... Розум полягає не лише в знанні, але й у вмінні застосовувати ці знання (Аристотель) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 24.02.2012 - Секція №1
Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями. 
Актуальність правового аспекту правової культури визначається тим, що всі соціальні процеси – економічні, психологічні, інформаційні, технологічні та ін., що виникають, відбуваються і припиняються в суспільстві, державі потребують правового регулювання. Ці процеси з'являються, розвиваються, удосконалюються і відмирають чи ліквідуються у правовому середовищі (правовому полі), на його базі. При цьому виникає потреба урегулювання суспільних відносин з урахуванням необхідності визначення правил поведінки людей, співвідношення їхніх потреб та інтересів з потребами та інтересами окремих соціальних корпорацій, суспільства, держави, міжнародного співтовариства.
Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми і на які спирається автор. Аналіз наукової літератури, що стосується змісту компетентної діяльності фахівців, дозволяє визначити структуру їх компетентної культури, розчленувавши її на два основні блоки [4, с. 13].
У перший блок входять такі компоненти, які складають систему базових цінностей компетентної культури, тобто цінності, що становлять її основу.
Другий блок становлять компоненти, що становлять сукупність субкультур компетентної спрямованості, тобто конкретний зміст певних культур, які відповідають вимогам даної професії. 
Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття. У науковому і практичному аспектах значущість такого юридичного підходу зумовлена тим, що є можливість змістовніше зрозуміти роль компетентної правої культури у використанні досягнень науково-технічного прогресу в різних сферах суспільної діяльності. Також є можливість побачити типове, універсальне у складі компетентної правової культури, як галузі суспільних відносин.
Формулювання цілей статті (постановка завдання). Дослідити види та структуру компетентної правової культури у вітчизняній правовій науці для дослідження в механізмі формування та реалізації сучасного українського права, проаналізувавши зміст компетентної правової культури та її функції як наукової дисципліни, охарактеризувавши та висвітливши проблеми, що постають у ході її вивчення. 
Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. 
Праксіологічна сторона компетентної культури за своїм змістом характеризує спосіб взаємодії суб'єкта зі знаряддями, засобами і предметами праці, а також рівнем її готовності до здійснення конкретного виду компетентної діяльності.
Аналізуючи компетентну культуру юриста як його властивість, Сливка С.С. зазначає, що компетентна культура передбачає: 1) знання правових та інших соціальних і технічних правил й норм (моральних, естетичних, педагогічних, психологічних тощо); 2) повагу до права, моральні принципи і норми, почуття службового юридичного обов’язку; 3) вміння і навички реалізовувати вказані норми та правила; 4) готовність (установку) виконувати свій службовий обов’язок, діяти правомірно у будь-якій ситуації; 5) саме правомірну поведінку юриста при здійсненні ним компетентної діяльності [1, с. 8-9].
Рівень компетентної майстерності визначається рівнем компетентної культури, основними складовими якої є компетентно-правова та компетентно-моральна культура, що функціонують в єдності та взаємодії з політичною, естетичною, економічною та іншими сферами культури [1, с. 39].
     Компетентно-правова культура виконує ті ж функції, що і компетентна культура. Функції або призначення визначають роль компетентно-правової культури в житті суспільства, зокрема, правозастосовчій практиці. Класифікаційна характеристика функцій також є питанням дискусійним. Напрацювання культурології, в тому числі і правовій, з цього питання дозволяють надати компетентно-правовій культурі наступні функції: освоєння і перетворення правової дійсності, комунікативна, накопичення і зберігання інформації, нормативна [2, с. 7].
Досліджуючи компетентну культуру особистості в аксіологічному аспекті, Є.В. Аграновська вказує на такі її функції: відображення правової дійсності; вироблення ціннісно-нормативної орієнтації особистості в правовій сфері, регулювання поведінки. Вона підкреслює, що компетентна культура виступає опосередкованою ланкою між правовою реальністю і поведінкою особистості, що взаємодія громадських та особистих якостей істотно залежить від правової культури особистості [1, с. 24-28].
Сутність компетентно-моральної культури виражається в діалектичній єдності загальнолюдських (природно-правових) і специфічно компетентних вимогах, що характеризують як спосіб, так і результат діяльності. Співвідношення мети і засобів її досягнення визначає моральний стан особистості [3, с. 20].
У змісті компетентно-моральної культури, на думку Н.Л. Гранат, можна виділити дві основні її складові: моральну ідеологію і моральну психологію. Світоглядна визначеність, переконаність у моральності своїх вчинках, дій щодо застосування норм права повинні бути внутрішньою мотивацією особистості.
Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямку. Аналіз наведених точок зору дозволяє зробити ряд висновків:
1. «Під компетентною культурою будь-якої діяльності розуміється якісний стан і розвиток даної діяльності, що включає сукупність здібностей, знань, умінь, майстерності, досвіду, тобто всіх якостей суб'єкта діяльності, які застосовуються у певній професії» [4, с. 13].
2. Проблема компетентної культури досліджується переважно на соціологічному рівні і пов'язана з виділенням якостей, властивостей, елементів, необхідних для вирішення компетентних завдань.
3. Автори розглядають компетентну культуру у вузькому сенсі як характеристику об'єктів, не включають в контекст історію, що характерно для соціальної філософії.
4. Реалізуючи в значній мірі діяльнісний підхід, вчені в той же час залишають без уваги важливий елемент – організацію компетентної діяльності. Між тим, як показав аналіз, саме спосіб компетентної діяльності в істотному ступені характеризує рівень розвитку культури суспільства.
5. Особливе значення для держави і суспільства має компетентно-правова культура, в якій зливаються воєдино професіоналізм і компетентна етика, яка відіграє головну роль в діяльності будь-якого представника юридичної професії. Дана проблема займає більш ніж скромне місце в практичній діяльності. Однак не слід забувати про те, що усунення етичного змісту в діяльності юристів може спричинити наплив кримінальних дій, може стати знаряддям репресій і порушень прав громадян.
 
Список використаних джерел:
1. Вичев В.В. Нравственная культура руководителя / В.В. Вичев. – М.: Городец, 1998. – 558 с.
2. Медведь Г.М. Формування компетентної комунікативної культури майбутніх інженерів зв'язку: автореф. дис... канд. пед. наук. / Г.М. Медведь. – К., 2010. – 41 с.
3. Модель И.М. Профессиональная культура (социологический аспект): автореф. дис. ... канд. филос. наук / Модель И.М. – Свердловск, 1983. – 24 с.
4. Сливка С.С. Філософсько-правові проблеми компетентної культури юриста: автореф. дис... д-ра юрид. наук: 12.00.12 / С.С. Сливка. – Х., 2002. – 37 с. {jcomments on}
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2021
December
MoTuWeThFrSaSu
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція