... Геній - це розум, який знає свої межі (А. Камю) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 24.02.2012 - Секція №3
В умовах ринкової економіки науково-технічна інформація стає дедалі ціннішим товаром. Без належного забезпечення суб’єктів господарського виробництва науково-технічною інформацією неможливий нормальний розвиток суспільних відносин, пов’язаних з виробництвом, оборотом товарів, наданням послуг тощо. Тому невипадково інтелектуальна, творча діяльність розглядається як найважливіший фактор соціально-економічного розвитку України. Одним із видів цієї діяльності є науково-технічна творчість.
За ринковим сегментом договори на виконання науково-пошукових або дослідно-конструкторських та технологічних робіт, що регулюють відносини у галузі науково-технічної творчості, є договорами у сфері створення та використання інноваційного продукту, й тому відносяться до зобов’язань інноваційного ризику. Інноваційний ризик полягає в неможливості виключення ймовірності отримання небажаного результату від наукової чи іншої творчої діяльності. Саме за неможливістю гарантованого отримання запланованого умовами договору результату договори на виконання науково-пошукових або дослідно-конструкторських та технологічних робіт відносяться до алеаторних договорів, оскільки досягнення мети цих договорів залежить від випадкових, що неможливо передбачити у договорі обставин, обумовлених творчим характером виконуваних робіт, з притаманним для них ризиком отримання неочікуваного результату наукового пошуку [1, с. 96, 689].
Нагальним є питання про співвідношення договору на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт із договором на створення і передачу науково-технічної продукції. Договір на створення і передачу науково-технічної продукції передбачений ст. 331 ГК України. Відповідно до ч. 1 ст. 331 ГК України за цим договором одна сторона (виконавець) зобов’язується виконати зумовлені завданням другої сторони (замовника) науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, а замовник зобов’язується прийняти виконані роботи (продукцію) і оплатити їх. 
Аналіз глави 34 ГК України, серед норм якої розташована норма про договір на створення і передачу науково-технічної продукції, дає підставу зробити висновок, що договір на створення і передачу науково-технічної продукції є основним серед господарських договорів, що забезпечує отримання інноваційного продукту в результаті здійснення інноваційної діяльності. 
Відповідно до ст. 325 ГК України інноваційною діяльністю у сфері господарювання є діяльність учасників господарських відносин, що здійснюється на основі реалізації інвестицій з метою виконання довгострокових науково-технічних програм з тривалими строками окупності витрат і впровадження нових науково-технічних досягнень у виробництво та інші сфери суспільного життя. Абзац 3 частини 1 статті 1 Закону України «Про інноваційну діяльність» наводить таке визначення інноваційної діяльності – інноваційною є діяльність, що спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоздатних товарів і послуг. Згідно з абзацом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про інноваційну діяльність» інноваційним продуктом є результат науково-дослідної і (або) дослідно-конструкторської розробки, що відповідає вимогам, встановленим Законом України «Про інноваційну діяльність». Відповідно до цього результатом науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, які виконуються за договором на створення і передачу науково-технічної продукції, має бути інноваційний продукт, який відповідно до ст. 14 Закону України «Про інноваційну діяльність» повинен відповідати таким вимогам:
1) він є реалізацією (впровадженням) об’єкта інтелектуальної власності (винаходу, корисної моделі, промислового зразка, топографії інтегральної мікросхеми, селекційного досягнення тощо), на які виробник продукту має державні охоронні документи (патенти, свідоцтва) чи одержані від власників цих об’єктів інтелектуальної власності ліцензії, або реалізацією (впровадженням) відкриттів. При цьому використаний об’єкт інтелектуальної власності має бути визначальним для даного продукту;
2) розробка продукту підвищує вітчизняний науково-технічний і технологічний рівень;
3) в Україні цей продукт вироблено (буде вироблено) вперше, або якщо не вперше, то порівняно з іншим аналогічним продуктом, представленим на ринку, він є конкурентоздатним і має суттєво вищі техніко-економічні показники.
Загалом аналіз глави 62 ЦК України та ст. 331 ГК України дає підставу стверджувати про схожість предметів договору на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт та договору на створення і передачу науково-технічної продукції.
Разом з тим, варто відмітити, що договір на створення і передачу науково-технічної продукції повинен розглядатися як господарський договір, який має специфічний предмет – науково-технічну продукцію, що повинна відповідати ознакам інноваційного продукту. В той час як предмет договору на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт є значно ширшим і не обмежений ніякими ознаками. Крім того, оскільки договір на створення і передачу науково-технічної продукції є господарським, то відносини, які виникають із нього мають регулюватися ГК України та іншими законодавчими актами. У частині, яка неврегульована вказаними нормативними актами до цих відносин застосовуються відповідні відносини ЦК України, на що вказує ст. 332 ГК України. Тому договір на створення і передачу науково-технічної продукції співвідноситься із договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт як видове та родове поняття. З огляду на це не варто об’єднувати норми ГК України щодо створення і передачі науково-технічної продукції з відповідними нормами ЦК України з наступних причин.
По-перше, як вже зазначалося, договір на створення і передачу науково-технічної продукції є основним серед господарських договорів, що забезпечує отримання інноваційного продукту під час здійснення інноваційної діяльності. Інноваційна діяльність є суспільно необхідною і водночас її результати можуть бути використані на шкоду суспільству. У зв’язку з цим вона підлягає державному регулюванню, яке, з одного боку, сприяє їй, а з іншого – попереджає можливі зловживання результатами такої діяльності, а також її здійснення без дотримання встановлених вимог щодо безпеки. Тому розміщення норм, що регулюють договір на створення і передачу науково-технічної продукції серед норм глави 34 ГК України “Правове регулювання інноваційної діяльності” дає можливість застосовувати ці норми до регулювання відносин, що виникають із договору на створення і передачу науково-технічної продукції як спеціальні.
По-друге, наявність норми про договір на створення і передачу науково-технічної продукції серед положень ГК України дозволяє, за умови невиконання або неналежного виконання зобов’язань за вказаним договором, поширити на ці відносини положення розділу V ГК України “Відповідальність за правопорушення у сфері господарювання”, що дасть можливість застосувати до правопорушників не лише відшкодування збитків та штрафні санкції, а й оперативно-господарські та адміністративно-господарські санкції. Необхідність застосування оперативно-господарських та адміністративно-господарських санкцій може бути викликана саме особливістю інноваційної діяльності.
По-третє, наявність відсилки до відповідних положень ЦК України у ст. 332 ГК України дозволить ефективно регулювати відносини, що виникають з договору на створення і передачу науково-технічної продукції, враховуючи особливості інноваційної діяльності, яку вони опосередковують. 
 
Список використаних джерел:
1. Аномалії в цивільному праві України: Навч.-практ. посібник / [Р.А. Майданик, С.М.Бервено, Н.І. Майданик та ін.]; відп. ред. Р.А. Майданик. – К.: Юстиніан, 2007. – 912 с. {jcomments on}
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2021
May
MoTuWeThFrSaSu
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція