... Коли суть справи обміркована заздалегіть, слова приходять самі собою (Гроцій) ...

Головне меню

Міжнародна науково-практична конференція 12.12.19 - СЕКЦІЯ №2
Визначення конституційно-правового статусу осіб, віднесених до категорії іноземців, має нині першочергове значення, що обумовлено потребою вдосконалення вітчизняного законодавства щодо обсягу, змісту, механізмів реалізації та відповідності міжнародним стандартам основних прав і свобод таких осіб, а також зміцнення міжнародного авторитету України. Аналіз наукових праць за обраною темою свідчить про відсутність єдиного підходу до розуміння понять «правовий статус особи», «правове становище особи», «конституційно-правовий статус іноземців», «правовий режим іноземців» та їх змістовного наповнення, що актуалізує дослідження порушеної проблеми.
У сучасній правничій науці усталеним залишається розуміння правового статусу особи як юридично закріпленого становища особистості у суспільстві. М. Вітрук пропонує розрізняти «правовий статус (становище) особи» у широкому та вузькому значеннях як взаємопов’язані явища, реальний зв’язок між якими визначається як відношення цілого і частини. Умовно перше поняття можна розглядати як «правове становище», а друге – як «правовий статус» [1, с. 11, 25–26]. Ядром правового становища особи, на думку автора, є система юридичних прав, свобод, обов’язків і законних інтересів особи в їх єдності, тобто правовий статус особи. Структурними елементами правового становища особи є громадянство та правосуб’єктність як необхідні умови володіння правовим статусом особи та його юридичні гарантії.
Конституційно-правовий статус є різновидом правового статусу особи. Доцільним є розмежування понять конституційного і конституційно-правового статусу людини. Перше визначається Конституцією України, а друге – як Конституцією України, так і іншими джерелами галузі конституційного права, зокрема, Законами України «Про громадянство України», «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та ін. Класифікацію конституційно-правового статусу науковці здійснюють за ознакою громадянства, виокремлюючи такі його види: правовий статус громадянина, правовий статус іноземця, правовий статус особи без громадянства.
У Законі України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземцем є особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином іншої держави або держав. Іноземцями, які перебувають на території України на законних підставах, визнано іноземців, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в’їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні (п. 7 частини першої статті 1). 
У Конституції України містяться два поняття: іноземці та особи без громадянства. Відмінність названих понять обґрунтована конституційним положенням про те, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов’язки, як і громадяни України, – за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України (стаття 26). Аналіз принципів міжнародного права дає підстави стверджувати, що особам, які знаходяться на території іншої держави, можуть надаватись такі ж права та свободи, як і громадянам держави на умовах двосторонніх договорів. Тобто, іноземці, які постійно проживають на території іншої держави, знаходяться під охороною країни свого громадянства, і відповідне «подвійне підпорядкування» істотно відрізняє статус цих осіб від статусу осіб без громадянства до моменту набуття ними у визначеному законом порядку громадянства або їх переїзду до іншої держави. Отже, іноземці громадяни та особи без громадянства мають свій особливий правовий статус в Україні, тому їх розмежування є юридично обґрунтованим [2, с. 105].
Серед учених-конституціоналістів триває дискусія щодо співвідношення понять конституційно-правового статусу і правового режиму іноземців. А. Грабильніков слушно зауважує, що законодавець розмежовує правовий статус іноземців та осіб без громадянства й фактично визначає їх правовий режим як порядок їх в’їзду в Україну, перебування в Україні та виїзду з України. На думку дослідника, конституційно-правовий статус іноземних громадян, осіб без громадянства як встановлена нормами матеріального права сукупність їхніх прав та обов’язків і гарантій їх забезпечення є статикою правового регулювання положення цих осіб в Україні. Правовий же режим як встановлена державою система правових норм, правил, режимних заходів організаційно-правового забезпечення реалізації цих статусів через діяльність уповноважених органів є динамікою правового регулювання цього статусу [3, с. 63, 65]. 
Отже, конституційно-правовий статус іноземців пропонуємо розглядати як цілісний внутрішньо узгоджений комплекс взаємопов’язаних прав, свобод і обов’язків іноземного громадянина, який перебуває в Україні на законних підставах. Ставлення держави до перебування іноземців на її території, загальні принципи регулювання правовідносин, в які вступають іноземці на території держави перебування, визначає режим іноземців.

Список використаних джерел:
1. Витрук Н.В Общая теория правового положения личности: монография. Москва: Норма, 2008. 448 с. 
2. Бобокал О.М. Актуальні питання конституційно-правового статусу іноземців в Україні. Держава і право: Юридичні і політичні науки. 2013. Вип. 61. С. 101–107.
3. Грабильніков А.В. Конституційно-правовий статус і правовий режим іноземців та осіб без громадянства в Україні: співвідношення понять. Науковий збірник «Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції». 2015. Випуск 6. С. 59–66. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
October
MoTuWeThFrSaSu
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031 
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція