... Не помиляється тільки той, хто нічого не робить (В. І. Ленін) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 24.02.2012 - Секція №1
Питання про правову систему заслуговує на особливу увагу, адже її структура на сьогоднішній день до кінця не визначена. В юридичній літературі немає єдності думок щодо того, які елементи слід відносити до внутрішньої будови цієї соціальної системи. Приведення структури правової системи до єдиної, чітко визначеної в елементному відношенні, є запорукою розвитку не тільки правових явищ в державі, а й соціальних відносин в ній взагалі.
За результатами аналізу думок різних вчених варто зробити висновок, що сьогодні не існує єдиного розуміння «правової системи». Вивчивши зазначене питання варто зауважити, що більшість авторів все ж таки об’єднуються навколо мети функціонування правової системи як першоджерела: забезпечення правопорядку, регулювання, охорони та захисту суспільних відносин. Відмінність думок різних авторів щодо тлумачення поняття «правова система», в більшості випадків можна знайти у площині структурних елементів, які обумовлюють існування і забезпечують функціонування правової системи у своїй нерозривній єдності та взаємодії одне з одним. Мається на увазі те, що кожен автор по-своєму трактує структуру правової системи, і має свою суб’єктивну точку зору її елементного складу. 
Так, наприклад, О.Ф. Скакун до елементів правової системи відносить суб’єктів права, правові норми та принципи, правореалізацію, правозастосування, правовідносини, правомірну поведінку, юридичну практику, праворозуміння, правові ідеї, концепції, правову свідомість, правову культуру, зв’язки між названими елементами, що визначають результат їх взаємодії – законність, правопорядок [1, с. 253].
В.П. Синюков визначає правову систему як соціальну організацію, яка містить основні компоненти національної правової культури. Серед елементів автор виділяє: регіональну та місцеву правову інфраструктуру, систему та підсистему нагляду, контролю, профілактики правопорушень, правового інформування та правових комунікацій, юридичну освіту, підготовку та перепідготовку кадрів, відтворення та збереження правової ідеології (НДІ, центри, фонди, культурні спільності тощо) [2, с. 165].
Відповідно до поглядів Н.В. Вітрука та В.В. Лазарєва, до правої системи відносяться правові процеси та стани, матеріальні та процесуальні правові відносини, матеріально-правові акти та акти процедурно-процесуального характеру [3, с. 142].
Ю.О. Тихомиров до правової системи відносить такі елементи: 1) цілі та принципи правого регулювання; 2) основні види правових актів та їх об’єднання; 3) системоутворюючі зв’язки, що забезпечують взаємодію всіх елементів та цілісність системи. Через деякий проміжок часу він висунув думку про те, що при розумінні правової дійсності необхідно розглядати два явища: правову систему, що склалася історично, та систему законодавства, що є продуктом національної діяльності, форм виразу нормативного матеріалу [4, с. 33].
На думку В.Д. Попкова треба не просто визначати необхідні компоненти, а звернувши увагу на структуру правової системи, встановити взаємний вплив одне на одного. Автор вважає, що в роботах російських вчених структура правової системи характеризується трьома групами правових явищ: 1) юридичними нормами, принципами та інститутами, які утворюють нормативну сторону; 2) сукупність правових установ, які складають організаційну сторону; 3) сукупністю правових поглядів, уявлень, ідей, які охоплюються соціально-культурною стороною [5, с. 158].
І.В. Петеліна виділяє такі елементи правової системи: 1) право (система норм); 2)законодавство (як форма виразу норм); 3) правові установи, що здійснюють правову політику держави; 4) судова та інша юридична практика; 5) механізм правового регулювання; 6)правореалізаційний процес (акти застосування й тлумачення права); 7) права, свободи та обов’язки громадян (суб’єктивне право); 8) система правовідносин; 9) законність та правопорядок; 10) правова ідеологія (правосвідомість, юридичні доктрини, правова культура); 11) суб’єкти права (індивідуальні та колективні); 12) систематизуючи зв’язки; 13) інші правові явища (юридична відповідальність, правовий статус тощо), що утворюють «інфраструктуру» правової системи [6, с. 16].
На думку Л.А. Луць не всі правові явища можуть бути елементами правової системи. Вона критично ставиться до того, що нерідко у юридичній літературі, визначаючи елементний склад правової системи, автор не намагається пояснити свою думку, чому саме вони, який генезис їх появи у цій системі. Автор наполягає на тому, що кожний із елементів є не тільки носієм мінімальних властивостей правової системи, але й відрізняється від інших елементів. Реальними елементами правової системи є суб’єкти права (фізичні та юридичні особи, держава, соціальні спільноти) [5, с. 172].
Вони є носіями прав та обов’язків, мають визначені правові статуси у суспільстві, що базуються на їх фактичних соціальних статусах.
Аналіз вищенаведених структурних елементів дозволяє класифікувати зазначені структурні елементи на "постійні" та "змінні", а не, наприклад, статичні та динамічні, до якої звертається чимало науковців. Говорячи "постійні", варто розуміти ті компоненти, наявність яких у структурі правової системи розглядається як явища, які завжди мають місце і складають своєрідну основу правової системи. В той час, як поняття "статичні" передбачає так звану "нерухому модель". Насправді ж, ті самі система права, система законодавства не є нерухомими елементами, навпаки, це ті об’єкти, які постійно змінюються в залежності від подій, що відбуваються у суспільному житті країни. Тому, на нашу думку, більш коректнішим буде використання цих правових явищ у контексті "постійно діючих елементів правової системи". Щодо "змінних елементів", то вони об’єднують своєрідні процеси. В цьому плані асоціація "змінних" та "динамічних" елементів є виправданою, а тому і розуміння їх сутності подібне. 
У зв’язку з цим до постійних елементів належатиме: система права, система законодавства, правові принципи, правова культура, правова свідомість, юридичні установи, юридична техніка, юридичні терміни, правова політика, суб’єкти права. До змінних елементів – правотворчість, правореалізація, юридична практика, правовідносини. 
 
Список використаних джерел:
1. Скакун О.Ф. Теорія держави і права. Енциклопедичний курс / О.Ф.Скакун. – Х., 2006. – 387 с.
2. Синюков В.Н. Российская правовая система: введение в общую теорію / В.Н. Синюков. – Саратов: Полиграфист, 1994. – 494 с.
3. Витрук Н.В. Критика и библиография: рецензия на книгу "Правовая система социализма. Функционирование и развитие" Кн. 2 / Н.В. Витрук, В.В. Лазарев; Отв. ред. А.М.Васильев. – М., 1987 // Советское государство и право. – 1988. – № 9. – С. 141-142.
4. Тихомиров Ю.А. Правовая система развитого социалистического общества / Ю.А.Тихомиров // Советское государство и право. – 1979. – № 7. – С. 31-40.
5. Луць Л.А. Європейські міждержавні правові системи: загальнотеоретична характеристика: Дис... д-ра юрид. наук: 12.00.01 / Л.А. Луць. – К., 2005. – 443 с.
6. Петелина И.В. Теоретические проблемы Российской правовой системы: Автореф. дисс. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 / И.В. Петелина. – Саратов, 1996. – 28 с. {jcomments lock}
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2021
December
MoTuWeThFrSaSu
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція