... Коментарі вільні, але факти священні (Ч. Скотт) ...

Головне меню

Міжнародна науково-практична конференція 29.04.20 - СЕКЦІЯ №3
Одним із нових правових інститутів, якому належить особливе місце в системі права інтелектуальної власності, є договір комерційної концесії. Він укладається з метою створення нових господарюючих комплексів, розширення ринку збуту товарів і послуг під маркою правовласника. 
Дослідженню особливостей правового регулювання договору комерційної концесії присвячені праці М. Брагінського, В. Вітрянського, В. Дзери, В. Луця, Л. Красавчикової, О. Підопригори та інших науковців. У працях вказаних науковців більше уваги було приділено дослідженню закордонного досвіду, порушено окремі питання правового регулювання інституту комерційної концесії в Україні. 
Актуальність даної теми проявляється у тому, що розбудова України як правової держави, формування громадянського суспільства тісно пов’язана з впровадженням інституту ринкової економіки, і даний вид договору посідає важливе місце, що і зумовлює фактичне використання договору комерційної концесії. 
Цікавою є історія виникнення такого договору. Відомо, що концесійні правовідносини беруть свій початок ще у часи Стародавнього Риму (термін “концесія” походить від лат. concenssio – надання дозволу, дії, права). Попри те, що система римського цивільного права була побудована на приватно-правових засадах, не усяка річ могла бути предметом приватної власності чи належати на праві такої власності. 
Давньоримські юристи виділяли з множини речей, які слугують задоволенню потреб людини, особливі групи, що не можуть бути об’єктами права приватної власності [1, с. 142]. 
Відповідно до статті 1115 ЦК України, договір комерційної концесії - це договір, за яким одна сторона (правоволоділець) зобов’язується надати другій стороні (користувачеві) за плату право користування відповідно до її вимог комплексом належних цій стороні прав з метою виготовлення та (або) продажу певного виду товару та (або) надання послуг [2]. 
Договір комерційної концесії (франчайзингу) є цивільно-правовим договором, який за своєю правовою природою є двостороннім з огляду на існування взаємних прав та обов’язків контрагентів. Сутність договірного регулювання полягає у гнучкості, можливості пристосування до інтересів та потреб осіб, залучених до ділового обороту [3, с. 4].
Договір комерційної концесії є консенсуальним, двостороннім (взаємним), платним і каузальним. Договір комерційної концесії є консенсуальним, оскільки він вступає в силу з моменту досягнення згоди сторонами, на відміну від реальних договорів, які визнаються укладеними з моменту, коли на підставі угоди здійснена передача стороною контрагенту певного майна. 
Договір комерційної концесії є двостороннім (взаємним), оскільки кожна сторона цього договору має права та обов'язки, порівняно з одностороннім договором, в якому у однієї сторони є тільки права, а у другої - тільки обов'язки. Так, наприклад, за договором комерційної концесії, в обов'язки правоволодільця входить передача необхідної технічної документації, надання консультацій користувачеві, контролювання якості товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються, надаються) користувачем, а в обов'язки користувача - використання торговельної марки і (або) іншого позначення правоволодільця, забезпечення відповідної якості товарів, що виробляються, виконуваних робіт, послуг, що надаються, нерозголошення секретів виробництва правоволодільця і таке інше [2]. 
Договір комерційної концесії є оплатним, адже правоволоділець повинен отримувати винагороду за виконання своїх зобов'язань за договором. Критерієм оплати договору є наявність у кредитора права вимагати зустрічного задоволення.
Такий договір є новелою Цивільного кодексу України 2003 р. і навколо його правової природи постійно ведуться наукові дискусії. Думки дослідників розділилися: по-перше, висловлюється думка, щодо договір комерційної концесії належить до договорів щодо передання майна у користування. Такої позиції дотримується, зокрема, Ю. Романець, характеризуючи договір комерційної концесії як такий, що спрямований на передачу у тимчасове користування об’єктів цивільних прав [3, c. 362–363].
Необхідно підкреслити, що цей договір може використовуватись виключно у сфері підприємницької діяльності, в зв'язку з чим його сторонами можуть бути лише юридичні або фізичні особи, які зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності [4, с. 734].
Метою договору комерційної концесії є впровадження в практику нового підприємця визначеного договором виду конкурентоздатної підприємницької діяльності через використання досвіду й ділової репутації правоволодільця для реалізації відповідних товарів і послуг та одержання прибутку сторонами цього договору [5]. 
У договорі комерційної концесії можуть бути передбачені особливі умови, зокрема такі:
1) обов’язок право володільця не надавати іншим особам аналогічні комплекси прав для їх використання на закріплені й за користувачем території або утримуватися власної аналогічної діяльності націй території; 
2) обов’язок користувача не конкурувати за право володільцем на території, на яку поширюється чинність договору, що до підприємницької діяльності, яку здійснює користувач із використанням на даних правоволодільцю;
3) обов’язок користувача не одержувати аналогічні права від конкурентів правоволодільця; 
4) відповідно до статті 1122 ЦК України, обов’язок користувача погоджувати з правоволодільцем місце розташування приміщень для продажу товарів (робіт, послуг), передбачених договором, а також їх внутрішнє й зовнішнє оформлення [2]. 
Одним із проблемних питань на сьогодні є питання цивільно-правової відповідальності за порушення зобов’язань комерційної концесії. 
У главі 76 ЦК України «Комерційна концесія» непередбачені спеціальні норми, що встановлюють взаємну відповідальність сторін договору комерційної концесії. Однак вона настає за наявності загальних підстав цивільно-правової відповідальності. Стаття 1123 ЦК України передбачає лише відповідальність правоволодільця (як солідарну, так і субсидіарну) за вимогами, що пред’являються до користувача. При цьому правоволоділець несе відповідальність тільки за невідповідність якості (а не асортименту, кількості, строків та інших умов договору користувача з його контрагентом). Відповідальність перед третіми особами правоволодільця й користувача регулюється також ст. ст. 541, 543, 619, 673–679 ЦК України та іншими.
Отже, договір комерційної концесії (франчайзингу) – актуальний і ефективний інструмент для врегулювання правовідносин між суб’єктами у сфері надання послуг чи продажу товарів. Незважаючи на наявність елементів різних договорів, договір комерційної концесії - це самостійний вид цивільно-правового договору, який виключає пристосування до регульованих ним відносин будь-яких правил про інші договори [6]. Також варто підкреслити, що основні цілі правового регулювання комерційно концесії – це захист прав і законних інтересів правовласника та користувача. І зараз є важливим додаткове законодавче закріплення термінологічного й понятійного апарату стосовно інституту комерційної концесії, що пов’язане з впровадженням інституту ринкової економіки.

Список використаних джерел:
1. Переверзєв О.М. Договір комерційної концесії в системі господарських договорів України. Учёные записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия «Юрид. Науки». 2012. Т. 25 (64), № 2. С. 142–147.
2. Цивільний кодекс України: за станом на 15.01.2011 р. Верховна Рада України від 16.01.2003 р. № 435 – IV. URL: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=435-15
3. Жилінкова О.В. Договірне регулювання відносин щодо інтелектуальної власності в Україні та за кордоном: монографія. Київ: Юрінком Інтер, 2015. 280 с.
4. Романец Ю.В. Система договоров гражданском праве России. Москва: Юристъ, 2004. 496 c.
5. Ведькал В.А. Цивільно-правові аспекти правового регулювання договору комерційної концесії. Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції. 2015. Вип. 5. С. 82—88. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/apvu_2015_5_13
6. Гражданское право Украины: Учебник. под ред. А.А. Пушкина, В.М. Самойленко. Харьков: ТОВ «Одіссей», 2003. 621 с. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
Жовтень
ПнВтСрЧтПтСбНД
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031 
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція