світом особистісних переживань, зміни почуттів, динамічної напруженості індивідуальної свідомості. Формування уявлень про себе, про власну персону на підлітковому етапі соціалізації відбувається, принаймні, на двох рівнях – самовідчуття та поведінкових установок. При чому на рівні самовідчуття підлітком переживається цінність власної персони, а у площині поведінкових стереотипів, установок особисте «Я» сприймається як частина найближчого соціального оточення, тобто підліткового субкультурного середовища, однолітків, що переймаються аналогічними, подібними переживаннями [5, с. 68]. 
У зв’язку із такими особливостями формування дитячого світогляду, надзвичайно важливо на цьому етапі забезпечити підлітка реальними можливостями поповнити свій досвід належними життєвими установками, правильно розставити акценти на соціальні цінності. 
На жаль, основні соціальні інституції такі як сім'я, школа, що мають найбільший можливий вплив на дитину (як по часових рамках, який підліток проводить у школі та сім'ї, так і по авторитетності впливу), не приділяють належної уваги саме формування ціннісних орієнтацій та поведінкових стереотипів, що дозволило би сформувати адекватне світосприйняття та відповідно правову культуру молодої особи. Однією із причин недостатнього впливу на дитину школи та сім'ї є також постійні зміни у суспільстві, його розвиток, що веде до відмінності між ціннісними орієнтирами і поведінкою різних поколінь. Крім того, досить часто просто не приділяється достатня увага фундаментальним речам (формування світогляду), а більшою мірою школа та родинне оточення молодої особи зосереджується на поточних, побутових чи інших рутинних проблемах дитини, тим самим применшуючи важливість для підлітка основоположних духовних понять, загальнолюдських цінностей та буттєвих уявлень про світ, його походження. Вважається, що дитина ще недостатньо сформована для таких «філософствувань». Сприймаючи навколишній світ, дитина дуже швидко перестає оцінювати його як незмінну для неї данність і задається рядом питань. Відсутність відповідей серед найближчого для підлітка кола людей, яке могло би сформувати належну позицію, може привести до заміщення такої інформації власними домислами або сторонніми ненадійними джерелами (пошук в мережі Інтернет, телебачення). А характер останніх часто ставить смисложиттєвою ідеєю не пошук загальнолюдських цінностей і духовних ідеалів, а вузько прагматичні матеріальні цілі та мотивації.
 
Список використаних джерел:
1. Хусайнов А.К. Формирование мировоззрения молодежи в условиях демократизации общества: дисс. ... канд. политич. наук: 23.00.02 / А.К. Хусайнов. Душанбе, 2007. – 169 c.
2. Савин С.К. Формирование мировоззрения молодежи Российской Федерации в современных условиях: дис. ... канд. филос. наук: 09.00.11 / С.К. Савин. – М., 2006. – 138 с.
3. Буканова О.В. Фактори формування світоглядних орієнтацій людини: український контекст / Буканова О.В. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zgia.zp.ua/gazeta/visnik_37_12.pdf
4. Скуратівський А.В. Формування та розвиток правової культури в українському суспільстві ( філософсько-правовий аналіз): дис... канд. юрид. наук: 12.00.12 / А.В.Скуратівський. – К., 2004. – 213 с.
5. Цвіркун В.М. Формування світоглядних установок особи підліткового віку: дис. канд. філос. наук: 09.00.04 / В.М.Цвіркун. – К., 2001. – 173 с. {jcomments on}
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2021
December
MoTuWeThFrSaSu
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція