... Успіх вимірюється не тим наскільки високо ви вилізли, а тим, скільки ви з собою принесли (У.Роуз) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 24.02.2012 - Секція №3
Проблематикою даного дослідження є правові аспекти нормативно-правового забезпечення правопорядку у організаційно-трудових правовідносинах за чинним законодавством України про працю. Вищевикладе обумовлюється тим, що національне трудове законодавство стоїть на порозі прийняття нового Трудового кодексу України, адже нагальні потреби вимагають упорядкування нормативно-правового забезпечення з атрибутами ринкової економіки. Іншою ознакою проблематики є спрямованість нормативно-правових актів на захист трудових прав, що в результаті буде сприяти більш ефективному регулюванню суспільних відносин у даній сфері.
Конституція України закріпила, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці (ст. 43) [1]. Проголошений у відповідних положеннях конституційного припису зазначений обов'язок полягає у законодавчому закріпленні правових норм, що визначають умови та порядок реалізації конституційного права громадян на належні, безпечні і здорові умови праці, юридичні засоби охорони та засоби захисту у випадку порушення останнього. Потрібно зазначити, що організаційно-трудові відносини знаходяться у щільному правовому зв’язку з обов’язками дотримуватися дисципліни праці, технологічної дисципліни, вимог з охорони праці, тощо (п.11 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку від 20 липня 1984 р.) [2].
Правове регулювання суспільних відносин, котре здійснюється шляхом прийняття відповідних юридичних норм, які знаходять свій вираз у формі державних актів органів законодавчої влади, актів вищих органів державного управління (уповноважених видавати акти у межах своєї компетенції) та актів управління підприємств, установ та організацій, за погодженням із первинною профспілковою організацією або трудовими колективами, актів застосування чинного законодавства про працю України.
О.Ф. Скакун визнає, що нормативно-правовий акт – офіційний акт волевиявлення (рішення) уповноважених суб'єктів права, який встановлює (змінює, відміняє) правові норми з метою регулювання суспільних відносин. Нормативно-правовий акт виконує дві рівновеликі функції: функцію юридичного джерела права; функцію форми права, тобто є способом існування й виявлення норм права [3, с. 312].
Нормативно-правові акти як форми виразу права, у нашому випаду, перебувають у прямій залежності від ступеня визначення суспільних відносин, галузі права та компетенції відповідного органу, котрий здійснює правотворчість, тощо.
Одним із аспектів є те, що серед наукових концепцій теорії права відсутня єдина точка зору щодо визначення суті, властивостей, якостей та ознак нормативно-правового акту. Так, на думку В.С. Нерсесянца, поняття «нормативно-правові акти» охоплює широкий комплекс актів правотворчості, прийнятих органами законодавчої, виконавчої, а іноді й судової влади. Нормативно – правовими актами, називаються тому, що містять норми права. По суті дане поняття є синонімом поняття «законодавство» у широкому значенні. Це основне джерело права у країнах романо-германського правового сімейства [4, с. 272].
Правове регулювання суспільних відносин у галузі трудового права, що здійснюється за допомогою великої кількості актів державних органів, компетентних приймати нормативно-правові акти, в ідеалі, призводити до того, що останні повинні знаходитися між собою у постійному прямому зв'язку і не суперечити один одному. 
На сьогодні нормативно-правові акти у сфері забезпечення організаційно-трудових правовідносин чітко розмежовані за юридичною силою та утворюють складний структурний ряд – 1) Кодекс законів про працю України; 2) Закони України; 3) укази Президента України; 4) постанови Кабінету Міністрів України; 5) нормативно-правові акти профільного Міністерства соціальної політики, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, 6) акти місцевих державних адміністрацій; 7) акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування; 8) локальні нормативно-правові акти, 9) міжнародно-правові документи, тощо.
Кодексом законів про працю України, законами України, локальними нормативно-правовими актами регулюються окремі питання організаційно-трудових правовідносин. Так, профільний Закон України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 р. визначає охорону праці як систему правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров’я і працездатності людини у процесі праці. Державна політика у галузі охорони праці, яка встановлена ст. 4 Закону України базується на численних принципах, серед яких можна виділити – пріоритет життя і здоров’я працівників по відношенню до результатів виробничої діяльності підприємства, повної відповідальності власника за створення безпечних і нешкідливих умов праці [5].
Правотворчі органи у сфері нормативного забезпечення організаційно-трудових відносин, стоять перед складною проблемою – вимогою прийняття нормативно-правових приписів, які б вносили нову складову у правове регулювання тематики нашого дослідження та нормами, що прийняті вищестоящими органами. Узгодженість нормативно-правових актів за дотриманням законодавства про працю України повинні забезпечуватися: а)встановленням кожному окремому державному органу чітких меж його правотворчої діяльності; б) послідовним проведенням ієрархічного зв'язку між нормативно-правовими актами. 
Вірне розуміння цих зв’язків – ключ до пізнання реальних процесів, що відбуваються унаслідок нормотворчості у галузі організаційно-трудових правовідносин, виявлення і подолання суперечностей, запобігання негативних і закріплення позитивних тенденцій щодо забезпечення правопорядку.
З огляду на це, у нормативно-правовому забезпеченні трудових відносин як частини національної системи права складаються свої взаємозалежності та взаємозв’язки, дослідження яких на методологічно-теоретичному рівні позитивно вплине на розвиток практичного застосування нормативно-правових актів у сфері забезпечення правопорядку та належного виконання безпосередньо трудових обов’язків.
 
Список використаних джерел:
1. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
2. Типові правила внутрішнього трудового розпорядку для робочих і службовців підприємств, установ і організацій затверджених постановою Держкомпраці СРСР і ВЦРПС № 213 від 20 липня 1984 р. – [Електроний ресурс] – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v0213400-84.
3. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: [підруч.] /О.Ф. Скакун / Пер. з рос. – Харків: Консум, 2001. – 656 с.
4. Нерсесянц В.С. Проблемы общей теории права и государства /Под общ. ред. В.С.Нерсесянца. – М.: НОРМА-ИНФРА – М., 1999. – 814 с.
5. Про охорону праці: Закон України від 14 жовтня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 49. – Ст. 668. {jcomments on}
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2021
May
MoTuWeThFrSaSu
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція