... Приклад діє сильніше погрози (П. Корнель) ...

Головне меню

Міжнародна науково-практична конференція 29.04.20 - СЕКЦІЯ №2
Сучасна держава повинна відповідати вимогам часу. Україна як демократична, правова та соціальна держава підтримує загальний європейський вектор розвитку електронних демократичних інститутів задля економічного та соціального прогресу держави. Відповідно до Концепції розвитку електронної демократії в Україні, сьогодні реалізується другий етап Концепції, під час якого повинно бути запроваджено мережеві сервіси у сфері електронної демократії; створено умови для належного ресурсного забезпечення електронної демократії; впроваджено електронне голосування, а також електронний виборчий процес, електронні референдуми та електронні плебісцити та ряд інших новел. Однак у зв’язку з тим, що питання організації та проведення всеукраїнського та місцевого референдумів мають законодавчі прогалини, електронна демократія не може бути повною мірою реалізована.
Дослідження різних аспектів організації та проведення референдумів проведено такими вченими, як Ю. Г. Барабаш, С. Дерев’янко, Д. Ковриженко, В. Колісник, Л. Кривенко, В. Маклаков, М. Оніщук, В. Погорілко, П. Рабінович, А. Селіванов, Г. ВСинцов, І. Толкачова, В. Федоренко, О. Фрицький, В. Шаповал, М. Цвік, А. Янчук та інші. До проблем запровадження електронної демократії в Україні звертались А. Семенченко, К. Вознюк, Н. Драгомирецька, О. Загаєцька, О. Загвойська, К. Линьов, І. Лопушинський, Я. Олійник, Н. Павлютенко, М. Пасічник та інші. Однак питання організації та можливості проведення електронного референдуму потребує ґрунтовного дослідження. 
Під електронною демократією розуміють форму суспільних відносин, за якої громадяни та організації залучаються до державотворення та державного управління, а також до місцевого самоврядування шляхом широкого застосування інформаційно-комунікаційних технологій в демократичних процесах [4]. Загалом, електронна демократія розглядається у широкому та вузькому значенні. У широкому розумінні поняття е-демократія означає систематизацію думок і залучення громадян і організацій у політичні рішення й процеси. Відповідно до вузького підходу, е-демократія полягає у використанні електронної підтримки для забезпечення відповідних конституційних прав, що вимагають тих чи інших формальних рішень [2, с. 24].
Відповідно до Концепції, електронний референдум – це всеукраїнський або місцевий референдум з використанням інформаційно-комунікаційних технологій, електронних засобів для прийняття громадянами рішень з важливих справ держави та суспільства на загальнодержавному та місцевому рівні [4]. Підкреслимо, що у зв’язку з розвитком інформаційно-комунікаційних технологій, запровадження інструментів електронної демократії має позитивний характер, оскільки сприяє підвищенню активності населення щодо участі у прийнятті управлінських рішень та забезпечує прозорість процесів. 
У контексті розвитку електронної демократії, доцільно звернути увагу на систему електронного урядування, яка сьогодні також перебуває у процесі реалізації. Зазначимо, що інструменти е-урядування здатні забезпечити значне покращення якості обслуговування фізичних і юридичних осіб та підвищення відкритості, прозорості та ефективності діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування [3, с. 24]. Цінності, закладені у е-урядуванні є актуальними й для е-демократії також, оскільки головною метою створення таких електронних платформ є посилення участі та ініціативності громадян щодо розвитку демократичної держави, а також підвищення рівня довіри до суб’єктів владних повноважень через прозорість електронних форм демократії. 
Аналізуючи сучасний стан та перспективи законодавчого врегулювання електронного референдуму як інструменту електронної демократії, зазначимо, що загальне право на участь передбачено Конституцією України. Деякі положення щодо проведення місцевих референдумів закріплено у Законі України «Про місцеве самоврядування», однак спеціальний закон щодо врегулювання зазначеної форми прямого волевиявлення громадян сьогодні не прийнятий. Однак на розгляді у Верховній Раді України знаходиться ряд законопроєктів щодо загальнодержавного та локальних референдумів. Серед них проєкт Закону «Про всеукраїнський та місцеві референдуми за народною ініціативою» № 1123 від 29.08.2019 р., проєкт Закону «Про всеукраїнський референдум» № 2182 від 26.09.2019 р. У тексті останнього міститься положення про забезпечення процедури проведення електронного референдуму. Так, у ст. 23 законопроєкту пропонується закріпити, що підтримання ініціативи проведення всеукраїнського референдуму може реалізовуватися виборцями засобами автоматичної інформаційно-аналітичної системи [5]. У проєкті також міститься ряд положень щодо реалізації права на участь у референдумі через автоматичну інформаційно-аналітичну систему.
Зазначимо, що поряд з позитивними аспектами запровадження е-референдумів, та е-демократії в цілому, існує низка негативних факторів, які можуть впливати на волевиявлення громадян. Серед них небезпека кіберзагроз, маніпулювання громадською думкою, яке проводиться за допомогою сучасних інформаційно-комунікативних технологій ефективно і достатньо швидко, банальне перевантаження системи й інші чинники, які вимагають наявності альтернативи електронного урядування, до якого можна віднести збереження документації в паперовому вигляді, що є одним поясненням причини існування в українському суспільстві феномену подвійної інституалізації різних форм реалізації демократичних процедур [1, с. 40].
Отже, запровадження в Україні інструментів електронної демократії, зокрема електронного референдуму, спрямовані на розвиток демократичних принципів у державі, зокрема для забезпечення доступу населення до управлінських процесів. Позитивним аспектом реалізації Концепції електронної демократії є підвищення довіри населення до органів публічного управління, а також налагодження конструктивного діалогу між населенням та державою. Однак, під час реалізації положень Концепції необхідно враховувати ризики, які можуть негативно впливати на волевиявлення громадян під час проведення референдумів з питань загальнодержавного та місцевого значення. До того ж, у зв’язку із законодавчою прогалиною щодо забезпечення інституту референдуму, проблема потребує особливої уваги суб’єктів законотворчості.

Список використаних джерел:
1. Savka, V., Myshok, R. Електронна демократія в Україні: інституційний аналіз. Вісник ХНУ імені В. Н. Каразіна. Серія «Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи». 2019. № 41. С.35-41.
2. Акімов А.В. Електронна демократія як альтернативна форма управління в Україні. Вчені записки ТНУ імені В.І. Вернадського. Серія: Державне управління. 2018. № 3. С. 23-27.
3. Бевз С. Адміністративно-правове регулювання електронного урядування у сфері господарської діяльності. Актуальні проблеми правознавства. 2019. № 3 (19). С. 23-28.
4. Про схвалення Концепції розвитку електронної демократії в Україні та плану заходів щодо її реалізації Розпорядження КМУ від 08.11.2017 року (зі змінами і допов.). Відомості Верховної Ради України. 2017 р. № 797-р.
5. Про всеукраїнський референдум: проєкт Закону України № 2182 від 26.09.2019 року. Відомості Верховної Ради України. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=66954.{jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
Жовтень
ПнВтСрЧтПтСбНД
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031 
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція