... Коли суть справи обміркована заздалегіть, слова приходять самі собою (Гроцій) ...

Головне меню

Міжнародна науково-практична конференція 06.03.19 - СЕКЦІЯ №4
Акціонерні товариства (далі – АТ) є найпоширенішою організаційно-правовою формою суб’єктів господарювання в нашій державі, що поєднує в собі велику кількість учасників. 
Аналіз діяльності АТ, заснованих на приватній власності їх учасників, свідчить про поступове впровадження ними принципів та стандартів корпоративного управління, що стає важливою передумовою забезпечення їх конкурентоспроможності, ключовим фактором, від якого залежить інвестиційний клімат в державі, ступінь захищеності прав інвесторів, ефективність діяльності товариств загалом. Разом з тим рівень якості корпоративного управління в більшості з них залишається доволі низьким, чим безперечно створюються перешкоди для їх подальшого розвитку. Про це свідчать, зокрема, дані щодо кількості корпоративних спорів – щорічно у господарських судах розглядається близько тисячі таких справ, причому до апеляційної інстанції потрапляє кожна друга справа, а до касаційної – кожна третя.
Проте корпоративне законодавство недостатньо регулює окремі питання правового статусу органів управління АТ, наприклад, виключна компетенція загальних зборів АТ регламентуються одночасно кількома нормативно-правовими актами Цивільним кодексом України (далі – ЦК України) [1] та ЗУ «Про акціонерні товариства» [2] та розкрита по-різному, що і призводить до суперечностей у разі врегулювання відносин та вирішення спорів.
Систему корпоративного управління акціонерні товариства утворюють такі органи управління, як: загальні збори акціонерів (вищий орган управління); виконавчий орган (одноособовий або колегіальний) – правління. До контролюючих органів системи корпоративного управління АТ належать: наглядова рада (контроль за діяльністю правління і захист акціонерів у перерві між загальними зборами акціонерів); ревізійна комісія (контроль за фінансово-господарською діяльністю правління) [2].
Порядок формування і діяльність органів управління АТ регулюється чинним законодавством, а також статутом та іншими внутрішніми актами товариства, такими як: «Положення про загальні збори акціонерів»; «Положення про наглядову раду товариства»; «Положення про правління»; «Положення про ревізійну комісію товариства»; «Положення про посадових осіб» тощо. 
Зокрема, при формуванні організаційної структури управління важливою умовою є чітке розмежування повноважень між органами управління АТ.
Таким чином, загальні збори, як вищий орган управління акціонерів проводяться за результатами фінансового року, тобто один раз на рік, що є не достатнім для ефективного контролю.
Вітчизняним законодавством передбачено два види загальних зборів: 
1) загальні: а) чергові (мають обов’язково скликатися певної пори року (наприклад, після закінчення фінансово-господарського року) або певну кількість разів на рік; б) річні [2].
Загальні річні збори акціонерів проводяться не пізніше ніж 30 квітня наступного за звітним року. Акціонери на річних зборах інформуються про результати діяльності акціонерного товариства. 
Питання, які можуть виносяться на порядок денний щорічних загальних зборів акціонерів має усталений набір, однак: 1) прийняття рішень з питань порядку проведення загальних зборів; 2) обрання членів лічильної комісії; 3) заслуховування звіту Директора про фінансово-господарську діяльність товариства за минулий рік, прийняття рішення за наслідками розгляду звіту; 4) визначення основних напрямів діяльності товариства на поточний рік; 5) звіт Наглядової ради про діяльність товариства за минулий рік, прийняття рішення за наслідками розгляду звіту; 6) звіт ревізійної комісії за наслідками перевірки фінансово-господарської діяльності товариства за минулий рік, прийняття рішення за наслідками розгляду звіту (затвердження висновків ревізійної комісії); 7) затвердження річного звіту та балансу товариства за минулий рік; 8) про розподіл прибутку (покриття збитку) за минулий рік (визначення порядку розподілу прибутку/покриття збитків, строків та порядку виплати дивідендів); 9) відкликання членів ревізійної комісії товариства; 10) обрання членів ревізійної комісії товариства; 11) припинення повноважень голови і членів Наглядової ради товариства; 12) обрання членів Наглядової ради.
2) позачергові збори. Насамперед, позачергові збори акціонерів скликаються при наявності обставин, вказаних в статуті товариства та в будь-якому іншому випадку. Причиною позачергових зборів може бути настання неплатоспроможності товариства. Крім того, збори скликаються за умови виникнення загрози інтересам акціонерів або акціонерного товариства, а також в разі виявлення зловживань, вчинених посадовими особами. Позачергові збори скликаються на вимогу наглядової ради або ревізійної комісії [3, с.60].
На сьогодні для акціонерних товариств проведення позачергових зборів скоріше є винятком. Отже, причини скликання позачергових зборів є різні, однак це може бути: 1) внесення змін до статуту; 2) затвердження рішення про вихід ПАТ із складу учасників іншої юридичної особи; 3) схвалення умов укладених договорів про кредитування; 4) внесення змін до укладених договорів про кредитування; 5) реорганізація.
Однак, можливість скликання позачергових загальних зборів, законом встановлено досить значну межу – таким правом наділені лише акціонери, які володіють у сукупності більш як 10 % голосів, а для внесення окремих питань до порядку денного – понад 5 % голосів [2].
Крім вищого органу, в акціонерному товаристві є постійний орган, який виконує рішення загальних зборів, управляє поточною діяльністю товариства і представляє його у відносинах з третіми особами – виконавчий орган, таким органом є правління або дирекція (колегіальний орган), або директор (одноосібний виконавчий орган).
Склад правління акціонери вибирають на загальних зборах. Правління є колегіальним органом, однак законодавець не встановлює вимог щодо його кількісного складу, як це має місце в зарубіжному акціонерному праві. 
Чинне законодавство передбачає лише одну обов’язкову вимогу до членів правління – заборону бути одночасно членом наглядової ради того самого акціонерного товариства і членом його ревізійної комісії, залишаючи поза увагою необхідність встановлення обмежень щодо одночасного членства в правліннях та/або наглядових радах декількох акціонерних товариств, що впливає і на якість виконуваних повноважень такими членами правління, і на дотримання вимог антимонопольного законодавства. Тому уявляється доцільним у законодавчому порядку встановити кількісні та якісні вимоги до складу правління, «скажімо від 3 до 21 особи для правління, зокрема передбачати обов’язкове представництво в цьому органі найманих працівників, якщо в акціонерному товаристві відсутня наглядова рада (норма такого представництва має бути не більше 1/3 складу правління). Конкретну кількість членів цього органу визначає саме акціонерне товариство залежно від кількості акціонерів, розміру статутного фонду, масштабів діяльності та структури акціонерного товариства».
Важливим і обов’язковим органом акціонерного товариства є його наглядова рада. Наглядова рада, як і виконавчий орган (правління), є колегіальним органом налічує понад 10 акціонерів – власників простих акцій. Зокрема, ст. 53 ЗУ «Про акціонерні товариства» передбачає лише одну вимогу до членів цього органу – заборону одночасно бути ще й членом правління або ревізійної комісії цього ж акціонерного товариства, а також неодноразово обиратись до складу наглядової ради [2].
Члени наглядової ради акціонерного товариства обираються з числа фізичних осіб. Конкретний спосіб обрання членів наглядової ради приватного товариства визначається його статутом. Щодо обрання членів наглядової ради в публічному акціонерному товаристві здійснюється виключно через кумулятивне голосування. Зазначимо, що цей механізм є досить складним.
Члени наглядової ради здійснюють свої повноваження на підставі договору з товариством і мають право на оплату своїх послуг.
Позитивом у національному законодавстві є те, що у засіданні наглядової ради на її запрошення з правом дорадчого голосу можуть брати участь представники профспілкового або іншого уповноваженого трудовим колективом органу, який підписав колективний договір від імені трудового колективу.
Обов’язковим контрольним органом акціонерного товариства, що перевіряє фінансово-господарську діяльність акціонерного товариства, є ревізійна комісія. 
Членами ревізійної комісії не можуть бути члени правління, ради акціонерного товариства (спостережної ради) та інші посадові особи. Важливим моментом захисту акціонерів є те, що без висновку ревізійної комісії загальні збори акціонерів не вправі затверджувати баланс товариства.
До того ж за наявності в акціонерному товаристві наглядової ради та ревізійної комісії виявляються двома органами, що контролюють діяльність правління. Ці органи мають багато спільних ознак (їх обирають й відкликають загальні збори акціонерів, підзвітні цим зборам, формуються з числа акціонерів, порядок їхньої діяльності та кількісний склад затверджуються загальними зборами акціонерів згідно зі статутом товариства, обидва ці органи можуть вимагати скликання позачергових загальних зборів акціонерів), однак між ними наявна істотна відмінність. Це проявляється в обмеженні контролю діяльності, у термінах діяльності та у підзвітності.
Організація роботи ревізійної комісії акціонерного товариства має здійснюватися на підставі закону, а також внутрішніх нормативних актів товариства, що деталізують процедуру формування та діяльність цього органу, його функції, права та обов’язки членів комісії, з урахуванням специфіки діяльності конкретного акціонерного товариства. А от питання відповідальності членів ревізійної комісії за невиконання, неналежне виконання своїх обов’язків або зловживання своїми правами має встановлювати закон.
Акціонерне товариство для перевірки та підтвердження правильності річної фінансової звітності повинне щорічно залучати аудитора, не пов’язаного майновими інтересами з товариством або з його учасниками.
  Проведений аналіз дослідження виявив, що слабким місцем в організаційній структурі акціонерних товариств є загальні збори акціонерів. Загальні збори акціонерів проводяться один раз на рік з метою затвердження результатів фінансового року, а проведення позачергових зборів є винятком. Тобто, акціонери інформуються на річних зборах вже про результати діяльності акціонерного товариства, і реального впливу протягом року не мають.
В умовах, коли позачергові збори акціонерів проводяться дуже рідко, вкрай важливою стає ефективна діяльність наглядової ради, яка представляє інтереси акціонерів у період між загальними зборами акціонерів та захищає їх права. На жаль, на практиці наглядова рада у багатьох випадках не захищає акціонерів, особливо якщо у товариства є власник, який володіє контрольним пакетом акцій та контролює розподіл доходів. 

Список використаних джерел:
1. Цивільний кодекс України: Закон України від 16.01.2003 р. №435-IV // БД «Законодавство України» / ВР України. URL: http://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/436-15 (дата звернення: 04.03.2019).
2. Про акціонерні товариства: Закон України від 17.09.2008 р. №514-VI // БД «Законодавство України» / ВР України. URL: http://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/514-17 (дата звернення: 04.03.2019).
3. Швець Ф.Д. Корпоративне управління. Навчальний посібник. Рівне: НУВГП, 2017. 320с. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
Серпень
ПнВтСрЧтПтСбНД
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031    
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція