...Дискусія–спосіб зміцнити опонента в його помилках (Амброз Бірс)...

Головне меню

Міжнародна науково-практична конференція 06.03.19 - СЕКЦІЯ №2
Злочини проти людяності викликають заклопотаність всієї міжнародної спільноти, оскільки існує загроза небезпеки будь-якої країни.
Метою наукової доповіді є розгляд історичного процесу становлення та закріплення терміну «злочини проти людяності». Відповідно до поставленої мети сформовані завдання: визначити час зародження концепції злочинів проти людяності (далі – ЗПЛ), проаналізувати яких змін зазнала концепція ЗПЛ протягом часу.
Дослідженням цієї проблеми займалися такі вчені як: Е. Давид, М. Бассіоні, М.В. Буроменський, В. В. Василенко В.М. Русинова, В. Пелла Ю.В. Трунцевський, Д. Філд.
У науці міжнародного права існують розбіжності щодо визначення часу зародження концепції ЗПЛ. Вчений Верле Г. пов’язує зародження концепції ЗПЛ із застереженням Мартенса, яке було закріплене в Конвенції про закони сухопутної війни 1907 р. [1]. Барсегов Ю.А. пов’язує зародження цієї міжнародно-правової категорії з Декларацією Великобританії, США і Росії 1915 р. [2]. Глотова С.В. зауважує, що вже в преамбулі Санкт-Петербурзької декларації 1868 р. говорилося про закони людяності як про норму звичаєвого права [3, с. 38]. В.В. Пустогаров вважає, що точкою відліку є Брюссельська конференція 1874 р., коли в проекті Конвенції про закони і звичаї сухопутної війни її автор Ф.Ф. Мартенс спирався на принципи Декларації 1868 р. Він запропонував включити в преамбулу Конвенції таке положення: «Надалі до того часу, коли трапиться нагода видати більш повний звід законів війни, Високі Договірні сторони вважають доречним засвідчити, що в випадках, не передбачених прийнятими ними постановленнями, населення та воюючі сторони залишаються під охороною і дією міжнародного права, оскільки вони випливають з встановлених між народами звичаїв, із законів людяності та вимог суспільної свідомості» [4, с. 12]. 
Отже, аналізуючи ряд декларацій та конференцій за роками їх проведення та підписання, автор погоджується з думкою Глотової С.В. щодо першої згадки законів про людяність як норму звичаєвого права.
Як зазначає Е. Давид словосполучення «злочин проти людяності» вживається для визначення деяких тяжких насильницьких дій, які здійснюються в широких масштабах людьми, незалежно від того, чи є вони представниками держави, на шкоду іншим людям, як правило, зокрема в політичних, ідеологічних, расових, національних, етнічних або релігійних цілях [5, с. 537]. 
У статуті Міжнародного військового трибуналу для суду та покарання головних військових злочинців європейських країн осі (далі – МВТ) міститься перелік діянь, які входять до складу ЗПЛ, а саме: вбивства, винищування, поневолення, заслання та інші жорстокості, вчинені щодо цивільного населення до або під час війни, або переслідування за політичними, расовими або релігійними мотивами з метою здійснення або в зв’язку з будь-яким злочином незалежно від того, чи були ці дії порушенням внутрішнього права країни, де вони були здійснені, або немає [6, ст. 6]. 
У статті 5 статуту Міжнародного трибуналу по колишній Югославії (далі – МТКЮ) стверджується, що трибунал повноважний здійснювати судове переслідування осіб, відповідальних за ЗПЛ, якщо вони вчинені в ході збройного конфлікту, будь то міжнародного або внутрішнього характеру, і спрямовані проти будь-якого цивільного населення: вбивства, винищування, поневолення, депортація, ув'язнення, катування, зґвалтування, переслідування за політичними, расовими або релігійними мотивами, інші нелюдські акти [7, ст. 5]. Отже, в статуті МТКЮ до окремих видів ЗПЛ крім перерахованих в статуті МВТ віднесені наступні діяння: катування, зґвалтування, ув’язнення, інші нелюдські акти, «заслання» замінюється на «депортацію». Також на відміну від статуту МВТ, в статуті МТКЮ є зв'язок ЗПЛ зі збройним конфліктом.
Стаття 3 статуту Міжнародного трибуналу по Руанді (далі – МТР) містить аналогічний зі статутом МТКЮ перелік діянь, що входять до ЗПЛ [8, ст. 3]. 
У Римському статуті Міжнародного кримінального суду категорія ЗПЛ доповнюється новими діяннями, вводяться такі склади сексуальних злочинів: «обернення в сексуальне рабство», «примус до проституції», «примусова вагітність і стерилізація», інші форми сексуального насильства порівнянної тяжкості. Злочин «переслідування за політичними, расовими або релігійними мотивами »доповнено словами «будь-якої ідентифікованої групи», а в якості підстави включає і такі мотиви, як культурний і гендерний, що відображає сучасний рівень захисту прав людини. Вводяться склади «насильницьке зникнення людей», «злочин апартеїду [9, ст. 7]. 
Таким чином, перша згадка законів про людяність як норму звичаєвого права відбулася в преамбулі Санкт-Петербурзької декларації 1868 р. Концепція ЗПЛ закріплена в таких джерелах міжнародного права як: статут МВТ, статут МТКЮ, статут МТР та Римський статут Міжнародного кримінального суду. З роками концепція ЗПЛ зазнала певних змін. Вони полягали у тому, що перелік деяких діянь, що входять в цю міжнародно-правову категорію, був розширений. Вносилися зміни в сутність ЗПЛ, зокрема зв’язок ЗПЛ з наявністю збройного конфлікту та масштаб здійснення ЗПЛ. Найбільше розширення категорія ЗПЛ набувала в Римському статуті, де закріплено нові склади злочинів, такі як сексуальні, злочини щодо зникнення людей та злочин апартеїду, вже існуючі склади було доповнено уточнюючими ознаками.

Список використаних джерел:
1. Верле Г. Принципы международного уголовного права: учебник / пер. с англ. С.В. Саяпина. Одесса: Феникс, 2011. 392 с.
  2. Барсегов Ю.Г Турецкая доктрина международного права на службе политики геноцида (о концепции члена «Комиссии примирения» Гюндюз Актана). URL: http://www.genocide.ru/lib/barseghov/doctrine/contents.htm (дата звернення: 24.02.19).
3. Глотова С.В. Концепция преступлений против человечности: общепризнанность и сущностные признаки в свете современного развития международного права. Вестник СПбГУ. Санкт-Петербург, 2016, № 3. С. 36—49
4. Пустогаров В.В. Международное гуманитарное право: учебник. Москва: Институт государства и права Российской Академии наук, 1997. 55 с.
5. Давид Э. Принципы права вооруженных конфликтов: курс лекций юридического факультета Открытого Брюссельского университета. Москва: МККК, 2000. 720 с.
6. Статут Міжнародного військового трибуналу для суду та покарання головних військових злочинців європейських країн осі. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/998_201 (дата звернення: 24.02.19).
7. Статут Міжнародного трибуналу по колишній Югославії. URL: http://www.un.org/ru/law/icty/ charter.shtml (дата звернення: 24.02.19).
8. Статут Міжнародного трибуналу по Руанді. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ 995_d65 (дата звернення: 24.02.19).
9. Римський статут Міжнародного кримінального суду. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/995_588 (дата звернення: 24.02.19). {jcomments on}

 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
Серпень
ПнВтСрЧтПтСбНД
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031    
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція